Постанова

від 25.08.2009 по справі 2/59-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/59-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.08.09                                                                                               Справа №2/59-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Кричмаржевський В.А.    , Коробка Н.Д.

при секретарі  Акімової Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  

відповідача  - Гусєвої Н.С., дов. від 21.08.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения», м. Луганськ

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2009р.                                     у  справі  № 2/59-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» (м.Луганськ)

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (м. Херсон)

про стягнення заборгованості                                    

                                         Установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97» (з урахуванням уточнень) 9403,59 грн. основного боргу, 1473,63 грн. пені та 1534,34 грн. втрат від інфляції. Також позивач просив стягнути на його користь 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.05.2009р.                                     у  справі  №2/59-09 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» на користь ТОВ «Мир Снабжения» 9403,59 грн. основного боргу, 1534,34 грн. інфляційних втрат та 1473,63 грн. пені. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 143,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В мотивувальній частині даного рішення, з посиланням на ненадання позивачем доказів виконання адвокатом  Бахтігозіною О.А. умов угоди № 2 від 02.02.2009 р. та на відсутність адвоката в судовому засіданні, господарський суд зменшив розмір витрат на послуги адвоката  з 3500,00 грн. до 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, позивач вважає висновки господарського суду такими, що не відповідають обставинам справи. У зв'язку з цим просить рішення господарського суду від 05.05.2009р. у справі № 2/59-09 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в розмірі 3500,00 грн., а в іншій частині рішення суду по справі № 2/59-09 залишити без змін. Також просить повернути позивачу зайво сплачене державне мито за подання позову у розмірі 19,68 грн.

Зокрема, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення суми витрат на послуги адвоката з 3500,00 грн. до 500,00 грн.

Звертає увагу суду на те, що при винесенні рішення у даній справі, господарський суд, зменшивши суму витрат на послуги адвоката, та зазначивши про це в мотивувальній частині рішення, в резолютивній частині рішення про розподіл адвокатських витрат не вказав.

Зауважує, що господарським судом не було вирішене питання щодо повернення позивачу зайво сплаченого державного мита в сумі 19,68 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. апеляційна скарга  ТОВ. «Мир Снабжения» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 25.08.2009 р.

Відповідач  у справі –  Закрите акціонерне товариство «Херсонський оптовий торговий дім-97» апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає її необґрунтованою. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Мотивує, зокрема, тим, що позивачем належним чином не доведено розмір збитків, понесених ним на сплату послуг адвоката. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Позивач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

До початку слухання справи від ТОВ «Мир Снабжения» надійшли письмові клопотання (вих. № 69 від 08.07.2009р. та № 62 від 23.07.2009р.), в яких позивач просить розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні, яке відбудеться 25.08.02009р., без участі його повноважного представника у зв'язку з важким матеріальним становищем та відпусткою позивача.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника позивача (заявника апеляційної скарги).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

За його згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню частково з огляду на наступне.

20.12.2007р. між ТОВ «Мир Снабжения» (Продавцем, позивачем у справі) та ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 20/12/58 від 20.12.2007р. (надалі – Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти товар відповідачу, а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах відстрочення платежу, згідно Додатку № 1.

На виконання умов Договору Продавець продав Покупцю товар на загальну суму 22.761,00 грн.

Зокрема, за накладними № 243120, № 243100, № 243111, № 241690, №257159 відповідачу було продано товар на загальну суму 7783,44 грн. з відстроченням платежу на 50 днів, та за накладними № 265480, № 265481, №265488 на загальну суму 14977,56 грн. з відстроченням платежу на 30 днів.

Відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару виконав частково, сплативши на користь позивача лише 13357,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 1598 від 27.01.2009 р. на суму -9894,00 грн., № 1588 від 27.01.2009 р. на суму – 2019,00 грн. та № 1592 від 27.01.2009 р. на суму – 1444,41 грн.

Решта боргу в сумі 9403,59 грн. залишилась несплаченою.

10.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача так зване досудове попередження (вих. № 13 від 09.02.2009р.) з вимогою протягом 3 днів погасити суму боргу в сумі 10261,24 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Стягнення з ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дім-97» на користь ТОВ «Мир Снабжения» 9403,59 грн. основного боргу, 1534,34 грн. інфляційних втрат та 1473,63 грн. пені  стало предметом  судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як  свідчать долучені  до матеріалів  справи копії  видаткових накладних від 09.09.2008 р. № 243120, № 243100, № 243111, № 241690, від 14.10.2008 р. № 257159,  від 01.11.2008 р. № 265480, № 265481, № 265488, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання – поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 22761,00 грн.  

Відповідно до умов п. 6.1 Договору, за видатковими накладними від 09.09.2008 р.  № 243120, № 243100, № 243111, № 241690, від 14.10.2008 р. № 257159 (на загальну суму 7783,44 грн.) товар продано з відстрочкою платежу на 50 днів та за видатковими накладними від 01.11.2008 р. № 265480, № 265481, № 265488 (на загальну суму 14977,56 грн.) товар продано з відстрочкою платежу на 30 днів.

Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати товару всупереч умов Договору та вимог закону належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 9403,59 грн. Доказів сплати залишку боргу в сумі 9403,59 грн. відповідачем суду не надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором  заявлені обґрунтовано. Висновки суду  першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач факт отримання від позивача товару  за вищезгаданими накладними не заперечує.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано. Розрахунок суми інфляційних втрат колегією суддів перевірено та визнано вірним. Вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції за заявлений період в сумі 272,70грн. правомірно задоволені господарським судом у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі – Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору передбачено право позивача як Постачальника вимагати від відповідача у випадку несвоєчасної оплати товару сплатити пеню (штрафну неустойку) за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 1473,63грн. заявлені обґрунтовано та правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Обставини справи свідчать, що разом з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, втрат від інфляції та пені, позивач просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача судові витрати, у тому числі 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Господарським судом сума витрат на послуги адвоката зменшена до 500,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката  здійснюється  на  підставі  угоди  між громадянином  чи  юридичною  особою  і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми, позивачем надано копію Угоди про надання адвокатських послуг № 2 від 02.02.2009 р. та Доповнення до Угоди № 2 від 02.02.2009 р., відповідно до яких правова допомога, що передбачена угодою між адвокатом Бахтігозіною О.А. та позивачем, полягала в: «підготовці, оформленні позовної заяви та необхідних матеріалів до неї; розрахунку неустойки (пені), інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань; поданні позовної заяви в господарський суд Херсонської області; підготовка та оформлення заяви про відкриття виконавчого провадження; направлення наказів суду у відділ ДВС за місцем знаходження відповідача для примусового виконання винесеного рішення; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; подання усних та письмових пояснень, доказів, клопотань, додаткових матеріалів;участь в проведені виконавчих дій; заява про відвід, оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця; подання заяви про видачу виконавчого документа, про відновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення та повернення виконавчого документу; укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження; подання письмових заперечень проти розрахунку державного виконавця відносно поділу майна між кредиторами.» Також в Угоді зазначено, що підприємство (позивач) сплачує адвокату гонорар за весь період в розмірі 3500,00 грн.

Умови вищезазначеної Угоди свідчать про те, що оплата за Угодою № 2 від 02.02.2009р. здійснюється за виконання цілого комплексу робіт, у тому числі за роботи, які повинні виконуватися після винесення господарським судом рішення по справі. Зважаючи на те, що стягненню підлягають реальні збитки за фактично виконані роботи, то позивач повинен довести розмір понесених витрат за фактично виконані роботи, а не за виконання робіт у майбутньому.

До того ж, позивачем не надано будь-яких доказів, як-то: Акт приймання адвокатських послуг, на підставі яких можливо зробити висновок як про обсяг наданих адвокатом Бахтігозіною О. А. послуг, так і про обсяг затраченого ним часу.

При цьому колегією суддів враховуються Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами), в п. 12 яких зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В даному випадку, аналізуючи категорію спору, колегія суддів дійшла висновку, що дане адвокату Бахтігозіній О.А. доручення за Угодою № 2 від 02.02.2009р. не потребувало значного обсягу часу і роботи для його належного виконання, не мало великого ступеня  складності  і  не  містило  новизни  правових  питань,  що їх стосуються, та потребувало виїзду у відрядження.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Бахтігозіна не була присутня у судових засіданнях як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову (12.411,56грн.), господарський суд з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, правомірно обмежив розмір витрат на послуги адвоката до 500,00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим колегія суддів знаходить підстави для зміни судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що вирішивши питання про зменшення суми відшкодування адвокатських витрат, та зазначивши про це в мотивувальній частині рішення, господарським судом в резолютивній частині рішення про відшкодування позивачу витрат на послуги адвоката зазначено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення господарського суду у даній справі, доповнивши резолютивну частину рішення текстом про відшкодування позивачу за рахунок відповідача 500,00грн. витрат на послуги адвоката.

Обставини справи свідчать, що при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дім – 97» боргу в загальній сумі 11891,54 грн., позивачем було сплачено державне мито в сумі 143,80грн. З урахуванням зміни позовних вимог, предметом судового розгляду у справі стали позовні вимоги про стягнення з відповідача 12.411,56грн. За результатами розгляду справи позовні вимоги ТОВ «Мир Снабжения» було задоволено.  При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме, витрат по сплаті державного мита, суд першої інстанції не врахував сплату позивачем державного мита у більшому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України «Про  державне  мито» сплачене державне  мито підлягає поверненню частково або повністю,  зокрема, у разі внесення його в більшому  розмірі, ніж передбачено чинним  законодавством.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити суму відшкодування позивачу за рахунок відповідача державного мита та повернути позивачеві 19,68грн. зайво сплаченого мита, видавши відповідну Довідку.

Вищезазначені  обставини  у справі є підставою для зміни судового рішення. В іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.

Апеляційна скарга  задовольняється частково.

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з вимогами  статті 49 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги (позивача у справі).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» , м. Луганськ, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2009р. у  справі № 2/59-09 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім-97», м.Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения», м. Луганськ, 9403,59 грн. основного боргу, 1534,34 грн. втрат від інфляції, 1473,63 грн. пені, 124,11 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.  Видати наказ».

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения», м.Луганськ зайво сплачене державне мито в сумі 19,68 грн. Видати довідку.

Видачу відповідного наказу та довідки із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Коробка Н.Д.