Постанова

від 10.09.2009 по справі 47/235

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/235

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.09.2009                                                                                           № 47/235

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача - Ваховський В.Ф. – директор;

Некрасова О.В. (дов. від 19.12.2008 року № 41);

 відповідача - Бородін А.О. (дов. від 21.08.2009 року, б/н);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2009

 у справі № 47/235 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд"

 про                                                   стягнення 74823,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2009 року у справі № 47/235 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” (далі – позивач, ТОВ “Універсал-М”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд” (далі – відповідач, ТОВ “Укоінвестбуд”) про стягнення 74 823,32 грн. в позові відмовлено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” в доход Державного бюджету України 6 630,04 грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, всі можливі судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, суд невірно застосував строк позовної давності, що призвело до прийняття невірного рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 01.09.2009 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 року змінено склад колегії суддів та призначено до розгляду у наступному складі: головуючий суддя – Андрієнко В.В., судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 року, у зв'язку з терміновим службовим відрядженням головуючого судді Андрієнка В.В., розгляд справи № 47/235 призначено на 15 год. 00 хв. 10.09.2009 року.

10.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, всі можливі судові витрати покласти на відповідача; представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд” усно просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2005 року ТОВ “Укоінвестбуд” (Підприємство) уклало договір № 77/к/1448 пайової участі у фінансуванні будівництва з ТОВ “Універсал-М” (Сторона-1), згідно умов якого сторони погодили, що позивач надає відповідачу грошові кошти в порядку своєї пайової участі в будівництві адміністративно-господарської будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 150 (об'єкт будівництва) у встановленому договором розмірі і порядку, а відповідач використовує надані позивачем грошові кошти для будівництва об'єкта будівництва і передає позивачу після завершення будівництва частину об'єкта будівництва – нежитлове приміщення. При цьому, плановий термін закінчення будівництва – 4 квартал 2005 року, плановий термін введення в експлуатацію – 1 квартал 2006 року.

Згідно ст. 2 договору, орієнтовна загальна вартість об'єкта фінансування в день укладення договору складає 645 944,00 грн. Збудований об'єкт фінансування відповідач передає позивачу на підставі Акту прийняття-передачі об'єкту фінансування.

Відповідно до ст. 3 договору, відповідач зобов'язався своїми чи залученими засобами, силами і коштами будувати об'єкт будівництва і, після закінчення будівництва, передати позивачу об'єкт фінансування на підставі акту прийняття-передачі об'єкту фінансування. У випадку неможливості виконання умов договору відповідач повинен протягом тижня з моменту настання перешкоджаючих обставин (форс-мажор) повідомити позивача та повернути йому отримані кошти за об'єкт фінансування в місячний термін без індексації.

Згідно п. 5.4 договору, у випадку прострочення планового строку здачі об'єкту фінансування в експлуатацію більш ніж на 180 днів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,01 % від фактично сплаченої позивачем суми, за кожен наступний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 7 договору, договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за договором.

Згідно довідки від 04.10.2005 року про фінансування 100% загальної площі об'єкту фінансування по договору № 77/К/1448 від 28.09.2005, яка складена між позивачем та відповідачем, підписана їх представниками та посвідчена печатками сторін, ТОВ “Універсал-М” було надано ТОВ “Укоінвестбуд” грошові кошти в порядку своєї пайової участі в будівництві нежитлових приміщень у розмірі 645 944,00 грн., що складає 100% загальної площі об'єкта фінансування за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 150, а відповідач прийняв їх та після завершення будівництва гарантував передачу профінансованої площі.

25.04.2006 року ТОВ “Укоінвестбуд” направило на адресу ТОВ “Універсал-М” листа № 462, яким повідомив позивача про те, що відповідач не в стані здати об'єкт будівництва у визначений договором № 77/К/1448 від 28.09.2005 року плановий термін, а тому зазначений строк переноситься на 3 квартал 2006 року.

24.05.2006 року відповідач направив ТОВ “Універсал-М” листа № 602, яким повідомив позивача про те, що відповідач не в стані здати об'єкт будівництва у визначений договором № 77/К/1448 від 28.09.2005 року плановий термін, а тому зазначений строк переноситься на 4 квартал 2006 року. При цьому, ТОВ “Укоінвестбуд” у листі запевнило ТОВ “Універсал-М”, що Підприємство не відмовляється від взятих на себе за договором зобов'язань та має намір виконати їх належним чином.

12.07.2006 року ТОВ “Укоінвестбуд” у своєму листі № 784 адресованому позивачу ще раз підкреслило, що плановий термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію – 4 квартал 2006 року.

06.02.2007 року ТОВ “Універсал-М” направило на адресу відповідача листа № 15 з вимогою надати інформацію про стан будівництва та кінцевий термін введення об'єкта в експлуатацію. При цьому, позивач звернув увагу ТОВ “Укоінвестбуд” на недоліки, які потрібно усунути у вже проведених будівельних роботах.

04.07.2007 року ТОВ “Універсал-М” направило на адресу ТОВ “Укоінвестбуд” претензію на суму 661 457,59 грн. з вимогою відшкодувати заподіяні збитки та виплатити штрафні санкції в повному обсязі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТОВ “Укоінвестбуд” не виконало взяті на себе зобов'язання за договором, а саме, у 1 кварталі 2006 року не ввело об'єкт будівництва в експлуатацію, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ “Укоінвестбуд” пені за прострочення виконання договірних зобов'язань в розмірі 737 827,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності на якому наполягає відповідач, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог  про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов'язання. Ці санкції стягують до повного виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову. Якщо після задоволення позову зобов'язання не буде виконане, позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.

Договір на час розгляду справи не припинив свою дію, зобов'язання за договором у сторін не припинились, а, відтак, аналізуючи викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення неустойки за період з 17.04.2008 року по 17.04.2009 року, тобто за 1 рік, що минув до моменту пред'явлення позову, в межах трирічного загального строку позовної давності.

Твердження ТОВ “Укоінвестбуд” щодо заборони нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії ст. 3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, тобто до 01.01.2012 року, то судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки зазначений закон набрав чинності з моменту його опублікування - 14.01.2009 року, а, відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем дія зазначеного закону не поширюється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ “Універсал-М” доведено позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції, ТОВ “Універсал-М” збільшило свої позовні вимоги, однак, державне мито у відповідному розмірі не сплатило, судова колегія вважає за необхідне стягнути з ТОВ “Універсал-М” в доход Державного бюджету України 6 630,04 грн. державного мита.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Судом порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2009 року по справі № 47/235 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд” про стягнення 74 823,32 грн. задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд” 02140, м. Київ, вул. Руденко, 6-А, р/р 26003300110869840 у Першій Київській філії АТ “ВАБАНК”, МФО 321637, код 25637276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, 1-В, р/р 26001388 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код 25263960) 737 827 (сімсот тридцять сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 32 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором № 77/к/1448 пайової участі у фінансуванні будівництва від 28.09.2005 року.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, 1-В, р/р 26001388 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код 25263960) в доход Державного бюджету України 6 630 (шість тисяч шістсот тридцять) грн. 04 коп. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд” 02140, м. Київ, вул. Руденко, 6-А, р/р 26003300110869840 у Першій Київській філії АТ “ВАБАНК”, МФО 321637, код 25637276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, 1-В, р/р 26001388 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код 25263960) 11 067 (одинадцять тисяч шістдесят сім) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

8.          Справу № 47/235 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.09.09 (відправлено)