Постанова

від 08.09.2009 по справі 40/139

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/139

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.09.2009                                                                                           № 40/139

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Гришакова О.О-представник, дов.№ 2 від 08.04.09;

 від відповідача - Іллюшина І.В.-представник, дов.№ 82 від 13.10.08;

Корнійчук Н.П.-представник, дов.б/н від 18.03.09,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2009

 у справі № 40/139 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортос"

 до                                                   Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

 третя особа           Українська дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит"

 про                                                   спонукання до продовження дії договору

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням  Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі № 40/139 позовні вимоги задоволені, визнано за позивачем переважне право перед іншими особами на укладення з відповідачем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, розміщене в адміністративному корпусі (цокольне приміщення) за адресою: м.Київ, вул.Чорновола, 28/1, загальною площею 97,6 кв.м; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.       

          Рішення мотивовано тим, що право наймача скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, передбачене ст.777 ЦК України, за обставин справи та причин виникнення спору, підлягає реалізації саме з моменту виникнення спору, оскільки до моменту звернення до суду правовідносини сторін в частині виконання зобов'язань щодо оплатного використання орендованого майна продовжувались; істотні умови договору не погоджувались сторонами, оскільки правові підстави використання приміщення з урахуванням припинення дії договору оренди № 1478 з 04.01.2007 були відсутні; з урахуванням відсутності зауважень чи доводів відповідача щодо добросовісного виконання зобов'язань за договором оренди як у період його дії так і після сплину строків, зазначене право підлягає реалізації.

          Заявник просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №           40/139 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Заявник посилається на те, що у зв'зку із закінченням терміну дії договору № 1478,  04.01.2007 відповідач листом № 30-04/332 від 19.01.2007 повідомив про припинення дії договору та запропонував повернути орендоване майно, отже договірні відносини між сторонами відсутні.

          Заявник не погоджується із тією думкою позивача, що постанова Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-1У має рекомендаційний характер.

          Заявник посилається на те, що відповідно до ст.73 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" пролонгація договорів заборонена а передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах; саме за результатами конкурсу з переможцем орендодавець укладає договір оренди. Судом не було враховано, що конкурс на право оренди спірного приміщення не було оголошено і на дане приміщення стоїть заборона передачі в оренду.

          На думку заявника, посилання на ст.777 ЦК України є необгрунтованим, оскільки повідомлення позивача до спливу строку договору найму про намір скористатись переважним правом на укладання договору найму на новий строк не було, а переважне право за ст.777 ЦК України, - це право перед іншими особами на укладення договору на новий строк, проте позивачем не подано доказів того, що відповідач укладає чи має намір укласти договір оренди спірного приміщення з іншою особою; також обов'язковою умовою укладення договору внаслідок переважного права орендаря є домовленість сторін, у разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

          Заявник посилається на встановленя фактів у справі № 51/91 та застосування норми ст.35 ГПК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що скарга підлягає відхиленню, зокрема, з огляду на те, що до апеляційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі; заявник, стверджуючи, що єдиною юридичною підставою для дострокового припинення орендних відносин було виконання Постанови Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-1У, на думку позивача, безпідставно не приймає до уваги офіційне роз'яснення Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України за № 07/8-302 від 25.06.2005; позивачу не вдалося реалізувати своє право на укладення договору оренди на конкусних засадах, оскільки орендодавець повернув поданий пакет документів, посилаючись на вищезазначену постанову; заявником не оспорювалось добросовісне виконання позивачем орендних зобов'язань; оскільки у справах №№ 51/98 та 40/139 різні предмети спору, то посилання на ст.35 ГПК України безпідставне.

          Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить відхилити у повному обсязі апеляційну скаргу, посилаючись на непорушення позивачем  своїх орендних відносин з 1996р.; проведення ремонтів орендованого приміщення; надання благодійної допомоги.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем пред'явлено позов із вимогами зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.03.2005 № 1478 на новий строк до 04.10.2009 включно, судові витрати стягнути з відповідача.

          У порядку ст.22 ГПК України у заяві від 01.06.2009 позивач змінив позовні вимоги та просив визнати за позивачем переважне право перед іншими особами на укладення з відповідачем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, розміщене в адміністративному корпусі (цокольне приміщення) за адресою: м.Київ, вул.Чорновола, 28/1, загальною площею 97,6 кв.м., судові витрати стягнути з відповідача.

          Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.2005 між сторонами було укладено договір оренди № 1478 нерухомого майна, що належить до державної власності.

          Згідно із п.1.1 договору № 1478 відповідач, за договором орендодавець, передає, а позивач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 97,6 кв.м., розміщене за адресою: м.Київ, вул.Чорновола, 28/1, що знаходиться на балансі третьої особи.

          Відповідно до п.10.1 договору № 1478 цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 04.03.2005 до 04.02.2006 включно.

          04.03.2005 сторонами складено акт приймання-передачі в оренду зазначеного нерухомого майна.

          Відповідач листом від 19.01.2007 № 30-04/332 "Про припинення чинності договору оренди" повідомив позивача про закінчення 04.01.07 строку дії договору № 1478 та те, що відповідач, на виконання Постанови Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-1У, не має наміру продовжувати договір оренди після закінчення строку його дії і запропонував повернути майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю зазначеним договором.

          Таким чином відповідно до ч.4 ст.284 ГК України, ст.764 ЦК України , п.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-Х11 договір оренди № 1478 припинився 04.01.2007 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та повідомленням відповідача про його припинення.

          Крім того, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 у справі 51/91 встановлено, що строк дії договору № 1478 закінчився 04.01.2007, а згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Статтею 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно із ч.1 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін; у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

          Відповідно до п.3 ст.17 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-Х11 в редакції, чинній на 04.01.2007, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

          На час подання позивачем заяви про зміну позовних вимог від 01.06.2009 пунктом 3 ст.17 зазначеного Закону, в редакції Закону України від 19.02.2009 № 1022-У1, встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника; у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

          Статтями 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-У, ст.76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-У1, ст.73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-У1 встановлено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

          Згідно зі ст.73 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік" в редакції, чинній станом на час подання позивачем заяви про зміну позовних вимог, при визначенні орендних ставок за користування комунальним майном в містах обласного значення, містах Києві та Севастополї орендні ставки за користування державним майном, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, є індикативними і застосовуються як стартові при проведенні конкурсу; після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна; орендодавець при визначенні переможця конкурсу, за інших рівних умов, надає перевагу пропозиціям орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки, шляхом застосування преференційної поправки; розмір преференційної поправки встановлюється Кабінетом Міністрів України і не може бути меншим 0,8.

          Як стверджують позивач та відповідач ( зокрема, у заяві про зміну позовних вимог від 01.06.2009, відзиві від 13.05.2009, апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу) конкурс на право оренди державного  нерухомого майна, зазначеного у п.1.1 договору № 1478, не проводився.

           Із матеріалів справи не вбачається того, що майно, вказане у п.1.1 договору № 1478, передане в оренду іншій особі, або відповідач має такі наміри.

          Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

          Відповідно до ч.2 ст.324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

          Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Відповідно до ч.1 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарюванн та споживачів.

          Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Оскільки матеріалами справи не підтверджено настання тих обставин, що відповідач має намір розпорядитись державним майном площею 97,6 кв.м, яке розміщене за адресою: м.Київ, вул.Чорновола, 28/1, та знаходиться на балансі третьої особи, шляхом передання цього державного майна в орендне користування іншій особі або уклав договір оренди державного майна з іншою особою, хоча позивачем були запропоновані умови, рівні з умовами іншої особи, то у позивача не виникло переважного права на укладення договору оренди на зазначене державне майно перед іншими особами.

          У зв'язку із відсутністю права немає його порушення, тому відсутні підстави для захисту відповідно до ст.20 ГК України, ст.15 ЦК України.

          Апеляційна інстанція не погоджується із висновками суду першої інстанції як із такими, що не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до ст.43 ГПК України. Зокрема, не враховано права відповідача щодо розпорядження державним майном.

          Із доводами позивача немає підстав погодитись, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана відповідно до вимог ГПК України та, крім того, згідно зі ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд приймає постанову за наслідками розгляду апеляційної скарги, а не залежно від розміру сплати державного мита, крім того, суд не позбавлений права, у разі недоплати державного мита стороною,   стягнути відповідну суму державного мита.

          У листі Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України від 25.06.2005 № 07/8-302, адресованому керівнику третьої особи, надано роз'яснення третій особі щодо питань, пов'язаних із  правом оперативного управління державним майном. У зазначеному листі не вказано  про зміну або втрату чинності Постанови Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-1У, також відсутні підстави вважати цей лист офіційним роз'ясненням Постанови. Крім того, ані Постанова ані зазначений лист не змінюють порядок та підстави передання державного майна в оренду, які встановлені чинним законодавством.

          Добросовісне користування орендованим майном, якщо навіть таке мало місце, відповідно до норм чинного законодавства не є єдиною та безумовною підставою переважного права на оренду державного майна, а повинне враховуватись нарівні із іншими прововими підставами, встановленими законодавством.

          Оскільки конкурс на право укладення договору оренди державного майна не проводився, то у позивача не виникло право на участь у такому конкурсі, тому і право таке не порушене.

          Щодо підстав звільнення від доказування фактів, то статтею 35 ГПК України не вимагається, щоб у справах  були однакові предмети спору, крім того, судом встановлено про припинення договору також на підставі наявних доказів у справі № 40/139.

          За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що    рішення суду першої інстанції  не відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.          

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі № 40/139 скасувати повністю.

          В позові відмовити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортос" (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 28/1, р/р 26008030170801 у Радянській філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 322012, ЄДРПОУ 24096803) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Шевченка, 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) державне мито у розмірі 42,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.          

          3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          4. Справу № 40/139 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.09.09 (відправлено)