Постанова

від 15.09.2009 по справі 42/320

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/320

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2009                                                                                           № 42/320

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Семібратов В.С.- представник, дов.№ 26-11 від 25.08.2009;

 від відповідача - Кисельов Є.В.- представник, дов.№ юр.-696/у від 17.12.2008,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009

 у справі № 42/320 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гідромашсервіс Україна"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

 про                                                   стягнення боргу, ціна позову 91524,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 42/320 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 91 524,29 грн. боргу, 915,24 грн. витрат по оплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи документами, стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором купівлі-продажу № 20/366-МТР від 19.05.2008 загальною вартістю 197 705,61 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 106 181,32 грн.; доказів належної оплати за договором суду не надано.

          В апеляційній скарзі та у доповненні до апеляційної скарги відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

          Підстави апеляційної скарги з доповненням обгрунтовуються наступними доводами.

          Заявник стверджує, що документи, зазначені в п.3.4.1 договору № 20/366-МТР, на адресу відповідача не надходили та посилається на приписи ч.1 ст.692 ЦК України.

          На думку заявника, позовні вимоги є намаганням позивача в односторонньому порядку, в порушення ст.525 ЦК України,  змінити умови договору № 20/366-МТР, оскільки з боку відповідача не було вчинено дій, які свідчили б про готовність до прийняття товару чи спонукали б позивача до процесу поставки товару, як того вимагає п.3.3.1 договору. У зв'язку з чим заявник вважає рішення суду передчасним.

          Заявник посилається на відсутність порушених прав позивача відповідачем на момент звернення з позовом.

          На думку заявника, в обгрунтування своїх вимог позивач не довів наявність заборгованості відповідача.

          Заявник вважає, що судом не надано належної оцінки ст.692 ЦК України, п.3.4.1 договору та стверджує, що висновок про прийняття товару представниками відповідача є не вірний.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів скарги, посилається, зокрема, на норми ст.ст.525, 526 ЦК України, умови п.3.2 договору № 20/366-МТР, п.4 додатку до договору.

                    Розглянувши апеляційну скаргу з доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Згідно із п.1.1 договору № 20/366-МТР купівлі-продажу від 19.05.2008 (далі – договір № 20/366) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумські насоси", за договором продавець, передає, а відповідач, за договором покупець, приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "Товар" відповідно до додатку.

          Відповідно до п.1.7 Статуту позивача, зареєстрованого 28.11.2008 за № 16321050009001182, останній є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сумські насоси".

          Сторонами укладено додаткову угоду № 1  від 18.07.2008 до договору від 19.05.2008 № 20/366 про відповідну зміну назви продавця за цим договором.

          Згідно із п.п.3.1, 5.2 договору № 20/366 умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку; покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару на умовах, зазначених у додатку.

          Відповідно до п.п. 2,3 додатку від 19.05.2008 до договору умови поставки: FCA (згідно із Інкотермс – 2000), самовивіз; термін поставки: 90 календарних днів з моменту отримання 50% попередньої оплати.

          Пунктом 4 додатку від 19.05.2008  до договору № 20/366 передбачено умови оплати: 50% - попередня оплата, 50% - по факту поставки протягом 5 – 10 днів.

          Оскільки договір № 20/366 від 19.05.2008 та додаток до цього договору від 19.05.2008 підписані обома сторонами без застережень, тобто були відсутні заперечення щодо умов договору та додатку в процесі їх укладання, то підписані сторонами 11.06.2008 протокол розбіжностей до додатку від 19.05.2008 до договору № 20/366 та додаткову угоду № 2 від 15.10.2008 до договору № 20/366, якою змінено найменування товару, не згаданого у протоколі від 11.06.2008, слід оцінювати як відповідні зміни редакції зазначених у цих документах пунктів додатку від 19.05.2008, що були внесені за згодою сторін після його укладання.

          Як свідчить витяг із особового рахунку позивача за 18.07.2008,  відповідачем перераховано позивачу в рахунок виконання договору № 20/366 передоплату у розмірах 19 000,00 грн. та 79 852,80 грн.

          За видатковими накладними № РН-0000443 від 31.07.2008, № РН-0000640 від 28.10.2008, № РН-0000666 від 13.11.2008, № РН-0000667 від 14.11.2008, № РН-0000670 від 25.11.2008, через представників, позивач передав а відповідач одержав товар всього на загальну суму 197 705,61 грн.

          Позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 03.03.2009 за № 1/4-867 з вимогою перерахувати позивачу суму боргу в розмірі 98 852,81 грн. за договором № 20/366.

          Відповідач у відповіді від 26.03.2009 за № юр-606 на зазначену претензію повідомив про її відхилення у зв'язку зі складенням претензії з порушенням ст.6 ГПК України та висунув вимогу про сплату штрафу за прострочку поставки товару.

          Згідно із витягом із особового рахунку позивача за 28.04.2009 відповідачем перераховано позивачу на виконання договору № 20/366 суму 7 328,52 грн.

          Таким чином заборгованість відповідача по оплаті поставленого позивачем товару склала суму 91 524,29 грн.

          Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.

          Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Отже, оскільки відповідачем не доведено матеріалами справи здійснення розрахунків за одержаний товар у повному розмірі та матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі  91 524,29 грн., то позовні вимоги є такими, що відповідають нормам законодавства.

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          В ч.1 ст.692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто Законом не  закріплено обов'язок оплатити товар лише у одному випадку - прийняття товаророзпорядчих документів на нього, крім того, у даному випадку визначальним є умови договору щодо порядку оплати товару.

          Як вже зазначалось, умовою п.4 додатку від 19.05.2008 до договору № 20/366 передбачено сплату решти 50% вартості товару по факту поставки протягом 5 – 10 днів.

          Крім того, із матеріалів справи не вбачається, що продавець не передав покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору; у вищезгаданій відповіді на претензію відповідач не вказує на таку обставину; відсутні докази встановлення покупцем розумного строку для їх передання, відмови від договору купівлі-продажу та повернення товару продавцеві, як це передбачено статтею 666 ЦК України.

          Згідно з п.3.3.1 договору № 20/366 відвантаження товару проводиться лише після отримання письмової згоди покупця про готовність до прийняття товару.

          Оскільки відповідач фактично отримав товар, про що свідчать належним чином оформлені згадані видаткові накладні, то відсутність письмової згоди про готовність прийняття товару, навіть якщо така і  мала місце, не звільняє покупця від обов'язку оплати вже одержаного товару. Про готовність відповідача до прийняття товару свідчать його дії по фактичному прийнятті товару.

          Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Отже, позивач, виконавши свої зобов'язання за договором № 20/366 щодо передання товару, набув право одержати від покупця оплату за товар відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною договору, як зазначено у п.1.1 договору № 20/366.

          Твердження заявника про те, що висновок про прийняття товару представниками відповідача є не вірний, голослівне та не відповідає матеріалам справи.

          Пунктом 3.4.1 договору № 20/366 сторони передбачили обов'язок надання продавцем на адресу покупця товаросупроводжуючих документів, перелік яких наведено. Однак, оскільки умовами договору не пов'язується обов'язок проведення оплати одержаних товарів із часом надання зазначених документів, то у суду не було потреби досліджувати обставини виконання умов п.3.4.1 договору у процесі розгляду господарського спору про стягнення вартості поставлених товарів.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 42/320 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.Справу № 42/320 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.10.09 (відправлено)