Постанова

від 05.11.2015 по справі 913/90/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 913/90/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі№ 913/90/15 господарського суду Луганської області за позовомкомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради доприватного підприємства "Ромалекс" простягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 46 213,02 грн за участю представників сторін:

від позивача: Тоцький О.І., дов. від 23.02.2015

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Ромалекс", в якому, з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог № 853 від 02.06.2015, просило стягнути з відповідача вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 в сумі 46 213,02 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач на підставі договору оренди № 7 від 18.04.2012 є користувачем вбудованого нежитлового приміщення № 1 площею 77,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. 30 років Перемоги, 4, яке забезпечується опаленням єдиною з житловим будинком системою та яке технічно неможливо від'єднати від системи централізованого опалення. Відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України відповідач має відшкодувати вартість спожитої ним теплової енергії, як такої, що була ним набута безпідставно, з огляду на те, що договір на постачання теплової енергії між ним та позивачем не укладався.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.06.2015 (суддя Фонова О.С.), з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 09.07.2015 у даній справі про виправлення помилки, позов задоволено. Стягнуто з ПП "Ромалекс" на користь комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради вартість спожитої без договору теплової енергії у сумі 46 213,02 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 529,63 грн.

При цьому, місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст.ст.1212, 1213 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідач за відсутності укладеного між сторонами договору протягом періоду з жовтня 2012 року по квітень 2015 спожив 27,12 Гкал теплової енергії, обсяг якої є доведеним наявним в матеріалах справи доказами. Крім того, суд визнав доведеним і розмір вартості спожитої відповідачем теплової енергії, визначений позивачем на підставі тарифів, що діяли на момент звернення до суду з даним позовом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 (склад колегії суддів: Радіонова О.О. - головуючий, Зубченко І.В., Марченко О.А.) апеляційну скаргу ПП "Ромалекс" задоволено. Рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на користь ПП "Ромалекс" судовий збір за подання позову у розмірі 1 827,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки, за висновком суду, наявність договірних відносин між споживачем і теплопостачальною організацією щодо надання послуг з централізованого опалення, що має місце у спірних правовідносинах, є обов'язковою в силу вимог Закону, а відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Однак, суд відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що проведений позивачем розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії, не відповідає законодавству, оскільки такий розрахунок проведено за останні три роки за тарифом, діючим на момент такого нарахування, в той час як нарахування оплати послуг з теплопостачання незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг, має відбуватися кожного місяця згідно з діючим в такому місяці тарифу.

В касаційній скарзі комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство "Ромалекс" є користувачем вбудованого нежитлового приміщення № 1 площею 77,3 кв.м., розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне , вул. 30 років Перемоги, 4 відповідно до договору оренди № 7 від 18.04.2012, укладеного між КП "Єдиний розрахунковий центр" та ПП "Ромалекс".

Відповідно до п. 10.1. договору оренди цей договір діє з 18.04.2012 по 15.04.2015 включно.

У розділі "Інші умови договору" передбачено, що орендатор самостійно сплачує комунальні послуги по договорам з постачальниками комунальних послуг.

В квітні 2012 року приватне підприємство "Ромалекс" звернулось до комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради з листом № 17 від 06.04.2012, в якому просив розглянути питання про укладення договору на постачання теплової енергії в будинку, розташованому за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги, буд. 4

24.05.2012 позивач надав відповідачу два примірника договору про постачання теплової енергії № 75, підписані з боку КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго" та скріплені печаткою підприємства. Однак, підписаний відповідачем примірник договору чи протокол розбіжностей на адресу позивача не надходили.

У жовтні 2012 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив перекрити подачу теплоносія на орендоване ним приміщення за договором оренди № 7 від 18.04.2012. Однак, відключення системи опалення в зазначеному приміщенні не було виконано у зв'язку з технічною неможливістю його відключення від мереж централізованого теплопостачання.

За твердженням позивача, приміщення, що перебувають в користуванні відповідача, опалюються від мереж центрального теплопостачання житлового будинку по вул. 30 років Перемоги, буд. 4 в м. Рубіжне, в якому знаходяться, система опалення такого приміщення є єдиною з системою опалення по всьому житловому будинку. Протягом періоду з жовтня 2012 року по квітень 2015 року позивач поставив у вказані нежитлові приміщення теплову енергію в обсязі 27,12 Гкал на загальну суму 46 213,02 грн.

З метою отримання коштів за спожиту теплову енергію позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 471 від 07.04.2015 про сплату її вартості. Однак, відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 в сумі 46 213,02 грн відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1-3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуст енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Частина перша статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії з приводу надання послуг з централізованого опалення мають бути засновані виключно на договорі, що є обов'язковим в силу наведених вище вимог чинного законодавства.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз.6 п. 40 Правил до обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З огляду на викладене, встановивши факт споживання відповідачем теплової енергії за відсутності укладеного з теплопостачальною організацією відповідного договору у вказаному позивачем періоді, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої ним теплової енергії на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

При цьому, твердження відповідача про відсутність в орендованому ним приміщенні будь-яких систем теплоспоживання та опалювальних приладів є безпідставними, недоведеним та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, через підвальне приміщення, орендоване відповідачем, проходить розподільна мережа теплопостачальної системи, а відповідач звертався до позивача з проханням відключити його від системи централізованого опалення, чим підтвердив наявність такої в орендованому ним приміщенні, але у зв'язку з технічною неможливістю відключення приміщення від мереж централізованого теплопостачання здійснено не було.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність у позивача права на стягнення вартості спожитої теплової енергії, передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав невідповідності проведеного позивачем розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії вимогам законодавства.

Однак, невірність розрахунку позовних вимог при встановленому судом факті обґрунтованість позовних вимоги не є підставою для відмови у позові, оскільки з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суму, що підлягає стягненню. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд відповідно до ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору має право в порядку вчинення дій по підготовці справи до розгляду зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного вище. Дійшовши правильного висновку про те, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг має відбуватися кожного місяця згідно діючого в такому місяці тарифу, а не бути проведено за останні три роки за тарифом, діючим на момент такого нарахування, суд апеляційної інстанції не здійснив перерахунок заявленої до стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії. Не скористався суд і правом на витребування від позивача доказів, зокрема розрахунку суми позову, проведеного у відповідності до вимог закону, з урахуванням дійсного обсягу спожитої відповідачем теплової енергії за кожен календарний місяць та на підставі тарифів, чинних у певному розрахунковому місяці. Не було враховано викладено вище і місцевим господарським судом при в винесенні рішення у даній справі.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також перевірити розрахунок заявленої до стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії і вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі № 913/90/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Л. Іванова

В. Саранюк