Постанова

від 22.07.2009 по справі 1/263

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/263

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.07.2009                                                                                           № 1/263

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Шульга А.В., дов. б/н від 10.06.2009 року

 від відповідача - Петиченко І.В., дов. № 0193/8 від 25.07.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2009

 у справі № 1/263 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг"

 до                                                   ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 9645,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі                       № 1/263 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма - Лізинг” (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (далі – відповідач) про стягнення  9 645, 74 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 8 294, 11 грн. заборгованості, 306, 49 грн. інфляційних коштів, 62, 10 грн. – 3 % річних, 284, 29 грн. пені, 102  грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 350 грн. – оплати послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року, відмовивши у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на ремонт автомобілів. Вважає, що рішення підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що звіт, складений позивачем без участі відповідача, не містить інформацію щодо наявності або відсутності пошкоджень автомобіля на момент його передачі, оскільки його було складено через декілька днів після повернення автомобіля, а містить інформацію лише щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, а тому не є належним доказом наявності пошкоджень автомобіля.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2009 року.

10.06.2009 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі, та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 01.07.2009 року було оголошено перерву до 22.07.2009 року на 12:00 год.

17.07.2009 року від позивача та відповідача надійшла спільна заява, в якій зазначено, що позивач визнає апеляційну скаргу та не заперечує проти зміни оскаржуваного рішення та відмови останньому у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на ремонт автомобіля, а також стягнення інфляційних та процентів, нарахованих на суму такого відшкодування. Відповідач, в свою чергу, вважає обґрунтованими стягнення судових витрат, а також позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості по оплаті лізингових платежів за фактичне користування автомобілем у лютому 2008 року; заборгованості по оплаті штрафу за дострокове розірвання договору прямого (оперативного) лізингу № 20061046; інфляційних, процентів та пені, нарахованих на суму вказаної заборгованості, і в цій частині позов визнає. Таким чином, сторони просять змінити оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 2 589, 35 грн. витрат на ремонт лізингового автомобіля, інфляції в сумі 225, 27 грн. та 38, 73 грн. – 3% річних, при цьому, залишити оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 765, 76 грн. заборгованості, 81, 22 грн. інфляційних, 23, 37 грн. – 3% річних, 284, 29 грн. пені, 3 939 грн. штрафу, а також державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката без змін.

В судове засідання 22.07.2009 року зявились представники сторін та підтримали свої вимоги, викладені в спільній заяві від 17.07.2009 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптіма-лізинг” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (відповідач) про стягнення 9 645,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оплачено заборгованість у сумі 8 429,94 грн. за договором прямого (оперативного) лізингу № 20061046 від 06.06.2006 року.

23.02.2009 року представником позивача були подані уточнення позовних вимог, в яких позивач додатково просить стягнути з відповідача на свою користь 2 350 грн. за послуги адвоката.

06.03.2009 року представниками позивача було уточнено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по оплаті лізингових платежів, а саме, зменшено в цій частині позовні вимоги. Крім того, позивач відмовився від стягнення суми інфляційного збільшення та трьох процентів річних від суми несплаченого штрафу за дострокове розірвання договору. Таким чином останній просить стягнути з відповідача 1 765, 76 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, 81, 22 грн. інфляційних втрат, 23, 37 грн. – 3% річних, 284, 29 грн. пені за прострочення здійснення лізингових платежів, 3 939 грн. штрафу за дострокове розірвання договору лізингу, 2 589, 35 грн. заборгованості по оплаті витрат на ремонт автомобіля та нарахованих на цю суму інфляційних втрат в розмірі 225, 27 грн. та 3% річних в розмірі 38, 73 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір прямого (оперативного) лізингу № 20061046 від 06.06.2006 року, згідно з умовами якого відповідно до акту приймання-передачі автомобіля позивач 14.07.2006 року передав у лізинг відповідачу автомобіль згідно зі специфікацією, зазначеною у Додатку № 1 до Договору прямого (оперативного) лізингу № 20061046 (далі - Договір).

10.01.2008 року відповідач листом № АЛ-08-19840 повідомив позивачу про дострокове розірвання з 07.02.2008 року Договору.

14.01.2008 року позивач листом № 26 повідомив відповідача про те, що дострокова передача автомобіля від Лізингоотримувача до Лізингодавця буде відбуватися в м. Києві на спеціалізованих сервісних станціях у присутності уповноваженого представника від відповідача, незалежного експерта та комісії від позивача у період з 11.02.2008 року до 18.02.2008 року. Також вказаним листом позивач просив відповідача призначити уповноваженого представника для організації здачі лізингового автомобіля.

16.01.2008 року відповідач затвердив наказ № ОД/П-021 про автотранспорт, яким призначив відповідальних осіб по здачі лізингового автомобіля позивачу.

24.01.2008 року позивач затвердив наказ № 13 про дострокове розірвання договорів оперативного лізингу, яким призначив відповідальних осіб за прийняття лізингового автомобіля від відповідача.

14.02.2008 року лізинговий автомобіль був переданий відповідачем позивачу. Про це свідчить акт, підписаний членами комісії від відповідача, а також Акт повернення автомобіля за № 40, які були направлені відповідачем позивачу поштою 15.04. 2008 року, про що свідчить відповідна копія опису вкладення у поштове відправлення.

Після повернення ТОВ “Оптіма-лізинг” автомобіля спеціалістами Товариства “Незалежна Експертно-Асистуюча компанія” були проведені дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля ТОВ “Оптіма-лізинг”, про що складений протокол огляду та звіт № 170, які  наявні в матеріалах справи.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з достроковим розірванням договору прямого (оперативного) лізингу № 20061046, а саме: 1 765, 76 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, 81, 22 грн. інфляційних втрат, 23, 37 грн. – 3% річних, 284, 29 грн. пені за прострочення здійснення лізингових платежів, 3 939 грн. штрафу за дострокове розірвання договору лізингу, 2 589, 35 грн. заборгованості по оплаті витрат на ремонт автомобіля та нарахованих на цю суму інфляційних втрат в розмірі 225, 27 грн. та 3% річних в розмірі 38, 73 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.1 Договору за користування переданими в лізинг автомобілями лізингоотримувач (відповідач) сплачує лізингодавцю (позивачу) плату в розмірі, вказаному у доданому графіку платежів.

Відповідно до абз. 2 п. 14.6 Договору у випадку розірвання договору відповідач зобов'язаний оплатити лізингові платежі за останній місяць користування автомобілями пропорційно кількості днів фактичного використання автомобілів.

З матеріалів справи вбачається, що лізинговий автомобіль було повернуто позивачу 14.02.2008 року, а лізингові платежі за користування автомобілем були сплачені відповідачем включно до січня 2008 року. Таким чином, відповідачем в порушення    абз. 2 п. 14.6 Договору не було оплачено лізингові платежі за фактичне використання лізингового автомобіля за лютий 2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лізингових платежів за фактичне користування автомобілем у лютому 2008 року в розмірі 1 765, 76 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення у розмірі 306,49 грн. (з яких 81, 22 грн. – інфляційні, нараховані на заборгованість по оплаті лізингових платежів, та 225, 27 грн. – інфляційні, нараховані на заборгованість по оплаті витрат на ремонт автомобіля), 3% річних у розмірі 62, 10 грн. (з яких 23, 37 грн. - 3% річних, нараховані на заборгованість по оплаті лізингових платежів, та 38, 73 грн. – 3% річних,  нараховані на заборгованість по оплаті витрат на ремонт автомобіля), а також пені у розмірі 284, 29 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.6 договору прямого (оперативного) лізингу № 20061046 у випадку прострочення з боку лізингоотримувача (відповідача) у здійсненні лізингового платежу, лізингоотримувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1 процента від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 284, 29 грн., нарахованої на заборгованість по оплаті лізингових платежів за фактичне користування автомобілями у лютому 2008 року в розмірі 1 765, 76 грн., підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 23, 37 грн., нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1 765, 76 грн., та індексу інфляції в розмірі 81, 22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість по оплаті штрафу за дострокове розірвання Договору в розмірі 3 939 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 14.3.1 Договору зазначений договір може бути достроково припинений на вимогу Лізингоотримувача, попередивши про це Лізингодавця не менш ніж за один місяць до дати припинення, сплативши штраф у розмірі одного щомісячного платежу за автомобіль, що знаходиться в лізингу.

Враховуючи те, що у даному випадку має місце факт дострокового розірвання договору, а Договором передбачено, що ініціатор дострокового розірвання договору зобов'язаний сплатити штраф, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку щодо сплати штрафу за дострокове розірвання Договору в розмірі 3 939 грн.

Судом першої інстанції також було задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті витрат на ремонт автомобілів у розмірі 2 589, 35 грн. та нарахованих на цю суму інфляційних в розмірі 225, 27 грн. та 3% річних в розмірі 38, 79 грн. Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з п. 15.4 Договору про повернення автомобілю сторони складають Акт. Автомобіль, який повертається, повинен бути в задовільному стані, з урахуванням нормального зносу під час лізингу та не повинен мати значних видимих пошкоджень усередині або зовні. Якщо автомобіль, що повертається з лізингу, не відповідає вищевказаним вимогам, Лізингодавець зобов'язаний за свій рахунок відремонтувати автомобіль або компенсувати Лізингодавцю втрату вартості автомобілю або відшкодувати завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Актом від 14.02.2008 року, підписаним членами комісії від відповідача, а також Актом повернення автомобіля за № 40, які були направлені відповідачем позивачу поштою 15.04. 2008 року, про що свідчить відповідна копія опису вкладення у поштове відправлення, лізинговий автомобіль був переданий відповідачем позивачу. В Акті від 14.02.2008 року було зроблено застереження про те, що представники позивача відмовились підписати Акт прийому-передачі автомобіля № 40 від 14.02.2008 року

Як зазначено судом першої інстанції, оскільки обидві сторони не підписали акт про повернення автомобілів, як то передбачено ч.1 п.15.4 договору, позивач звернувся до оціночної організації.

У звіті спеціалістів Товариства “Незалежна Експертно-Асистуюча компанія” з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, встановлено розмір необхідних витрат на ремонт автомобіля, переданого у лізинг, після його експлуатації відповідачем. Зазначений звіт № 170 від 25.02.2008 року складений без участі представників відповідача та не містить інформації щодо наявності пошкоджень автомобіля.

Колегія суддів вважає, що наданий позивачем звіт не підтверджує беззаперечність його доводів, а тому, враховуючи те, що провести судову експертизу щодо визначення вартості матеріального збитку не видається за можливе, оскільки за твердженням позивача, автомобіль, що передавався відповідачу згідно з Договором було реалізовано, та те, що в спільній заяві від 17.07.2009 року, наданій суду апеляційної інстанції, позивач визнає необґрунтованість своїх вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті витрат на ремонт автомобіля у розмірі 2 589, 35 грн., колегія суддів вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 225, 27 грн. та 3 % річних в розмірі 38, 73 грн., нарахованих на суму заборгованості по оплаті витрат на ремонт автомобілів у розмірі 2 589, 35 грн., є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки матеріалам справи, а тому рішення підлягає частковому скасуванню.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог судові (господарські) витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі                № 1/263 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі                     № 1/263 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 15; код ЄДРПОУ 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма - Лізинг” (07400, Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) заборгованість в розмірі 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) грн. 76 коп., 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 29 грн. пені, 23 (двадцять три) грн.. 37 коп. – 3% річних, 81 (вісімдесят одна) грн. 22 коп. індексу інфляції, 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. штрафу, державне мито в розмірі 70 (сімдесят) грн., 80 (вісімдесят) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 600 (одна тисяча шістсот ) грн. 54 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позову відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма - Лізинг” (07400, Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 15; код ЄДРПОУ 14333937) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн.

4.Матеріали справи направити № 1/263 направити до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 27.07.09 (відправлено)