Рішення

від 27.09.2010 по справі 10/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/180 27.09.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Міністерства фінансів України

2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 121/06 від 06.09.2006р.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»

до 1. Міністерства фінансів України

2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

банк «Київ»

про визнання кредитного договору № 121/06 від 06.09.2006р. недійсним

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від прокуратури: Голінченко М.Ш.

від позивача 1 (відповідач 1 за зустрічним позовом):

Курінська І.С., довіреність № 28030-09/14 від 10.09.2010 року;

від позивача 2 (відповідач 2 за зустрічним позовом):

Дяченко Є.Г., довіреність № 21/202 від 03.09.2010 року;

Молодюк А.Л., довіреність № 21/199 від 03.09.2010 року;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом):

Лозянко О.О., довіреність від 01.09.2010 року;

Поліщук Р.М., довіреність від 01.09.2010 року.

В судовому засіданні 27.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (надалі -заявник) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест» (надалі ТОВ «Капіталоінвест», відповідач) 4 735 507,05 грн. заборгованості по кредитному договору № 121/06 від 06.09.2006 року, з яких: 3 083 000,00 грн. заборгованість за кредитом; 1 231 676,85 грн. заборгованість по сплаті процентів; 311 678,63 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 109 151,57 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору № 121/06 від 06.09.2006 року, повернення коштів в термін визначений договором не забезпечив та не сплатив проценти за користування коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2010 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні проти позову заперечував.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2010 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ТОВ «Капіталоінвест»до Міністерства фінансів України, ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»про визнання кредитного договору № 121/06 від 06.09.2006 року недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір не містить істотних умов, передбачених ст. 345 Господарського кодексу України, у ньому відсутні істотні умови, які передбачають відповідальність банку, а визначене у договорі право банку щодо зміни та розірвання договору в односторонньому порядку суперечить чинному законодавству України.

Представник заявника та відповідача 2 за зустрічним позовом надали відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просили в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору № 121/06 від 06.09.2006 року недійсним відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 вересня 2006 року між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ТОВ «Капіталоінвест»укладено кредитний договір № 121/06 (про надання кредиту у вигляді кредитної лінії), згідно п. 2.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів на наступних умовах: ліміт кредиту 1 250 000,00 грн.; строк користування кредитом з 06.09.2006 року по 05.09.2007 року (включно); розмір плати за користування кредитом 22% річних.

За умовами договору (п. 10.2) всі зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за домовленістю сторін та оформляються додатковими угодами до цього договору.

Додатковою угодою № 3 внесені зміни до договору № 121/06 від 06.09.2006 року, та зокрема, згідно з погодженою редакцією п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів на наступних умовах: ліміт кредиту 3 083 000,00 грн.; строк користування кредитом з 06.09.2006 року по 02.09.2009 року (включно); розмір плати за користування кредитом 24% річних.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: № 2 від 06.09.2006 року; № 3 від 27.09.2006 року; № 4 від 10.10.2006 року; № 5 від 03.11.2006 року; № 6 від 24.11.2006 року; № 7 від 03.03.2007 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості, невиплачених процентів та пені.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів закінчився 02.09.2009 року, однак умови договору щодо повернення кредитних коштів відповідачем у повному обсязі не виконані, заборгованість відповідача залишилась непогашеною в сумі 3 083 000,00 грн., доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено.

В силу положень п. 10.1 кредитного договору, договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним, а у п. 2.5 договору зазначено, що проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Оскільки, нараховані за період з 06.09.2006 року по 31.03.2010 року відсотки за користування кредитом відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути визначену суму в розмірі 1 231 676,85 грн. в судовому порядку заявивши до стягнення також пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 311 678,63 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків 109 151,57 грн.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п.п. 4.4.1, 4.4.9 договору позичальник зобов'язаний: забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов'язань за цим договором; нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок № 29091000629615 в АКБ «Київ», МФО 322498 щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця. При надходженні від позичальника грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, кредитодавець має право в першу чергу зараховувати їх на погашення заборгованості по процентах (п. 4.2.12).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання щодо сплати відсотків відповідачем були порушені, оскільки сума основного боргу у повному обсязі не повернута, заборгованість становить 3 083 000,00 грн., сума нарахованих відсотків станом на 01.04.2010 року складає 1 231 676,85 грн., доказів зворотнього суду не представлено.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача та доказів сплати основного боргу по кредиту та відсотків нарахованих за фактичне користування кредитом, вимоги про стягнення 4 314676,85 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 8.1 договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1 процентів від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, зважаючи на зміст позовних вимог в частині стягнення пені (а саме щодо стягнення пені за прострочення сплати основного боргу та відсотків), враховуючи той факт, що строки виконання зобов'язання щодо погашення основної суми кредиту визначені датою -02.09.2009 року, за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо повернення основного кредиту та відсотків, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 311 678,63 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 109 151,57 грн.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно обґрунтовує та визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах можуть виступати органи державної влади чи місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, відносини, щодо повернення коштів за кредитними договорами та нарахованих процентів впливають на інтереси Міністерства фінансів України, оскільки останнє є учасником Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»та має право на отримання частини доходу від діяльності банку.

Оскільки, факт прострочення погашення суми кредиту підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, належних доказів погашення суми заборгованості за кредитним договором № 121/06 про надання кредиту у вигляді кредитної лінії) від 06.09.2006 року, суду не представлено, позовні вимоги за первісним позовом визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зустрічні вимоги про недійсність кредитного договору № 121/6 (про надання кредиту у вигляді кредитної лінії) від 06.09.2006 року задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Неспроможність боржника виконати свої зобов'язання за договором кредиту, або ж небажання його виконувати на тих умовах на яких його укладено, не може бути підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст. 202, ст. 203, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже коло таких умов можна визначити проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору, чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у зв'язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Оспорюваний договір містить погодження з усіх істотних умов характерних даному виду договорів.

Посилання позивача на наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору через відсутність у ньому умов, які передбачають відповідальність банку, суд визнає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Положення Цивільного та Господарського кодексу України не пов'язують факт наявності в договорі відповідних положень з можливістю передбачити в його умовах посилання на норми чинного законодавства, а питання відповідальності сторін при укладенні договору погоджувались (тобто в цьому питанні сторонами досягнуто згоди на їх врегулювання шляхом викладення в договорі саме таких положень).

У відповідності зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, таким чином при укладенні договору, підписанні додаткових угод, позивач визнавав факт дії договору, що передбачає в свою чергу виконання сторонами протягом такого часу своїх обов'язків відповідно до договору. При цьому отримання коштів на умовах договору та відсутність жодних заперечень щодо невизнання дії договору позивачем, ніяким чином не узгоджується з недійсністю договору про яку заявляє позивач у позовній заяві.

Ще однією з підстав недійсності спірного договору позивач вважає те, що положення договору, а саме розділ 4, у якому визначено право кредитора в односторонньому порядку змінити, достроково розірвати договір чи зупинити або відмовити у видачі кредиту, порушують чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Сторонами при укладені договору було погоджено питання щодо зміни та розірвання договору в односторонньому порядку, в зв'язку з чим посилання позивача на те, що договір було укладено з істотним порушенням норм чинного законодавства України є безпідставними, так як законом не забороняється встановлювати інший порядок зміни, розірвання договору при його укладені сторонами, ніж передбачений законом.

За встановлених обставин, наведені приписи чинного законодавства, та зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Капіталоінвест»щодо недійсності кредитного договору № 121/06 (про надання кредиту у вигляді кредитної лінії) від 06.09.2006 року на підставі недодержання в момент укладення договору усіх істотних умов, характерних даному виду договорів, визнані судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом не підлягають стягненню з відповідачів у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27, п/р 26008000629601 в ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32961605) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, ідент. код 14371869) 4 735 507,05 грн. (чотири мільйони сімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот сім гривень 05 копійок) заборгованості за кредитним договором № 121/06 (про надання кредиту у вигляді кредитної лінії) від 06.09.2006 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27, п/р 26008000629601 в ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32961605) на користь державного бюджету (рахунок 31110095700011, одержувач УДК Шевченківського району м. Києва, банк ГУ ДКУ у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в розмірі 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталоінвест»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27, п/р 26008000629601 в ПАТ «АКБ «Київ», МФО 322498, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32961605) на користь державного бюджету (рахунок 31218264700001, ідент. код 24262621, одержувач ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код платежу 22050003) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 11.10.2010р.