Рішення

від 20.04.2010 по справі 16/2015

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2010 р.Справа № 16/2015

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РомбудкерамВ» , с. Романіни Славутського району

про стягнення 180 101,99 грн., з яких 108 513,81 грн. пені, 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. 3% річних

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РомбудкерамВ» , с. Романіни Славутського району

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. на постачання та транспортування газу промисловим споживачам.

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №1200 від 07.06.2007 р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довір. №27 від 12.11.2009 р.;

Рішення приймається 20.04.2010р., оскільки в засіданнях 15.04.2010р. та 07.04.2010р. оголошувались перерви.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач в позовній заяві, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.02.2010 р., просить суд стягнути з відповідача 167 985,08 грн., з яких: 96 396,90 грн. - пені, 58 881,85 грн. -інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору постачання та транспортування природного газу. На підтвердження позовних вимог позивачем подано розрахунок суми пені, інфляційних витрат та 3% річних із врахуванням поданих відповідачем проплат.

Представник позивача в засідання суду прибув, позовні вимоги підтримав, крім того в порядку ст.22 ГПК України подав заяву від 07.04.2010р., згідно якої збільшив позовні вимоги в частині нарахування пені, яка становить 108 513,81 грн. згідно поданого розрахунку. На стягненні 3% річних та інфляційних втрат наполягає відповідно до поданої заяви від 25.02.2010 р.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 108 513,81 грн. пені, 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. 3% річних, всього в сумі 180 101,99 грн.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищевказана заява нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, а тому судом прийнята.

Представник відповідача в засідання суду з`явився, проти первісного позову заперечує обґрунтовуючи своє заперечення поданням зустрічного позову про визнання недійсним договору №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. на постачання та транспортування газу промисловим споживачам.

При цьому, у поданому суду зустрічному позові від 24.11.2009 р. ТОВ „РомбудкерамВ» , як позивач за зустрічним позовом, просить суд на підставі норм п.1 ст. 215 ЦК України, п.1 ст.203 ЦК України визнати недійсним договір №2009-ПП-(13)-(157) від 29.12.2008р., оскільки останній суперечить вимогам закону, виходячи із наступного, а саме: в п. 2.1 договору №2009-ПП-(13)-(157) від 29.12.2008р. не визначений об'єм постачання природного газу в період з січня 2009р. по грудень 2009р. в кубічних метрах. В п. 2.2 договору вказується, що розподіл об'ємів природного газу у вказаних в п. 2.1, здійснюється, виходячи із місячного об'єму виділеного постачальником. Таким чином, згідно п. 2.1 договору сторони не домовились про об'єми постачання природного газу, оскільки виходячи з п. 2.2 цього ж Договору місячний об'єм виділяє постачальник, а не відповідач як виконавець по даному Договору, що суперечить пп. 3 п.1 ст. 3 ЦК України.

Відповідач посилається на те, що, позивач за зустрічним позовом не мав наміру вступати у договірні відносини з постачальником відповідача, тому визначення об'єму поставки газу третьою особою, що не є стороною Договору №2009-ПП-(13)-(157), суперечить принципу свободи договору.

Згідно п.1,2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Оскільки об'єми поставки газу є необхідними для договорів поставки газу, та такими, щодо яких за заявою обох сторін (пункти 2.1, 2.2 Договору) має бути досягнуто згоди, то відсутність такої домовленості робить цей Договір недійсним.

При цьому, вважає, що цифри в таблиці п. 2.1 в колонці „обсягВ» ніяк не обґрунтовані і не пов'язі в тексті з поняттям об'єм газу в кубічних метрах, а тому не можуть підтверджувати домовленість сторін Договору про об'єми поставки газу.

Те саме стосується і п. 2,5 спірного Договору щодо домовленості сторін про тип і номера приладів обліку природного газу, щодо домовленості. про які сторони заявили в зазначеному пункті Договору, але фактично не домовились, а також щодо домовленості сторін про представника виконавця, який зобов'язаний від імені виконавця підписати акт прийому-передачі природного газу, але представник в Договорі не був визначений.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сторони за Договором не дійшли згоди щодо порядку розрахунків за газ, оскільки в 6.1 договору зазначено, що оплата вартості газу, послуг з транспортування здійснюється замовником шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 8 банківських днів до початку місяця поставки, але як випливає з п. 2.2 цього ж договору місячний об'єм поставки газу встановлює постачальник, а не замовник за цим договором, тому замовник не може оплачувати за поставку газу в обсягах, які він може виявитися неспроможним оплатити, то домовленість сторін за пунктами 2.2 та 6.1 Договору суперечить підпункту 3 п. 1 ст. 3 ЦК України.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає договір №2009-ПП-(13)-(157) від 29.12.2008р. таким, що суперечить вимогам закону, просить визнати його недійсним. Свої доводи по зустрічному позову представник сторони також обґрунтовує поясненнями від 09.12.2009 р.

Відповідачем за первісним позовом 19.04.2010 р. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому повідомляється, що позовні вимоги позивача викладені в позовні заяві № 450 від 07.04.10 р. про збільшення позовних вимог в частині нарахування пені за несвоєчасні платежі за спожитий природній газ не визнаються. Відповідач вважає їх безпідставними, обґрунтовуючи наступним: в матеріалах справи відсутні належні докази щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спожитий газ по договору № 2008-1 Ш-(13)-( 157) від 18 червня 2008 р. Крім цього, не враховано позивачем ПостановуЖАГСвід11.03.10р.відповідно до якої, встановлено, що відповідач сплати позивачу 111 400,00 гри. як за газ квітня місяця 2009р. Твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 449 249,85 грн. за квітень місяць 2009р. спростовується постановою ЖАГС від 11.03.10р.відповідно до якої, відповідач сплатив позивачу в квітні місяці 2009р. 245 400,00 грн.

Також відповідач просить суд, застосувати по справі позовну давність щодо стягнення із відповідача пені, штрафних санкцій за період починаючи із 21.11.08 р. (заява № 18/2 від 14.04.10 р., що долучена до матеріалів справи).

Первісний позивач проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на те, що предметом договору є постачання та транспортування природного газу для потреб промислових споживачів (надалі газ). Вказав, що між сторонами договору на протязі тривалого часу складалися господарські відносини, їх регулювання здійснювалося на умовах аналогічних за формою та змістом договорів за попередні роки.

Таким чином, на думку позивача за первісним позовом, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що укладений договір між сторонами №2008-(13)-(157) від 29.12.2008 р. базується на основі вільного волевиявлення і на наявності у сторін права погоджувати на свій розсуд будь які умови договору, що не суперечить законодавству, тому посилання позивача на порушення загальних засад цивільного законодавства щодо вчинення свавілля та порушення свободи договору з боку ВАТ „ХмельницькгазВ» є незаконним і непідтвердженим ніякими доказами.

В зустрічній позовній заяві ТОВ „РомбудкерамВ» , як позивач, неправильно та на свій розсуд і в своїх інтересах трактує поняття „ПостачальникВ» , оскільки в зазначеному договорі ВАТ „ХмельницькгазВ» одночасно виконує функції постачальника газу та газотранспортної організації, що передбачено постановою КМУ від 27.12 01 за №1729 „Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газомВ» . Укладений між сторонами договір носить двосторонній характер, інші сторони в договорі відсутні. Пункт 2.2. договору містить лише деталізацію розподілу постачальником обсягу газу виконавцем, тобто ВАТ „ХмельницькгазВ» , яке згідно з укладеним договору являється одночасно постачальником .

У зв'язку з цим позивач не має правового обґрунтування для визначення постачальника природного газу, крім ВАТ „ХмельницькгазВ» , іншу особу в якості третьої сторони у договорі та пов'язувати з нею виникнення будь-яких правовідносин. Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сторони не домовилися щодо використання типу і номерів приладів обліку газу.

Разом із тим, у приміщенні котельні відповідача за первісним позовом встановлені лічильники газу типу Л2-150-650 №1659 та Л2-160-650№10120, які пройшли відповідну державну повірку і придатні до експлуатації у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльністьВ» .

Позивач -ВАТ „ХмельницькгазВ» вважає що це не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, зі слів останнього, немає належного обґрунтування для визнання договору недійсним посилання позивача на те, що сторони не домовились про представника, який уповноважений підписувати акти прийому-передачі природного газу між Виконавцем та Замовником.

Відповідно до функціональних обов'язків контроль за обліком споживаного газу Замовником покладено на майстра абонентної служби ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, виданої ВАТ „ХмельницькгазВ» від 20.06.08 р.№ 1036. За формою, змістом, та наданими повноваженнями представника довіреність відповідає встановленим вимогам.

На цій підставі позивач необґрунтовано заявив вимогу, що сторони не домовилися про представника, уповноваженого підписувати акти приймання-передачі природного газу між сторонами.

Укладений договір є двостороннім, підписаний уповноваженими представниками сторін, які дійшли остаточної згоди по всіх пунктах договору, в тому числі в частині проведення розрахунків, а також визначені конкретні платіжні реквізити. На думку позивача за первісним позовом, це дає підстави вважати це посилання надуманим та необ'єктивним.

Згідно чинного законодавства у вирішенні спорів про визнання угод недійсними повинні враховуватися факти обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною щодо укладання угоди, (ст.ст. 229,230,231,232 ЦК України), разом із тим, на думку позивача, відповідач не навів жодного такого факту, що засвідчує, що позовна вимога щодо визнання договору недійсним є безпідставною, необґрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім вищенаведеного, в позовній заяві, в клопотанні, як на підстави визнання договору недійсним, позивач посилається на відсутність у відповідача ліцензії з надання послуг з газопостачання та невідповідність укладеного договору цілям, зазначеним у статутних документах ВАТ „ХмельницькгазВ» , як юридичної особи. Необхідно звернути увагу , що позивач посилається з цих питань на постанову ВАС України, від 12.03.1999 р. №02-5/11 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійснимВ» не маючи з цього достовірних даних .

Зі слів первісного позивача, це спростовується тим, що момент укладання договору та на теперішній час ВАТ „ХмельницькгазВ» має відповідну діючу ліцензію, видану уповноваженим державним органом, на надання послуг з газопостачання та транспортування природного газу всім категоріям споживачів природного газу. Відповідно до п.2 Статуту ВАТ „ХмельницькгазВ» затвердженим загальними зборами акціонерів від 14.05.05 р. предметом діяльності товариства є експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів природного і зрідженого газу за регульованими та нерегульованими тарифами.

Посилаючись на викладені у письмовому відзиві на зустрічний позов доводи, позивач за первісним позовом просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заявлених ним вимог.

Натомість, позивач за зустрічним позовом - ТОВ „РомбудкерамВ» просить задовольнити зустрічні позовні вимоги, а саме визнати недійсним договір №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. із підстав, викладених у зустрічному позові. Крім того, не погоджується із сумою пені та інфляційних нарахувань, просить суд застосувати до вказаних вимог строк позовної давності згідно ст. ст. 256, 258, 267 ЦК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ВАТ по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" в особі Славутської філії (виконавець) та ТОВ "Ромбудкерам", с. Романіни Славутського району (замовник) укладались договора на постачання та транспортування природного газу промисловим споживачам від 18.06.2008р. №2008-ПП-(13)-(157) та від 29.12.2008 р. за № 2009-ПП-(13)-(157) з Додатковими угодами № 6, № 8, № 9.

Предметом вказаних договорів є постачання та транспортування природного газу для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, надалі газу, замовнику по мережах виконавця та оплата вартості газу та послуг з його транспортування замовником (п.1.1 договорів).

У відповідності до умов вказаних договорів (п. 2.1.), виконавець зобов'язався забезпечувати безперервне постачання та транспортування природного газу, якісні показники якого відповідають державним стандартам та іншим нормативним документам, та здійснювати з січня 2008р. по грудень 2008 р. (по договору від 18.06.2008р. №2008-ПП-(13)-(157) та з січня 2009р. по грудень 2009р. (по договору від 29.12.2008 року за № 2009-ПП-(13)-(157) постачання та транспортування природного газу на об'єкт замовника, що підтверджується відповідними документами за умови забезпечення проектного тиску з газорозподільчих станцій газотранспортної організації по місяцях.

Пунктом 4.9 договорів передбачено, що прийом-передача газу спожитого замовником у відповідному місяці оформляється актом прийому-передачі газу між виконавцем і замовником.

Згідно п. 6.1. вказаних договорів передбачено, що оплата вартості газу, послуг з транспортування, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 8 (вісім) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його транспортування і постачання здійснюється замовником до 5-го числа, місяця наступного за звітним.

На виконання умов вищевказаного договору позивач здійснив постачання та транспортування природного газу відповідачу на загальну суму 1 096 724,64грн. Згідно актів прийому-передачі природного газу від 30.04.2009р., 30.06.2009р., 31.07.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв у квітні 2009 року 171727 куб.м. природного газу на загальну суму 449 249,85грн., у червні 2009 р. 30 865 куб.м. природного газу на загальну суму 82 374,67грн. та у липні 2009 р. 21 3166 куб.м. природного газу на загальну суму 564 180,18 грн.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, сплативши позивачу лише 670 830,00грн., станом на 01.09.2009р. у відповідача був наявний борг в сумі 425 812,62 грн.

Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 02.11.2009 р. по справі №21/1926 заборгованість в розмірі 425 812,62 грн. присуджена до стягнення з відповідача -ТОВ „РомбудкерамВ» с.Романіни Славутського району Хмельницької області на користь ВАТ по газифікації та газопостачанню „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії м. Хмельницький. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. по справі №21/1926 рішення господарського суду області від 02.11.2009 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „РомбудкерамВ» без задоволення.

Оскільки заборгованість відповідачем сплачувалась невчасно із порушенням строків сплати, які передбачені договорами від 18.06.2008р. №2008-ПП-(13)-(157) та від 29.12.2008 року за № 2009-ПП-(13)-(157) з додатковими угодами № 6, № 8, № 9, позивач звернувся із позовом, згідно якого, із врахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 108 513,81 грн. пені, 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. грн. 3% річних, всього в сумі 180 101,99 грн. На підтвердження заявлених до стягнення сум подав уточнений розрахунок.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши умови укладених між сторонами договорів на постачання та транспортування природного газу промисловим споживачам від 18.06.2008р. №2008-ПП-(13)-(157) та від 29.12.2008 року за № 2009-ПП-(13)-(157), суд вважає, що останні містять ознаки договору поставки.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Судом в даному випадку приймається до уваги, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.11.2009р. по справі №21/1926 позов ВАТ по газифікації та газопостачанню „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії м.Хмельницький до ТОВ „РомбудкерамВ» с.Романіни Славутського району Хмельницької області про стягнення 425 812,62 грн. заборгованості задоволено. Вказане рішення набуло чинності у встановленому законом порядку - згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. та не скасовано. На виконання вказаного рішення 29.03.2010р. видано наказ про примусове стягнення заборгованості, наказ направлено стягувачу.

При цьому, судом враховуються положення ч.2 ст.35 ГПК України, згідно якого факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобов'язання щодо оплати вартості газу та послуг із транспортування та постачання із врахуванням умов, викладених у договорах від 18.06.2008р. №2008-ПП-(13)-(157) та від 29.12.2008 року за № 2009-ПП-(13)-(157) з додатковими угодами №№ 6, 8, 9, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 108 513,81 грн. згідно поданого в матеріали справи розрахунку із врахуванням ч.2 ст. 343 ГК України -в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 12 706,33 грн. та 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань, що підтверджено відповідними розрахунками.

Доводи відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені та інфляційних за період з 21.11.2008 р. судом до уваги не приймається, оскільки згідно поданих позивачем уточнених розрахунків суми пені та інфляційних, вони заявлені до стягнення в межах строків давності із врахуванням вимог ст. ст. 256, 258 ЦК України зважаючи на те, що позов подано до суду 02.11.2009р. згідно відмітки штемпеля вхідної кореспонденції суду.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача 180 101,99 грн., з яких 108 513,81 грн. пені, 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. 3% річних, обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ „РомбудкерамВ» , с. Романіни Славутського району за зустрічним позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії, м. Хмельницький про визнання недійсним договору №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. на постачання та транспортування газу промисловим споживачам, судом враховується, що укладений між сторонами договір №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. є двосторонній, підписаний уповноваженими представниками сторін, які дійшли остаточної згоди по всіх істотних умовах, в тому числі щодо проведення розрахунків, тому є чинним.

При цьому, із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами спірного договору на протязі тривалого часу складались господарські відносини (здійснювались поставки, проводились розрахунки, велись переговори тощо), і регулювання цих відносин здійснювалось на умовах аналогічних за змістом та формою договорів за попередні роки.

Посилання відповідач на відсутність у позивача ліцензії з надання послуг з газопостачання як підставу визнання спірного договору недійсним, судом до уваги не приймається, оскільки на момент укладання договору позивач мав відповідну ліцензію, копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом також враховується, що у вирішенні спорів про визнання угод недійсними повинні враховуватися факти обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною щодо укладання угоди із врахуванням вимог статей 229, 230, 231, 232 ЦК України, наявність яких позивачем за зустрічним позовом не доведено.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги і заперечення проти зустрічного позову, суд прийшов до висновку що зустрічні позовні вимоги суперечать чинному законодавству, не ґрунтуються на Законі, не підтверджені матеріалами справи та належними доказами, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом підлягають покладенню на відповідача.

Судові витрати по зустрічному позову на відповідача не покладаються, в зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 35, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „РомбудкерамВ» , с. Романіни Славутського району про стягнення 180 101,99 грн., з яких 108 513,81 грн. пені, 58 881,85 грн. інфляційних нарахувань та 12 706,33 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромбудкерам" (вул. Партизанська, 20, с. Романіни, Славутського району, код 32151655) на користь Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню В«ХмельницькгазВ» (Проспект Миру, 41, м. Хмельницький, код 05395598) 108 513,81 грн. (сто вісім тисяч п'ятсот тринадцять гривень 81 коп.) пені, 58 881,85 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 85 коп.) інфляційних нарахувань, 12 706,33 грн. (дванадцять тисяч сімсот шість гривень 33 коп.) 3% річних, 1 801,02 грн. (одна тисяча вісімсот одна гривня 02 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю „РомбудкерамВ» , с. Романіни Славутського району до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ХмельницькгазВ» в особі Славутської філії, м. Хмельницький про визнання недійсним договору №2009-ПП- (13)-(157) від 29.12.2008 р. на постачання та транспортування газу промисловим споживачам, відмовити.

Суддя В.В. Магера