Постанова

від 03.09.2009 по справі 31/208

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/208

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2009                                                                                           № 31/208

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Попікової  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Шпільчак Б.М. – директор;

 від відповідача - не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ютек Інтернешенел"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009

 у справі № 31/208 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Пласт-Трейд"

 до                                                   ТОВ "Ютек Інтернешенел"

 про                                                   стягнення 209505,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмеженою відповідальністю „Пласт-трейд” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ютек Інтернешенел” (надалі відповідач) 197 554,64 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008 року, укладеного між позивачем – покупцем та відповідачем - продавцем. На зазначену заборгованість на підставі п. 5.2 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 11 950,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 року  у даній справі позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 203 529,99 грн., з яких 197 554,64 грн. складає сума основного боргу і 5 975,35 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008 року, що підтверджується банківськими виписками та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008р. Суд, посилаючись на вимоги статей 252, 526, 625 та 655 Цивільного кодексу України визнав правомірним та обґрунтованим визначений позивачем розрахунок про стягнення 197 554,64 грн. основного боргу та вимогу останнього про стягнення пені. Однак, враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України задовольнив пеню в меншому розмірі - 5 975,35 грн.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Ютек Інтернешенел” не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 року у цій справі просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- у зв'язку з тим, що компанією Jiangyin Xinyou Internacional Trading Co ltd (Китай) не було вчасно поставлено відповідачу товар, передбачений Договором 2409/08 від 24.09.2009 року, останній не міг виконати своїх зобов'язань перед позивачем в строки визначені Договором купівлі-продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008 року;

- при цьому, заявник наголошує на тому, що банківські виписки залучені до матеріалів справи, були помилково визнані судом першої інстанції в якості належних доказів у справі, оскільки вони не були належним чином оформлені банківською установою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ютек Інтернешенел” до провадження та призначено розгляд справи на 03.09.2009р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 01.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів ”, в зв'язку з виробничою необхідністю (у зв'язку із перебування судді Ропій Л.М. у щорічній відпустці) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 31/208 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Кондратової І.Д. та Євграфової Є.П.

У судовому засіданні 03.09.2009 року присутній представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв'язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.09.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) укладено Договір купівлі-продажу № 24/09/08-01 та Специфікацію № 1 від 24.09.2008р., якими визначено умови купівлі-продажу алюмінієвих труб Alloy No&Temper 6063-T5 (надалі – товар). Згідно п. 1.2 Договору асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, строки і  місце поставки товару та порядок розрахунків визначаються у Специфікації Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до Специфікації товаром є труба алюмінієва Alloy No&Temper 6063-T5 (d40mm), товщина 1 мм, довжина 2м, кількістю 4662,00 кг., вартістю 81 631,62 грн. та труба алюмінієва Alloy No&Temper 6063-T5 (d32mm), товщина 1 мм, довжина 2 м, кількістю 5 016,00 кг, вартістю 87 830,16 грн. Всього з урахуванням ПДВ – 203 354,14 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору відвантаження товару здійснюється за умови належного виконання покупцем вимог щодо порядку та строків оплати товару зазначених в Специфікації. Згідно згаданої Специфікації  відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 70 днів, починаючи з наступного дня після отримання попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару, поставити товар зазначений у Специфікації до Договору від 24.09.2008р. № 24/09/08-01.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що передплата за товар здійснюється у розмірі 40% від суми вказаної у специфікації, інші 60% перерахувати протягом 3-х банківських днів з дати повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження зі складу виробника.

Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору позивачем 26.09.2008 р. було перераховано на рахунок відповідача 80 000 грн. (40% від вартості товару).03.10.2008р. позивачем було отримано повідомлення про те, що датою виходу контейнеру з товаром з порту є 02.10.2008р.06.10.2008 р. позивачем, згідно умов даного Договору купівлі-продажу та Специфікації до нього, було перераховано 123 354,14 грн. (60% від вартості товару), що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Відповідно до умов Специфікації, відповідач протягом 70 днів, починаючи з наступного дня після отримання попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару повинен був поставити товар зазначений у Специфікації. Проте, станом на 16.12.2008 року відповідачем товар поставлено не було.

31.12.2008р. між сторонами було складено Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить  197 554,64 грн. (копія в матеріалах справи).

Із залучених до матеріалів справи копій банківських виписок від 26.09.2008р. та від 06.10.2008р., а також Акту звірки взаємних розрахунків від 31.12.2008р. вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за даним Договором належним чином, що у свою чергу, відповідачем не заперечується.

В наступному, позивач не отримавши товар на згадану суму, скерував відповідачеві претензію від 23.02.2009 року № 1, у якій посилаючись на факт неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов'язань щодо поставки товару, просив останнього поставити товар у двотижневий строк або у разі неможливості виконати згадані умови договору, повернути позивачеві сплачені ним кошти у розмірі 197 554,64грн. та збитки за прострочення поставки товару у розмірі 9092,93 грн. (18-19 а.с.)

Відповіді отримано не було, кошти в добровільному порядку повернуто не було, що на думку позивача, є підставою про стягнення цих коштів у судовому порядку.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу (п. 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача 197 554,64 грн. заборгованості за непоставлений товар, посилається на порушення з боку останнього умов Договору купівлі - продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008р., а саме: щодо не поставки товару у строк, визначений умовами Специфікації до згаданого Договору та не повернення сплачених позивачем коштів (оплати за Договором) в добровільному порядку.

При цьому, як вірно встановив місцевий Господарський суд, у Специфікації до Договору купівлі - продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008р. чітко встановлений строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений в договорі строк, тобто протягом 70 днів починаючи з наступного дня після отримання попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухилявся від виконання своїх зобов'язань за даним Договором, а саме: не здійснив належним чином поставку товару та не повернув отримані кошти позивачеві. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.

Крім того, доводи відповідача про те, що у зв'язку з неналежним виконання з боку компанії Jiangyin Xinyou Internacional Trading Co ltd (Китай) своїх зобов'язань, відповідачем було прострочено термін виконання своїх зобов'язань перед позивачем в строки, обумовлені Договором  купівлі-продажу № 24/09/08-01 від 24.09.2008 р. та у Специфікації до нього, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними, оскільки не звільняють останнього від обов'язку повернути позивачеві кошти отримані за умовами даного Договору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33  Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 197 554,64 грн. та визнає хибними доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для неоплати з його боку цієї суми та про те, що банківські виписки залучені до матеріалів справи не були належним чином оформлені банківською установою.

Стосовно стягнення з відповідача 11 950,70 грн. пені, нарахованої на підставі п. 5.2 згаданого Договору у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків з огляду на наступне:

Приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, у виняткових випадках, зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Апеляційна колегія встановила, що матеріалами справами підтверджується прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару, а отже вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими. Разом з тим, судом першої інстанції правомірно використано право, надане суду п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України і ч. 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшив розмір пені до 5 975,35грн.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо задоволення в позові, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ютек Інтернешенел” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 року у справі № 31/208 - без змін.

3. Справу № 31/208 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.09.09 (відправлено)