Постанова

від 02.09.2009 по справі 21/95

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/95

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 21/95

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Циганок В.П. – директор (наказ №21-К від 01.10.2006р.);

 від відповідача - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2009

 у справі № 21/95 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємтва "Ніжингазбудсервіс"

 до                                                   Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

 про                                                   стягнення заборгованості 32783,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 783,40 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірним договором підряду не визначено строки проведення розрахунків між сторонами, а з вимогою про сплату позивач до відповідача не звертався, у зв'язку з чим, на думку відповідача, підстави для звернення з позовом до суду та стягнення коштів у позивача відсутні.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2009р. у справі №21/95 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 32 458,80 грн. боргу, 327,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 324,60 грн. припинено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2009р. у справі №21/95 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття невірного по суті рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2009р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2009р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні у справі докази належного повідомлення представника відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12 січня 2009 року між Приватним підприємством «Ніжингазбудсервіс» (далі – позивач) та Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) було укладено договір підряду №1 (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1) відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи у відповідності до діючих ДБН, і правил, інших нормативних актів у будівництві: по газифікації с. Красний Колядин Талалаївського району і здати його відповідачу (за актом приймання робіт з Усуненням, у випадку виявлення при прийманні або в межах гарантійного строку недоробок, що зумовлені неякісним виконанням робіт ), а також вводить об'єкт в експлуатацію.

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість будівельно-монтажних робіт, які виконуються позивачем в 2009 році, складає 32 458,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

В п.5.1 – п.5.3 Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи на об'єкті, здійснюються шляхом проміжних платежів за фактично виконану роботу. Позивач не пізніше 25 числа звітного місяця, передає уповноваженому представникові відповідача Акт приймання виконаних робіт (Форма № КБ-2в) та Довідку про вартість робіт (форма № КБ-3). Відповідач проводить розрахунки за виконані роботи після підписання форми №КБ-2в (акт приймання виконаних підрядних робіт) та форми №КБ-3 (довідка про вартість підрядних робіт та витрат).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що за дорученням відповідача він виконав будівельно-монтажні роботи загальною вартістю 32 458,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 26.01.2009р. та Актом приймання виконаних підрядних робіт від 26.01.2009р., які були підписані сторонами та скріплені печатками. Натомість відповідач не здійснив оплату вартості підрядних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 32 458,80 грн.

Відповідач позов не визнав, зазначаючи про те, що Договором чітко не визначений строк проведення розрахунків між сторонами за виконані роботи, а з вимогою про здійснення оплати позивач до відповідача не звертався. Окрім того, відповідач повідомив суд про те, що 08.04.2009р. він подав до ЧФ ТОВ "Укрпромбанк" платіжне доручення №138 про сплату на користь позивача 32 458,80 грн. (копія платіжного доручення з відміткою банка про його прийняття наявна в матеріалах справи).

28.04.2009р. на адресу відповідача ТОВ "Укрпромбанк" було надіслано лист, в якому повідомлялося, що Постановою Правління НБУ №19/БТ від 20.01.2009р. в ТОВ "Укрпромбанк" введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 21.01.2009р. по 21.07.2009р. Банк також повідомив про те, що платіжне доручення № 138 від 08.04.2009р. було взято на позабалансовий рахунок і обліковується банком, як не проведений банком документ. Для подальшої співпраці з клієнтами укладається Меморандум про співпрацю, згідно якого здійснюється оплата їх платежів, а також додатково - з 5-го по 15-те число місяця, наступного за звітним оплата документів, які не були виконані з вини банку та обліковуються на позабалансовому рахунку 9804, в сумі 10% від розміру ліквідованого середньоденного залишку за звітний місяць.

Дана обставина, на думку відповідача, є форс-мажорною обставиною, яка відповідно до п.8.5 спірного Договору є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Суд першої інстанції задовольнив позов в частині стягнення основного боргу, посилаючись на те, що, не сплачуючи вартість виконаних робіт, відповідач фактично відмовляється від виконання своїх договірних зобов'язань в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із Рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2009р. у справі №21/95 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю, з підстав ідентичних тим, які були наведені ним у відзиві на позов.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Отже, одним з основних обов'язків замовника за договором, крім прийняття виконаних робіт, є здійснення розрахунків за їх виконання. При цьому, сторони самостійно визначають у договорі порядок, строки, умови платежів і розрахунків за виконані роботи і послуги. Оплата робіт може здійснюватись як за готовий об'єкт в цілому, так і шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до спірного Договору передумовою для оплати вартості виконаних позивачем робіт є підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, а також довідки про вартість підрядних робіт та витрат.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що жодним пунктом Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не визначено ані початковий, ані граничний строк проведення оплати вартості виконаних робіт. Окрім того, спірний Договір не передбачає негайного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

За таких обставин, на спірні правовідносини поширюється дія ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, в цивільному праві розрізняють зобов'язання з визначеним строком виконання і зобов'язання, в яких строк визначено моментом вимоги. Перші передбачають або дають змогу встановити день виконання чи період, протягом якого зобов'язання може бути виконано. Другі повинні бути виконаними у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного вико нання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Недотримання умови щодо строку виконання зобов'язання є його порушенням, яке називається простроченням.

Враховуючи умови Договору, погоджені сторонами під час його укладання, в даному випадку строк виконання відповідачем обов'язку не встановлений, а тому він повинен визначатися з моменту пред'явлення позивачем вимоги про оплату.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України,  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній не звертався до відповідача з такою вимогою, у зв'язку з чим підстави вважати, що відповідач прострочив виконання зобов'язання та/або порушив умови Договору в цій частині відсутні, тобто відсутній і сам предмет спору.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач посилається на необхідність застосування п.8.5 Договору, який передбачає звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, визначених Договором, у зв'язку із форс-мажорними обставинами. Такими обставинами, на думку відповідача, є постанова Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009р. про введення тимчасової адміністрації строком на 1 рік та мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців в ТОВ „Укрпромбанк”, через який відповідач намагався перерахувати на рахунок позивача вартість виконаних підрядних робіт згідно платіжного доручення №138 від 08.04.2009р., однак дане платіжне доручення було взято на позабалансовий рахунок і обліковується, як не проведений банком документ.     

Натомість, дане посилання відповідача не може бути прийнято до уваги судом, оскільки відповідальність за невиконання або неналежне виконання, зокрема, стягнення штрафних санкцій, до відповідача не застосовується.  

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, а також беручи до уваги обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд констатує, що в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2009р. у справі №21/95 в частині задоволення позову – скасуванню, а провадження у справі – припиненню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача  - 639,50 грн. (з них: 327,00 грн. – державне мито за подання позовної заяви, 312,50 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 81,75 грн. - державне мито за подання апеляційної скарги), на відповідача – 81,75 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2009р. у справі №21/95 в частині задоволення позову скасувати, провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Ніжингазбудсервіс” (вул. Преображенська, 10, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 32837476, р/р 26007300666 в Ніжинському відділенні Ощадного банку України №204, МФО 343121) на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Бєлінського 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 04014246, р/р 35420019000969 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592) 81,75 грн. (вісімдесят одну гривню 75 копійок) державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

5. Матеріали справи №21/95 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 07.09.09 (відправлено)