Постанова

від 19.08.2009 по справі 31/28

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/28

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 серпня 2009 р.                                                                                    № 31/28  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішеннягосподарського суду Донецької областівід 16.04.2009

у справігосподарського суду Донецької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

доЗакритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром"

простягнення 4963, 54 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Переяславська М.В. –дов. № 4-4016 від 29.01.2007

від відповідачів:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.04.2009 господарського суду Донецької області (суддя: Ушенко Л.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем документально не підтверджений факт поставки коксової продукції з нестачею з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язань за договором.

Не погоджуючись з судовим рішенням ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України з  касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано п.4.3 Правил приймання коксу кам'яновугільного за ДСТУ 322-12-2-94.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що ЗАТ  "Єнакіївський коксохімпром" та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" 12.01.2006 укладено договір № 1/103, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар за договором поставляється на умовах F.С.А., станція Єнакієво Донецької залізниці, відповідно до базисних умов поставки ІНКОТЕРМС, в редакції 2000 року.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору встановлено, що приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (із змінами і доповненнями) (далі - Інструкція П-6) та якості -Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 (із змінами і доповненнями), у випадку виявлення не якісної продукції або нестачі товару виклик представника постачальника обов'язковий. Кожний вагон перед подачею під навантаження переважується на вагонних вагах та у накладній проставляється маса тари відповідно показників вагів.

На виконання умов зазначеного договору на адресу ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" 27.03.2006 за залізничними накладними №48140515, №48140516, №48140517, №48140544, №48140545, №48140541, №48140540, №48140537, №48140502, №48140538, №48140539, №48140514, №48140520 від відповідача надійшло 13 вагонів коксового горішку. Товар надійшов на станцію призначення без ознак втрати та псування і виданий залізницею на станції Нікополь без переважування і перевірки, в порядку ст. 52 Статуту залізниць України, що підтверджується відмітками залізниці у вказаних накладних.

Пунктом 14 Інструкції П-6 встановлений порядок перевірки ваги нетто та передбачено, що при неможливості переважування продукції без тари, встановлення маси "нетто" здійснюється шляхом перевірки ваги "брутто" в момент отримання продукції та ваги тари після її звільнення від продукції. Встановлення ваги нетто шляхом віднімання ваги тари з ваги "брутто" за даними, вказаними у супровідних та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги "брутто" та ваги тари не допускається.

Згідно п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 перевірка маси   вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Господарським судом встановлено, що при прийманні вантажу за кількістю і переважуванні на 100-тонних вагах, позивачем виявлена недостача товару у 11 вагонах загальною кількістю 5, 78 тонн, у зв'язку з чим приймання продукції було зупинено, для здійснення виклику представника відправника.

В акті приймання продукції за кількістю № 4113/1 від 27.03.2006 у висновку комісії зазначено про необхідність виклику на спільне приймання вантажу представника вантажовідправника. Вантаж виданий залізницею о 08 год. 10 хвл. 27.03.2006 на станції Нікополь, без перевантаження, приймання по кількості розпочато  о 10 год. 00 хвл. 27.03.2006.

В акті приймання продукції за кількістю № 4113/2 від 27.03.2006 у висновку комісії також зазначено про необхідність виклику на спільне приймання вантажу представника вантажовідправника. В даному акті представником вантажовідправника Сорокіною Т.Ф. зроблено зауваження про неправильне встановлення ваги відправником.

Господарським судом встановлено, що позивач порушив п.14 Інструкції, так як не дотримався встановленого порядку перевірки ваги "нетто" та в  порушення п."б" абз.2 п.25 Інструкції П-6 в акті №4113/1 від 27.03.2006року та №4113/2 від 27.03.2006 не зазначив причини несвоєчасного приймання продукції за кількостю.  

Згідно п. 12 Інструкції П-6 продукція приймається за транспортними та супровідними документами (рахункам-фактурам, специфікаціям, описам) відправника. При відсутності всіх або деяких з перерахованих документів отримувач складає акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які саме документи відсутні. У випадках, коли після отримання рахунку-фактури буде встановлено, що кількість прийнятої за актом про фактичну наявність продукції, яка надійшла менш ніж вказано у рахунку-фактурі, повинен бути складений акт у відповідності до пунктів 16, 20, 25 Інструкції П-6. Наявність акту приймання фактичної кількості отриманої продукції не звільняє отримувача від обов'язку складання акту приймання після отримання рахунку-фактури.

Відповідно до приписів ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Отже, суттєве значення для встановлення факту і розміру недостачі є визначення граничного розходження маси нетто за показниками загальної вологості, які згідно абзацу 3 пункту 4.5 розділу 4 ДСТУ 322-12-2-94 встановлюються за показниками між результатами проб у постачальника і результатами, отриманими при контрольному відборі проб у споживача, і які не повинні перевищувати 2% при використанні для розрахунку масової долі загальної вологості, визначеної у споживача.

Пунктом 4.6 розділу 4 ДСТУ 322-12-2-94 визначено, що у випадку, якщо розходження даних документа про якість та результатами контрольної проби перевищує припустимі, то частину, яка залишилась контрольної проби для хімічного аналізу направляють у нейтральну лабораторію, результат якої є остаточним або, при погодженні постачальника, за остаточний результат приймають дані споживача.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.З додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 - формулу, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

З врахуванням вищезазначених нормативних приписів колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірних висновків, що у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

Колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно не взято до уваги, посилання позивача на приписи ст. 24 Статуту залізниць України, оскільки неправильність зазначення ваги вантажу відповідачем у залізничних накладних не доведена належними і допустимими доказами, якими, у розумінні ст. 129 Статуту залізниць України можуть бути комерційний акт та/або акт загальної форми, при цьому, відповідальність за неправильне зазначення у накладних маси, кількості місць вантажу, його найменування, коду та адреси отримувача відправник вантажу, згідно ст. 122 Статуту залізниць України несе перед залізницею, а не перед отримувачем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення відповідає  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рішення від 16.04.2009 господарського суду Донецької області зі  справи №31/28 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                                    Т.Ф. Костенко

                                                                                        Г.П. Коробенко