Постанова

від 01.09.2009 по справі 14/404-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/404-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2009 року                                                                  Справа №  14/404-07

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)          

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Бабаніна М.П., довіреність №б/н  від 09.06.09,  адвокат;

від  позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року у справі

№ 14/404-07

за позовом підприємства з іноземною інвестицією “Реалпласт-Україна”,                   м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак”, м. Дніпропетровськ,

про стягнення 100 680 грн. 23 коп.,

за зустрічним позовом: товариства  з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак”, м. Дніпропетровськ

до  підприємства з іноземною інвестицією “Реалпласт-Україна”, м. Київ

про  стягнення  61 196 грн. 73 коп.

                                                           ВСТАНОВИВ:

                 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року у справі № 14/404-07 (суддя Панна С.П.)  первісний позов задоволено  та стягнуто  з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак” на користь підприємства з іноземною інвестицією “Реалпласт-Україна” 82 758 грн. 26 коп. –основного боргу, 3 521 грн. 26 коп. –пені, 1006 грн. 80 коп. –витрат на державне мито, 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                 В задоволенні зустрічного позову товариства  з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак” про стягнення збитків, упущеної вигоди та про розірвання договору відмовлено.

                 Рішення мотивовано тим, що відповідачем в порушення умов договору поставки №8/2007/РУ від 19.03.2007 року не проведено повний розрахунок за поставлену позивачем продукцію. Сума боргу складає 94 228 грн. 32 коп.

                 На підставі заяви позивача про зменшення позовних вимог від 23.11.2007 року суд стягнув заборгованість в розмірі 82 758 грн. 26 коп. та передбачену п.9.2 розділу 9 договору пеню за період з 10.04.2007 року по 01.08.2007 року в сумі 3 521 грн. 65 коп.

                 Доводи зустрічної позовної заяви господарський суд вважав необґрунтованими, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством “Поліпак” не надано доказів направлення підприємству з іноземною інвестицією “Реалпласт-Україна” пропозицій щодо розірвання договору поставки; не доведено настання реальних збитків та упущеної вигоди.

                 Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить рішення змінити, задовольнити повністю зустрічний позов.

                 Посилається на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для вирішення спору, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не надав оцінки наданим ним доказам неналежного виконання позивачем умов договору щодо якості поставленого товару, підставам для розірвання договору, наявності та розміру спричинених підприємству відповідача збитків.

                 У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає  рішення господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову правомірним.

                Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення доповнити, додатково стягнувши з відповідача на користь позивача 11 470 грн. 06 коп. заборгованості за видатковою накладною №РП-0000155 від 20.03.2007 року та 5000 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката.

                Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року у справі № 14/404-07 слід скасувати виходячи з наступного:

                Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

                Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

                   Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

19.03.2007 року між підприємством з іноземною інвестицією                     “Реалпласт-Україна” та товариством  з обмеженою відповідальністю науково-виробничим    підприємством “Поліпак” укладено договір поставки №8/2007/РУ та специфікацію № 1 до нього (том 1 а.с.9-10).

                 Відповідно до п.1.1 договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцеві) продукцію згідно специфікації : поліетилен 6300 В кількістю 20,625 т. на суму 189 758 грн. 25 коп. та модифікатор РР 790890 кількістю 0,358 т. на суму 11 470 грн. 32 коп., а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її протягом 20 днів з дати відгрузки товару.

              Жодних посилань на поставку товару за зразком, як стверджує відповідач,                 договір не містить.

                Відповідно до видаткових накладних №РП-0000154 від 20.03.2007 року та РП-0000155 від 20.03.2007 року  відповідач отримав від позивача поліетилен  6300В кількістю 20,625 т. на загальну суму 189 758 грн. 26 коп. та РР 790890 кількістю 355 кг. за суму 11 470 грн. 06 коп., а всього на суму 201 228 грн.                     32 коп.(а.с.11,12).

                Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

              Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

                Щодо твердження відповідача стосовно порушення позивачем умов договору щодо кількості товару, необхідно зазначити наступне:

               Відповідно до ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Сума поставки модифікатора РР 790890, що була узгоджена сторонами в специфікації співпадає з сумою поставки, зазначеною в накладній №РП-0000155 від 20.03.2007 року.

                Відповідач згідно ст.670 Цивільного кодексу України не звертався до позивача з вимогою про допоставку, не відмовлявся від  оплати товару з причин невідповідності кількості.

                Не є доведеними твердження  відповідача про невиконання позивачем обов'язку передати документи на поставлений товар. Відповідно до ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору та актів цивільного законодавства. Відповідач прийняв товар без будь-яких заперечень, вимогу частково повернути товар поставив лише після його використання та з причини, на його думку, невідповідності якості, тому посилання скаржника на ст.666 Цивільного кодексу України є неправомірним.

              Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно  підлягає виконанню у цей строк (термін).     

                 Зобов'язання щодо оплати товару  товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Поліпак” виконало частково, на суму 107 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-23). Сума боргу складає 94 228 грн. 32 коп. та не заперечується відповідачем.

                Пунктами  9.2, 9.3  договору  сторони    передбачили,  що   за    прострочку оплати  покупець  сплачує  постачальнику  пеню  в  розмірі  подвійної   облікової ставки  НБУ  від  суми  платежу  за  кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

                В позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість 94 228 грн.               32 коп.  та пеню в розмірі   6 451 грн. 91 коп.

                  Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

                Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 12.12.2008 року, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 94 228 грн. 32 коп. та пеню в розмірі 3 521 грн. 65 коп., 977 грн. 50 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката (том 2 а.с.126).

           Стягуючи заборгованість частково, господарський суд неправомірно зазначив, що дана заява підписана не уповноваженою особою та не підлягає розгляду; безпідставно послався на її підпис представником позивача за дорученням Кушнарьовим А.В., тоді як з тексту заяви вбачається, що вона підписана директором ПП  “Реалпласт-Україна”  Ю.П.Віюк.

           Таким чином, факт часткового невиконання відповідачем умов договору поставки №8/2007/РУ  є доведеним. Розрахунок пені на суму 6 451 грн. 91 коп., який є додатком до позовної заяви (том 1 а.с. 8) проведено позивачем правильно, з урахуванням суми заборгованості, періоду прострочки,  розміру ставки НБУ.  Однак зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Позивач погодився з розрахунком пені, зазначеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та проведеним  лише на суму заборгованості за поставлений поліетилен.    

           Тому сума заборгованості та пеня в розмірі 3 521 грн. 65 коп. підлягає стягненню, позовні вимоги задоволенню.

           Відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп., оскільки факт надання таких послуг і їх оплата підтверджуються наданими позивачем доказами: договором на надання адвокатських послуг, банківською випискою  (том 1 а.с. 35, 37).

           Щодо доводів зустрічної позовної заяви та вимог апеляційної скарги про їх задоволення, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

          В обґрунтування спричинених йому збитків відповідач посилається на неналежне виконання позивачем умов договору щодо якості поставленого модифікатора. Однак належних доказів оформлення виявлених недоліків продукції відповідно до Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 відповідач не надав.

Крім того, згідно технічних характеристик виробника модифікатора у розділі «сфера застосування»вказується, що модифікатор застосовується для підвищення гнучкості виробів із поліпропілену. З договору відповідача з ПП Олейниковим А.В. слідує, що поставлений відповідачем модифікатор призначався для виготовлення поліетиленової тари, що свідчить про використання останнього не за призначенням. Це також підтверджується листом відповідача про те, що модифікатор не підійшов для виготовлення поліетиленової тари.

            Таким чином зазначені обставини спростовують доводи щодо неналежної якості отриманого товару та спричинення відповідачу збитків та упущеної вигоди.

           Статтею 651 Цивільного Кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору.

           Порядок зміни або розірвання господарських договорів передбачений       ст. 188 Господарського Кодексу України. Крім того, що відповідачем не дотримано порядок розірвання договору, що зазначив суд, відсутні підстави для таких дій.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

                   Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є недоведеними. Оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.                        

               Керуючись ст.ст. 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд , -  

ПОСТАНОВИВ :

                          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Поліпак”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

                Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року у справі №14/404-07 скасувати.

                Первісний позов задовольнити повністю.

              Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства   “Поліпак” на користь підприємства з іноземною інвестицією “Реалпласт-Україна” заборгованість в розмірі 94 228 грн. 32 коп., пеню 3 521 грн. 65 коп., 977 грн. 50 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

               В задоволенні зустрічного позову відмовити.

               Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.      

  Головуючий                                                                              Т.А. Верхогляд

 Суддя                                                                                           І.Л. Кузнецова                                                                                                                                               

 Суддя                                                                                           І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 28.09.2009 року.