Постанова

від 07.09.2009 по справі 47/186

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/186

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.09.2009                                                                                           № 47/186

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача – Красько Ф.Т.

 відповідача – не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2009

 у справі № 47/186 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Дельта А"

 до                                                   Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"

 про                                                   стягнення 48431,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта А» (далі – ТОВ «Дельта А») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонлізинг» (далі – ДП МОУ «Укроборонлізинг») про стягнення 48431,52 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 21/04/3 від 21.04.2008, а саме: 39960,00 грн. –основного боргу, 1198,80 грн. –пені, 2797,20 грн. –штрафу, 3276,72 грн. –інфляційних втрат та 1198,80 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2009 порушено провадження у справі № 47/186 за позовом ТОВ «Дельта А» до ДП МОУ «Укроборонлізинг» про стягнення 48431,52 грн.

          Рішенням господарського суду від 02.06.2009 у справі 47/186 позов задоволено частково. Суд стягнув з ДП МОУ «Укроборонлізинг» на користь ТОВ «Дельта А» 39960,00 грн. – основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2009 ДП МОУ «Укроборонлізинг» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дельта А» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем ТОВ “Дельта А”, в якості покупця, та відповідачем ДП МОУ “Укроборонлізинг”, в якості продавця, 21.04.2008р. було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити, а відповідач відвантажити товар, що поставляється окремими партіями по мірі накопичування. Товар являє собою брухт чорних металів і сплавів відповідно ДСТУ 4121-202, що утворився від утилізації озброєння, військової техніки та майна, а також списані машини, агрегати, механізми, металоконструкції –амортизаційний брухт, що утворився в результаті виробничо-господарської діяльності відповідача,  в кількості та по цінах, зазначених у Специфікаціях до Додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Аналіз умов договору дає підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини поставки. Згідно з п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки (ч. 1 ст. 265) одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п.2.2. Договору про партію товару, що готується до відправлення, відповідач сповіщає в письмовому порядку позивача не пізніше ніж за 5 днів до дати відправлення.

Відповідно до п.3.2. Договору розрахунки за поставлену партію товару здійснюються шляхом 100% передоплати перерахування коштів в українських гривнях на розрахунковий рахунок відповідача протягом 2-х банківських днів з дня виставлення відповідачем рахунку-фактури по цінах, зазначених в Специфікаціях Додаткових угод до даного Договору.

Відповідно до п.7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.

Отже строки поставки продукції сторонами в договорі не були обумовлені.

В подальшому, сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої відповідач продає, а позивач купує вторинні ресурси по найменуванню, кількості та цінах, зазначених в Специфікації. Всього за специфікацією підлягає відвантаженню 36 тонн вторинних ресурсів на загальну вартість 39 960,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.2. Додаткової угоди позивач попередньо оплачує по безготівковому рахунку 100% вартості партії вторинних ресурсів, загальною сумою 39 960,00 грн. протягом 2-х банківських днів після надання відповідачем рахунку-фактури або на підставі цієї Додаткової угоди по домовленості сторін.

Згідно умов  пунктів 4-5 Додаткової угоди, продавець (відповідач) по мірі накопичення партії вторинних ресурсів, повідомляє покупця (позивача) про необхідність приймання вторинних ресурсів і надання транспорту для їх вивозу з місця накопичення. Після одержання повідомлення про необхідність приймання вторинних ресурсів покупець надає продавцю довіреність на свого представника, оформлену в установленому порядку та здійснює їх приймання та вивіз. Згідно п. 8 угоди покупець зобов'язався протягом 30 днів з моменту отримання нарядів для військової частини вивезти вторинні ресурси з місці накопичення.

Отже в додатковій угоді строків поставки вторинний ресурсів сторонами також не узгоджено.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк поставки сторонами погоджено не було.

На виконання умов вказаної Додаткової угоди позивачем було перераховано 100% вартості партії вторинних ресурсів, найменування, кількість та ціни якої визначені у Специфікації, у сумі 39 960,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 17.07.2008р., копія якої міститься в матеріалах справи та поясненнями сторін..

За думкою позивача, відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди №1 до Договору свої зобов'язання щодо відвантаження позивачу партії вторинних ресурсів, найменування, кількість та ціна якої визначена у Специфікації, не виконав, в зв'язку з чим, з метою повернення 100% передоплати за непоставлений товар, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями з вимогою повернути 39 960,00 грн. 100% передоплати товару у зв'язку з втратою інтересу позивача купівлі вторинних ресурсів, передбачених умовами Договору та Додатковою угодою №1 до Договору.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми передплати, суд першої інстанції виходив з того, що, хоча сторонами не встановлено строку поставки товару, відповідач є боржником, оскільки  строк дії договору (до 31 грудня 2008 року) в розумінні 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України, тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчився.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки в п. 13 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що угода діє до вилучення вторинних ресурсів покупцем, згідно п. 8 додаткової угоди.

Строк дії додаткової угоди сторонами визначено подією, а саме вивезенням вторинних ресурсів з місця накопичення, тобто подією ймовірність настання якої залежить від належного виконання сторонами своїх обов'язків. За таких обставин, колегія вважає, що строк дії додаткової угоди сторони не визначили.

Оскільки термін поставки вторинних ресурсів сторонами та терміни дії додаткової угоди не визначено, позивач мав право вимагати поставки вторинних ресурсів відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, а  відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Доказів звернення до відповідача з вимогою здійснити поставку вторинних ресурсів позивач не надав, відсутність такого звернення не заперечував.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо настання строку поставки та відповідно наявності у позивача права вимоги на повернення авансового платежу, що призвело до прийняття неправильного рішення. Отже, рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям  нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонлізинг» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2009 у справі № 47/186 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта А» (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Вокзальна, 28, код ЄДРПОУ 30088744) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонлізинг» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81/2, код ЄДРПОУ 30488626) 242 (двісті сорок дві) грн., 16 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 15/787 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.09.09 (відправлено)