Постанова

від 22.09.2009 по справі 6/9-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/9-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 вересня 2009 р.                                                                                    № 6/9-09  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.  

розглянув касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості, м. Київ (далі –Центр зайнятості)

на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009

зі справи  № 48/375

за позовом заступника прокурора Деснянського району міста Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі Центру зайнятості

до фізичної особи –підприємця Вагіної Наталії Іванівни, м. Київ (далі –ФОП Вагіна Н.І.)

про стягнення виплаченої дотації в розмірі 661, 52 грн.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора –не з'яв.,

представника позивача –Сінельнікової С.Б.,

ФОП Вагіної Н.І. (особисто), її представника Вагіна А.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2009 (суддя  Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. –головуючий, судді Дикунська С.Я. і Дзюбко П.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з недоведеності та безпідставності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу з посиланням на статті 30, 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі –Закон), приписи Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1 (далі –Порядок) мотивовано прийняттям даних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами такого розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та припинення провадження у ній з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:

- 25.05.2006 Центр зайнятості і ФОП Вагіна Н.І. (як працедавець) уклали договір № 521, згідно з яким працедавець працевлаштовує за направленням Центру зайнятості безробітну Губатенко С.А., а Центр зайнятості надає дотацію для покриття витрат на заробітну плату працевлаштованої за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –відповідно до статті 30 Закону та Порядку;

- ФОП Вагіна Н.І. прийняла Губатенко Н.І. на роботу, а Центр зайнятості перерахував ФОП Вагіній Н.І. дотацію в сумі 615, 37 грн.;

- за результатами перевірки, проведеної Центром зайнятості у працедавця за Договором, установлено, що:

відомості про нараховану та виплачену заробітну плату особам, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості шляхом надання дотації роботодавцю за червень 2006 року, подані невчасно, а за липень і серпень 2006 року не подавалися;

Губатенко С.А. в липні 2006 року на роботі була відсутня, в серпні відпрацювала 12 днів й більше на роботу не з'являлася;

- у зв'язку з систематичним порушенням виробничої дисципліни Губатенко С.А. було оголошено догану, а згодом її звільнено згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;

- Центром зайнятості не подано доказів на підтвердження невиконання ФОП Вагіною Н.І. умов згаданого договору № 521, порушення нею гарантій зайнятості осіб та не наведено підстав для повернення дотації, передбачених пунктами 8, 15 Порядку та укладеним сторонами договором.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми дотації, одержаної ним від позивача на підставі приписів Закону і Порядку.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що правовідносини сторін у ній повністю охоплюються сферою регулювання названих нормативно-правових актів (Закону і Порядку) і не є за своїм характером ні цивільними в розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, ані господарськими в розумінні статті 3 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції у прийнятті рішення безпідставно послався на положення статті 1166 Цивільного кодексу України –“Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”, оскільки ніяких позовних вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, в цій справі не заявлялося і правовідносин деліктного характеру між сторонами не виникло.

У пункті 11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” викладено правову позицію, за якою:

“Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.”

У правовідносинах, що виникли в даній справі, Центр зайнятості як робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття також виступає як суб'єкт владних повноважень у сфері відповідного державного соціального страхування. Водночас ця справа не є господарською, тим часом як згідно з частиною першою статті 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю саме господарських справ.

Відтак відповідна справа з урахуванням приписів статей 3, 4 і 17 Кодексу адміністративного судочинства України підлягала розглядові за правилами адміністративного судочинства, а попередні судові інстанції, не врахувавши цього, розглянули по суті справу зі спору, який не підлягав вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Пунктом 4 статті 1119 названого Кодексу передбачено право касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, в тому числі повністю, і припинити провадження у справі.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 зі справи № 48/375 скасувати.

2. Провадження у справі № 48/375 припинити.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Н. Губенко