Постанова

від 22.09.2009 по справі 23/316

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/316

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 23/316

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача:  Демський В.Ю. (дов. від 01.02.09),

Від відповідача: не з'явився ,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009

 у справі № 23/316 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Троянда-Харків"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко"

 про                                                   розірвання договору та стягнення 43652 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2009р. у справі №23/316 частково задоволено позов: розірвано Договір доручення №261 від 07.08.2007, який укладений між ТОВ „Троянда - Харків” та ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”; стягнуто з ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” на користь ТОВ „Троянда - Харків” 35350,00 грн. – попередньої оплати, 1000,00 грн. - пені та судові витрати; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009р. у справі №23/316 скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, скаржник наголошує на тому, що Господарський суд м.Києва порушив норми ст. 77 ГПК України, а саме, він мав відкласти в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи на іншу дату, оскільки представник відповідача не з'явився у судове засідання 22.04.2009р.

Крім того, на думку відповідача, відсутні будь-які докази належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, а саме, відсутні докази отримання ним ухвали про призначення справи до розгляду.

Як зазначає відповідач, оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. 3 ст.104 ГПК України, оскільки було порушено право відповідача на представництво його інтересів в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою від 30.06.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 22.09.2009р.

В судове засідання представник позивача з'явився, не з'явився представник відповідача, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання  (а.с. 79-82), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ТОВ „Троянда - Харків” до ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” про розірвання Договору доручення №261 від 07.08.2007р. та стягнення 43652,00 грн. (35 350,00 грн. - передплата та 8 302,00 грн. - пеня).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором доручення № 261 від 07.08.2007р., який укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”.

Судова колегія повністю підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Троянда - Харків” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” був укладений Договір доручення № 261 від 07.08.2007р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору довіритель (ТОВ „Троянда - Харків”) доручає, а довірений (ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”) приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок довірителя здійснити в інтересах останнього необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою отримання правовстановлюючих документів на нежилу споруду, об'єкт нерухомості загальною площею 202 м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Завода Комсомолець, 34, та зареєструвати цей об'єкт в STI.

Довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду на умовах та порядку, передбаченому цим Договором (п.1.2 Договору).

В п. 2.1. Договору сторони погодили, що винагорода за виконання повіреним зобов'язань за цим Договором складає 50 500,00 грн.

Сторони передбачили порядок виплати винагороди за виконання повіреним зобов'язань за вказаним Договором.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що довіритель сплачує аванс у розмірі 70% від загальної суми Договору, а саме 35 350,00 грн. до початку виконання робіт на протязі 3-х банківських днів після підписання даного Договору. До моменту отримання авансу повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору 15% від загальної суми Договору, а саме 7 575,00 грн., сплачується після позитивного рішення суду на користь довірителя, а відповідно до п. 2.4 Договору 15%, від загальної суми Договору, а саме 7 575,00 грн., сплачується на момент підписання Акту прийняття-передачі виконаних робіт.

Повірений зобов'язується виконати доручення довірителя в термін до шести календарних місяців з моменту отримання попередньої оплати послуг (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі виконаних робіт, протягом 2-х робочих днів з моменту повідомлення повіреним довірителя про готовність до передання робіт. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з п. 6.3. Договору у випадку неперерахування чи несвоєчасного перерахування коштів у розмірі та терміни, зазначені у розділі 2 даного Договору, повірений має право відмовитись від виконання зобов'язань по Договору, по що повідомляє довірителя.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 35 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №278 від 17.08.2007 та довідкою ЗAT „Прокредит Банк”  № 129/4 від 21.01.2009.

Однак, відповідач не повідомив позивача про готовність до передання виконаної роботи та не відмовився від виконання зобов'язань за Договором, а отже не виконав у встановлений Договором термін зобов'язання.

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу лист № 218 від 13.06.2008 з вимогою повернути йому суму перерахованого авансу (35 350,00 грн.), після чого вважати Договір розірваним, на підставі п.6.6 Договору. Відповіді на зазначений лист позивач від відповідача не отримав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторонами було передбачено у п. 3.4.2. Договору, що довіритель має право розірвати Договір та вимагати від повіреного повернення грошових коштів у випадку, якщо повірений виконує взяті зобов'язання так повільно, що існує явна загроза невиконання їх у встановлений термін.

Крім того, у п. 6.6. Договору  передбачено, що у випадку невиконання повіреним п. 1.1. даного Договору чи дострокового розірвання Договору за ініціативою повіреного, останній повертає Довірителю отриману як передплату суму згідно з даним Договором.

Зважаючи на вищезазначене, та в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови Договору, не виконав свої зобов'язання, у термін, встановлений п. 4.2. Договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині розірвання Договору доручення № 261 від 07.08.2007р. та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 35 350,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

Пунктом 6.5. Договору визначено, що у випадку несвоєчасного повернення грошових коштів, що передбачено в п. 3.2.5. цього Договору, та терміну виконання робіт, повірений несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від суми Договору та нараховується за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції правомірно було зменшено  розмір пені та присуджено до стягнення з відповідача 1000,00 грн., і отже скористався наданим господарському суду п.3 ст. 83 ГПК України процесуальним правом, щодо зменшення, як у винятковому випадку, розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача від 29.01.2009 про ознайомлення з матеріалами справи, в судовому засіданні 03.02.2009 був присутній повноважний представник відповідача, який був повідомлений Господарським судом м.Києва про наступний час та місце розгляду справи. На всі подальші судові засідання представник відповідача не з'являвся, про причини неявки суд першої інстанції не повідомляв, хоча йому були відомі час, місце та дата проведення судових засідань.

Згідно п.2.ч.3ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь – якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь – якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною  в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судових засідань, однак не скористався наданим йому процесуальним правом.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009р. у справі №23/316 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2009р. у справі №23/316 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”  – без задоволення.

2.Матеріали справи № 23/316 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді