Постанова

від 18.08.2015 по справі 913/90/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2015р. справа №913/90/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. № 260 від 23.02.15р. від відповідача:не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Ромалекс" м.Рубіжне, Луганська область на рішення господарського судуЛуганської області від 05.06.2015 року у справі№913/90/15 (суддя Фонова О.С.) за позовомКомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганська область до відповідача Приватного підприємства "Ромалекс" м. Рубіжне, Луганської області простягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 46 213,02грн. ВСТАНОВИВ:

05.05.2015р. Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Ромалекс" м.Рубіжне, Луганської області про стягнення вартості безпідставно придбаної теплової енергії у сумі 55 179,12грн. (а.с.3-6).

В процесі розгляду справи, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2015р. № 722 із доказами її направлення відповідачу, в якій просив стягнути з відповідача вартість безпідставно придбаної теплової енергії у сумі 48300,45грн. ( а.с.81-83).

05.06.2015р. позивач також надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.06.2015р. № 853 із доказами її направлення відповідачу, в якій просив суд за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року стягнути з відповідача 46213,02грн. ( а.с.129-130).

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.06.2015р. у справі №913/90/15 (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 09.07.2015р. у даній справі про виправлення помилки) стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спожитої без договору теплової енергії у сумі 46213,02грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1529,63 грн. ( а.с.136-139, 158).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог та обгрунтованість стягнення заборгованості без договору теплової енергії у сумі 46213,02 грн.

Згідно з Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. №19-р відновлена робота Донецького апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м.Харків, пр.Леніна,5 з 14.04.2015р.

Відповідач, Приватне підприємство "Ромалекс", м.Рубіжне, Луганської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015р., в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі ( а.с.165-168).

Так, скаржник вказує на те, що він не отримував жодної ухвали суду, взагалі йому не було відомо про час та місце розгляду справи, що позбавило права на надання відзиву на позов, проти якого він заперечує у повному обсязі та не визнає позовні вимоги.

Відповідачу не відомі підстави зменшення розміру позовних вимог, оскільки дана заява була надана до суду у день ухвалення судового рішення.

Крім того, скаржник не погоджується з розрахунком обсягу теплової енергії з огляду на наступне.

Апелянт повідомляє про те, що приміщення, розташоване у м. Рубіжне по вул. 30 років Перемоги, 4, яке нібито опалювалося позивачем, є підвальним приміщенням, через яке проходить розподільне мережа теплопостачальної системи, тобто розподільна теплоізольована труба, до якої при"єднуються стояки для подачі теплоносія у квартири споживачів, що не є тепловикористальним обладнанням і будь-які системи теплоспоживання та опалювальні прилади в зазначеному приміщенні відсутні. Таким чином, апелянт вважає, що в приміщенні відсутня система теплоспоживання та тепловикористальне обладнання, тому приміщення є неопалювальним.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що користувач такого приміщення не є споживачем теплової енергії, розрахунок об"єму якої виставлений позивачем.

Між тим, апелянт, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 25.11.2014р. № 3-184гс14, вказує на те, що п.1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов"язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Така позиція повністю суперечить предмету правовідносин щодо набуття майна без достатньої правової підстави.

Скаржник вказує на те, що згідно п. 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Таким чином, як вважає апелянт, нарахування оплати послуг, яка підлягає оплаті споживачем незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг, має відбуватися кожного місяця згідно діючому в такому місяці тарифу, а не за останні три роки згідно тарифу, який діє на момент такого нарахування.

Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми вартості теплової енергії на підставі ст.сит.1212, 1213 ЦК України є необґрунтованими, не відповідають положенням законодавства в сфері надання житлово-комунальних послуг, а тому є незаконними, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, підтримав викладені у відзиві від 13.08.2015р. № 1172 доводи.

Представник скаржника у судове засідання не з"вився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, м.Рубіжне, Луганської області є юридичною особою (ідентифікаційний код 335154210), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с.63, 67-75).

Згідно Ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, підприємство позивача здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (т.1 а.с.64-66).

Відповідач, Приватне підприємство "Ромалекс" (ідентифікаційний код 35283016) юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2012 року Приватне підприємство «Ромалекс» звернулось до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради з повідомленням про намір споживання теплової енергії від мереж позивача та надав відомості про приміщення для укладення договору (окрему будівлю за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги, буд. 14-В, та вбудоване нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги, буд. 4) (а.с.20).

Із цього звернення вбачається, що ПП "Ромалекс" розміщено за зазначеними адресами на підставі укладеного договору відповідального зберігання з правом користування вказаними приміщеннями з балансоутримувачем КП "Єдиний розрахунковий центр". Вказані приміщення використовуються для здійснення робіт на підставі договору на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, який укладений між Рубіжанською міською радою та ПП "Ромалекс" 19.03.2012р.

З листа відповідача від 14.11.2012р. № 778 вбачається, що рахунок, виставлений позивачем № 75 від 19.10.2012р. повернутий без виконання, оскільки на адресу позивача було направлено листа про відключення від системи централізованого опалення за адресою: вул.30 років Перемоги, 4, відповідач повідомив, що відмовляється від послуг позивача і договір на поставку теплоносія не укладено ( т.1 а.с.24).

Відповідно до договору оренди №7 від 18.04.2012р. між КП "Єдиний розрахунковий центр" та Приватним підприємством «Ромалекс», останній є користувачем вбудованого нежитлового приміщення № 1 площею 77,3 кв.м, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги, буд. 4. Строк дії даного договору відповідно до п.10.1 з 18.04.2012р. по 15.04.2015р. включно. Розділ "Інші умови договору" передбачає, що орендатор самостійно сплачує комунальні послуги по договорам з постачальниками комунальних послуг (а.с.12-16).

Як зазначає позивач, 24.05.2012 відповідачу було надано два примірника договору про постачання теплової енергії № 75, підписані з боку КСТП «Рубіжнетеплокомуненерго» та скріплені печаткою. ПП «Ромалекс» від підписання договору ухилилось, підписаний зі свого боку примірник договору або протокол розбіжностей на адресу позивача не повернуло.

На неодноразові звернення відповідача щодо відключення позивачем від централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою: м.Рубіжне, вул.30 років Перемоги, 4, відключення опалення не було виконано через відсутність технічної можливості, як зазначає позивач у позові, оскільки зазначене орендоване приміщення розташоване у багатоквартирному житловому будинку та немає окремого теплового вводу, забезпечується опаленням єдиною з житловим будинком системою (а.с.4,25).

Проте, як зазначає позивач, ані підприємством відповідача ані баласоутримувачем не надавалися документи про те, що приміщення № 1, яке орендує ПП "Ромалекс", фактично були відключені від мереж централізованого теплопостачання у встановленому порядку.

За період з 18.04.2012р. по 31.03.2015р. включно, відповідач самовільно, без укладання з позивачем договору спожив теплову енергію у кількості 26,78 Гкал, загальна вартість якої становить 55179 грн. 12 коп. (в подальшому, з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог вартість спожитої теплової енергії склала 46213,02 грн.)

З метою отримання коштів за спожиту теплову енергію позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 471 від 07.04.2015 про сплату її вартості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, тому позивач просить суд стягнути її у судовому порядку (а.с.60-62).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Правилами користування тепловою енергією затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила № 1198), Правилами надання послуг з централізованого опалення. постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 ( далі - Правила № 630).

Згідно зі статтею 13 Закону України № 1875 залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України № 1875 передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов"язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживач зобов"язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Така позиція повністю суперечить предмету правовідносин щодо набуття майна без достатньої правової підстави.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України № 2633-1У передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.

Проте, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з посиланням на ч. 2 ст.1213 ЦК України, яка передбачає, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відповідач повинен відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи, наполягає на тому, що ПП "Ромалекс" самовільно спожив теплову енергію за період з жовтня 2012р. по квітень 2015 року обсягом 27,12 Гкал. за адресою: м.Рубіжне, вул.30 років Перемоги, 4.

Змінюючи двічі позовні вимоги у сторону зменшення, позивач обґрунтовував це зміною тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 385 від 27.02.2015р. у розмірі 1717,05 грн. ( без ПДВ) за одну гігакалорію ( з урахуванням ПДВ - 2060,46 грн. за 1 Гкал); № 986 від 31.03.2015р. тариф у розмірі 1484,16 грн. (без ПДВ) за одну Гкал (з врахуванням ПДВ - 1780,99 грн. за одну Гкал; № 1512 від 30.04.2015р., якою скасована Постанова № 986 від 31.03.2015р. та затверджені нові тарифи на теплову енергію виключно для підприємства позивача у розмірі 1420,02грн. (без ПДВ) за одну Гкал ( з врахуванням ПДВ - 1704,02 грн. за одну Гкал).

Проте, за приписами абзацу 5 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числі місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншій строк.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що нарахування оплати послуг з теплопостачання незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг, має відбуватися кожного місяця згідно діючому в такому місяці тарифу, а не за останні три роки згідно тарифу, який діє на момент такого нарахування.

Таким чином, розрахунок позивача не відповідає законодавству, а тому є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи стягнення боргу послався на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України та дійшов висновку про стягнення вартості спожитої теплової енергії без достатньої правової підстави, проте колегія суддів не може погодитися з цим з огляду на вище наведене та вважає цей висновок суду неправильним.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу з відповідача у сумі 46213,02грн. за отримані послуги з теплопостачання є таким, що не відповідає обставинам справи та суперечить нормам діючого законодавства.

Доводи апелянта стосовно того, що приміщення, розташоване у м. Рубіжне по вул. 30 років Перемоги, 4, є підвальним приміщенням, через яке проходить розподільна мережа теплопостачальної системи, тобто розподільна теплоізольована труба, до якої при"єднуються стояки для подачі теплоносія у квартири споживачів, що не є тепловикористальним обладнанням і будь-які системи теплоспоживання та опалювальні прилади в зазначеному приміщенні відсутні, не підтверджено жодним доказом, тому колегією суддів відхиляються. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з проханням відключити його від системи централізованого опалення, але з технічних причин цього не було зроблено.

Стосовно твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права при розгляді справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі від 05.05.2015р. по справі № 913/90/15 та ухвала про відкладення розгляду справи від 18.05.2015р. були направлені відповідачу за юридичною адресою: м. Рубіжне, вул.30 років Перемоги, 14-в, що підтверджено штампом суду на зворотньому боці ухвал (а.с.2, 92-93). Вказаним спростовуються доводи апелянта про його неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Водночас, позивач із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 02.06.2015р. № 853 звернувся до суду в день судового засідання 05.06.2015р. та надав докази її направлення відповідачу, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с. 133, 134). В цей же день суд прийняв оскаржуване судове рішення.

З цього приводу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, маючи строк для вирішення спору (ухвала про порушення справи від 05.05.2015р.), знехтував принципами господарського судочинства щодо рівності перед законом і судом та змагальності сторін, не надавши фактично відповідачу можливості ознайомитися із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка була направлена позивачем саме в день прийняття судом судового рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судове рішення прийнято з невідповідністю висновків, вкладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволені позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ромалекс" м.Рубіжне, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 року у справі №913/90/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 року у справі №913/90/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволені позовних вимог Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради до Приватного підприємства "Ромалекс" м.Рубіжне, Луганської області про стягнення вартості безпідставно придбаної теплової енергії у сумі 46213,02 грн. відмовити.

Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на користь Приватного підприємства "Ромалекс" м.Рубіжне, Луганської області судовий збір за подання позову у розмірі 1827,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Луганської обл.