Постанова

від 12.08.2015 по справі 2а-1670/869/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/869/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Радамант" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000042301/60 від 17.01.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем податку на додану вартість, вказуючи на те, що податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Київнафтабуд» сформовано в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку. Зазначав також, що маркетингові послуги, отримані на підставі договорів з ТОВ "Київнафтабуд", призначалися для подальшого використання в господарській діяльності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року справу прийнято до провадження суду.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив. Конверт із судовою повісткою, направлений позивачу за його місцезнаходженням: Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 18, зазначеним у позовній заяві та внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /т.2, а.с. 101 - 102/, повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» /т.2, а.с. 114/. В силу вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вважається такою, що вручена позивачу належним чином.

Враховуючи наявність у матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність /т.2 а.с. 98/, суд вважав за можливе слухати справу без участі представника позивача.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 замінено відповідача ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області на правонаступника ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, мотивуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення тим, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин з ТОВ "Київнафтобуд" з огляду на те, що фактичне надання вказаним контрагентом інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача не підтверджено.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радамант» (надалі - ТОВ «Радамант») зареєстровано як юридична особа 16.08.2004, ідентифікаційний код 33081893, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /т.2, а.с. 101-102/, є платником ПДВ з 29.11.2007, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100080127 /т.1, а.с.152/.

У термін з 30.11.2010 по 27.12.2010 ОСОБА_2 ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Радамант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора та головного бухгалтера ТОВ "Радамант".

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 7421/23-209/33081893 від 30.12.2010, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53334,00 грн., в тому числі, за березень 2009 року - 8638 грн, травень 2009 року - 16667 грн, червень 2009 року - 24551 грн, листопад 2009 року - 3478 грн /т.1, а.с. 25 - 105/.

На підставі акту перевірки ОСОБА_2 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301/60 від 17.01.2011, яким ТОВ «Радамант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 669 грн, в тому числі за основним платежем - 53334,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13335,00 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000042301/60 від 17.01.2011, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки № 7421/23-209/33081893 від 30.12.2010 слідує, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість послугував висновок податкового органу про неправомірне, із порушенням пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних ТОВ «Київнафтобуд» № 37-1 від 20.03.2009, № 60 від 31.05.2009, № 68 від 30.06.2009, на загальну суму 53334,00 грн. Такий висновок державного податкового органу мотивовано тим, що в актах виконаних робіт з надання послуг ТОВ «Київнафтабуд» не розкрито зміст та об'єм отриманих послуг, наявна кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Київнафтобуд", при цьому є інші договори, укладені з іншими контрагентами, щодо придбання позивачем тотожних послуг, крім того, позивач має негативний фінансово - економічний результат господарської діяльності за 2008 та 2009 роки /т.1, а.с. 72/.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 статті 1 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу приписів частини 2 статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій податковими накладними та первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судом встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Київнафтабуд» договір про надання консультаційно-посередницьких послуг № 19/02-09-01 від 19.02.2009, згідно із яким ТОВ «Київнафтабуд» (виконавець) зобов'язується здійснити консультаційно-посередницькі послуги по забезпеченню: укладенню між замовником та потенційними контрагентами господарських договорів; юридичного оформлення договірних правовідносин із контрагентами; роз'яснення з економіко-правових питань /т. 1 а.с. 10-11/.

За умовами пункту 3.2. договору підставою для проведення розрахунків за даним Договором є відповідний акт про виконання посередницьких послуг, підписаний уповноваженими особами замовника та виконавця.

Позивачем та ТОВ «Київнафтабуд» на виконання договору підписано акти про виконання консультаційно-посередницьких послуг від 20.03.2009 /т.1, а.с. 12/ та від 31.05.2009 /т.1, а.с. 13/.

ТОВ «Київнафтабуд» виписано податкові накладні № 37.1 від 20.03.2009 щодо надання консультаційно-посередницьких послуг на суму 60 000 грн, в тому числі ПДВ - 10 000 грн /т.1, а.с. 18/ та № 60 від 31.05.2009 щодо надання інформаційно-консультаційних послуг на суму 100000 грн, в тому числі ПДВ - 16 666,67 грн /т.1, а.с. 14/. Суми ПДВ згідно податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту у березні та травні 2009 року відповідно.

Також позивачем укладено з ТОВ «Київнафтабуд» договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/04-09-1 від 01.04.2009, згідно із яким позивач (замовник) доручає, а ТОВ «Київнафтабуд» (виконавець) зобов'язується надати за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у даному договорі /т. 1 а.с. 19-22/.

За умовами пункту 3.1. договору виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень в строк чотири місяці з моменту укладення даного договору.

Позивачем та ТОВ «Київнафтабуд» на виконання договору підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000055 від 30.06.2009 /т.1, а.с. 15/, а також акт про надання послуг від 30.06.2009 /т.1, а.с. 23/, якими засвідчено, що ТОВ «Київнафтабуд» надав замовнику послуги по дослідженню ринку бензину А-76, А-92, дизельного палива.

ТОВ «Київнафтабуд» виписано податкову накладну № 68 від 30.06.2009 щодо надання інформаційно-консультаційних послуг (маркетингових) на суму 160 000 грн, в тому числі ПДВ - 26 666,67 грн /т.1, а.с. 16/. Зазначену суму ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту за червень 2009 року.

Надаючи оцінку документам, якими оформлено господарські відносини позивача із ТОВ «Київнафтабуд», суд враховує наступне.

Маркетингові, консультаційні, посередницькі послуги належать до безтоварних операцій. Документами, що підтверджують фактичне отримання відповідних послуг, можуть бути: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання послуги, який повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; звіт про проведення маркетингових досліджень, в якому мають бути викладені результати таких досліджень і дані рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Підтвердженням зв'язку маркетингових та інших послуг з власною господарською діяльністю підприємства можуть бути такі документи, як наказ по підприємству щодо необхідності проведення маркетингових досліджень та період їх проведення, регіон, назва продукції, категорію потенційних споживачів і тощо; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства; тощо.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Київнафтабуд» не дають можливість підтвердити фактичне надання ТОВ «Київнафтабуд» позивачу маркетингових, консультаційних, посередницьких послуг, їх зміст, калькуляцію вартості, а також безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Так, в актах про виконання консультаційно-посередницьких послуг від 20.03.2009, 31.05.2009 окремі види наданих послуг визначені загальним чином, без конкретизації відповідних даних, внаслідок чого неможливо встановити їх зміст та обсяг, підстави для формування ціни, зокрема, в акті від 20.03.2009 вказані такі види послуг як: усні рекомендації з реалізації нових бізнес-проектів - 10000 грн, усні консультації з питань аналізу поточної фінансово-господарської діяльності замовника - 7000 грн, вивчення та аналіз установчих документів, усні пропозиції щодо їх вдосконалення, пошук, підбір та надання на електронних та паперових носіях чинних нормативно-правових актів, що стосуються укладення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, діючих норм та стандартів (ДСТУ) щодо якості нафтопродуктів - 4000 грн, аналіз документообігу замовника - 3000 грн; в акті від 31.05.2009 - пошук, підбір та надання на електронних та паперових носіях чинних нормативно-правових актів, що стосуються укладення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, діючих норм та стандартів (ДСТУ) щодо якості нафтопродуктів - 18 000 грн, надання усних консультацій з питань правильного застосування законодавства України при веденні господарської діяльності замовника - 8000 грн, усні рекомендації з реалізації нових бізнес-проектів - 7000 грн.

Суд зауважує, що до відповідних актів не надано письмові звіти, зокрема, щодо аналізу документообігу позивача, вивчення надійності контрагентів та їх ділової репутації. Відносно усних рекомендацій, то в актах не визначено, щодо яких саме бізнес-проектів, застосування якого законодавства України при веденні господарської діяльності, вони надавалися.

Стосовно послуг із пошуку, підбору та надання чинних нормативно-правових актів нормативно-правових актів, то суд враховує, що в актах не вказано, тексти яких законів та підзаконних актів передавалися, при цьому документи щодо прийняття-передачі нормативно-правових актів відсутні, у зв'язку з чим суд не може взяти до уваги пояснення представника позивача щодо переліку переданих нормативно-правових актів /т.1, а.с. 133/, оскільки вказані пояснення не є належним доказом у даному випадку.

Що стосується зазначення в актах про виконання консультаційно-посередницьких послуг від 20.03.2009, 31.05.2009 послуг із розробки та укладення договорів купівлі-продажу, зберігання, юридичного супровіду укладених договорів, то позивачем до матеріалів справи не приєднано будь-яких документів, що свідчили б про фактичне виконання таких послуг (зокрема, підготовлені проекти договорів, довіреності на представництво інтересів позивача перед іншими підприємствами тощо), відсутні також будь-які обґрунтування визначення вартості таких послуг, відповідні калькуляції.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 1-7 акту про виконання консультаційно-посередницьких послуг від 20.03.2009 сумарна вартість наданих послуг становить 50000 грн, проте в підсумковому визначенні загальної вартості наданих послуг вказано суму в 60000 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на загальність формулювань окремих видів наданих послуг в актах про виконання консультаційно-посередницьких послуг від 20.03.2009, 31.05.2009, не підтвердження їх фактичного надання, неможливо також встановити їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Відносно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000055 від 30.06.2009 /т.1, а.с. 15/ та акту про надання послуг від 30.06.2009 /т.1, а.с. 23/, складених згідно договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/04-09-1 від 01.04.2009, то суд бере до уваги, що позивачем не надано суду доказів фактичного виконання зазначених в них послуг - а саме, письмових результатів дослідження ринку бензину А-76, А-92, дизельного палива, із відповідними висновками та рекомендаціями, які підлягали передачі позивачу згідно п. 3.1. договору, що у свою чергу унеможливлює підтвердження факту використання таких послуг у господарській діяльності позивача, а також з'ясування розрахунку досить значної вартості таких послуг.

Також пунктом 1.4 договору про надання інформаційно-консультаційних (маркетингових) послуг від 01.04.2009 визначено, що розширені відомості щодо маркетингових досліджень визначені сторонами у завданні, що є додатком до даного Договору, однак вказаний додаток до договору відсутній.

Суд також враховує, що в акті перевірки від 30.12.2010 ревізорами зафіксовано та не заперечується позивачем, що одночасно із укладенням договорів із ТОВ «Київнафтабуд» позивачем укладалися договори про надання юридичних послуг, про надання консультаційних послуг із ТОВ «БВТ Груп», ТОВ «Європейський Правовий Союз», які за умовами є ідентичними договорам із ТОВ «Київнафтабуд» про надання інформаційно-консультаційних послуг /т.1, а.с. 72/, при цьому позивачем не надано обґрунтованих пояснень та підтверджуючих документів, в чому полягала відмінність послуг ТОВ «Київнафтабуд» від послуг інших суб'єктів господарювання.

При цьому суд зауважує, що станом на дату господарських правовідносин із позивачем ТОВ «Київнафтабуд» (ідентифікаційний код 33156083) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців взагалі не здійснював такий вид діяльності як надання консультаційно-посередницьких та інформаційно-консультаційних (маркетингових) послуг /т.2, а.с. 99 - 100/.

Також суд бере до уваги, що докази оплати придбаних від ТОВ «Київнафтабуд» позивачем до суду не надано.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що акти виконаних робіт, якими оформлено господарські відносини позивача із ТОВ «Київнафтабуд», не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не дозволяють встановити дійсний зміст та обсяг господарських операцій, факт виконання послуг не підтверджено іншими документами (звіти, дослідження тощо), які є обов'язковими для даного виду господарських операцій, не доведено і призначення послуг для використання у господарській діяльності позивача.

За таких обставин віднесення позивачем сум ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Київнафтабуд» не ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ», тому висновок відповідача про завищення ТОВ "Радамант" суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 53334,00 грн. та заниження у зв'язку з цим податку на додану вартість у відповідній сумі є правомірним .

Посилання представника позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних № 37-1 від 20.03.2009, № 60 від 31.05.2009, № 68 від 30.06.2009, що дають право на формування податкового кредиту, суд відхиляє, оскільки за приписами підпунктів 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є обов'язковою, але не єдиною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Частиною 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000042301/60 від 17.01.2011, яким ТОВ «Радамант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 669 грн, в тому числі за основним платежем - 53334,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13335,00 грн., прийнято ОСОБА_2 ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Радамант» є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол