Ухвала

від 18.08.2015 по справі 821/2487/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/60506/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С., суддівГончар Л. Я., Маслія В. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі будівельного паспорту на ремонт сараю неправомірними; зобов'язано відповідача розглянути повторно заяву позивача про видачу будівельного паспорту на ремонт сараю; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 червня 2013 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 41,9 кв. м. Складові частини об'єкта нерухомого майна: номер, літера: «Б» - сарай, номер, літера: «В» - туалет, номер, літера: «1-2» - огорожа. Житловий будинок розташований на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, розміром 0,896 га.

22 травня 2014 року позивач звернувся із заявою до відповідача про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 0,0896га.

Листом № 55 від 30 травня 2014 року головним спеціалістом сектора містобудування та архітектури Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області позивачу відмовлено у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - мотивуючи це тим, що ескіз намірів реконструкції сараю не відповідає державним будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а саме:

не витримується протипожежна відстань між сараєм, що будується, та житловим будинком, розміщеним на суміжній ділянці, яка становить згідно ескізу намірів забудови 1,5 м., тоді як згідно додатку 3.1 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» повинна становить 6,0 м;

порушується тривалість інсоляції житлових приміщень цього житлового будинку, вікна яких знаходяться навпроти сараю (пункт 10.30* ДБН-360-92).

10 червня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про оформлення будівельного паспорту на ремонт нежитлового приміщення - сараю.

12 червня 2014 року позивач отримав відповідь щодо неможливості оформлення будівельного паспорту на ремонт сараю.

Не погодившись з діями відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що посилання головного спеціаліста сектору містобудування та архітектури РДА на порушення норм ДБН 360-92, як на обґрунтування неможливості оформлення будівельного паспорту, є недоречним, оскільки дані норми поширюються на проектування та нове будівництво, тоді як позивач звернувся за технічним паспортом на ремонт сараю.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Положення ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закріплюють, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Вказану норму дублює п. 1.2 р.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05 липня 2011 року № 103.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Зі змісту п. 2.3 р. 2 Порядку вбачається, що уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 2.4 р. 2 Порядку пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Тобто, однією з підстав для видачі будівельного паспорту є відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам

При цьому параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" відповідно до п. 1.3 р. 1 Порядку.

Надаючи правову оцінку підставам, що передували відмові у видачі зазначеного паспорту, суди керувались тим, що позивач мав на меті ремонт сараю, а не його будівництво, що виключає застосування такої підстави для відмови у видачі технічного паспорту, як порушення норм ДБН 360-92**.

Утім, колегія суддів зазначає, що такі висновки мають відповідати приписам ст. 159 КАС України.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Також, відповідно до КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем проводиться не реконструкція, а ремонт сараю ґрунтуються на припущеннях, оскільки вони не підтверджені доказами з урахуванням вимог ст. 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, щоб вважати, що висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Враховуючи наведене, під час нового розгляду справи суди мають перевірити обставини, на які посилаються сторони у справі, та надати правову оцінку законності підставам відмови у видачі технічного паспорту.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, остання підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: