Постанова

від 17.08.2009 по справі 36/197

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/197

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.08.2009                                                                                           № 36/197

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кропивної Л.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Залєвська Г.Л., довіреність від 11.12.2008 р. № 01/16-9642

 від відповідача -не з'явився

від третьої особи:  не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2009

 у справі № 36/197 (суддя  

 за позовом                               Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

 до                                                   ТОВ "ГРААЛЬ ВІП"

 третя особа позивача           Комунальне підприємство "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради  

 третя особа відповідача            

 про                                                   зобов"язання знести самочинно збудоване приміщення

ВСТАНОВИВ:

 У травні 2009 р.  Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація  звернулася   з позовом  про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРААЛЬ ВІП” знести самочинно збудоване приміщення впритул до прибудинкової території по вул.  Мельникова, 6, та привести територію у попередній стан.

Правове обґрунтування   позову  здійснене  з посиланням на приписи статті  376 ЦК України  та на ті обставини, що  у відповідача  відсутні   дозвіл   на виконання  будівельних робіт , інша  проектно-дозвільна документація та  документи,  які надають  права користування   чи  власності на  землю.

Рішенням   господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року у позові Шевченківській  районній  у місті Києві державній адміністрації  відмовлено за недоведеністю     вимог та порушення відповідачем   прав позивача . При цьому  суд першої інстанції   послався на відсутність   належних та допустимих доказів  того, що    відповідач здійснив самочинне будівництво впритул до прибудинкової території житлового будинку по вул. Мельникова, 6, а саме до нежилої будівлі-магазину № 331 добудував приміщення із шлакоблоків, і що при цьому    не було додержано законного порядку  виконання будівельних робіт.

Не погодившись  із прийнятим рішенням,   Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація  звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду м. Києва від   08.07.2009року  і прийняти   нове, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовувалися наступними доводами.

Так,  апелянт вказував, що  рішення прийняте судом  першої інстанції з порушенням  норм матеріального та процесуального  права, виходячи з того,  що  судом     не  здійснено  належної оцінки усіх доказів , не  наведено мотивів,  з яких  були  відхилені  подані  позивачем     докази, серед яких    лист  від  27.10.2008 р.  Головного управління  містобудування,  архітектури  та дизайну міського  середовища  Київської   міської державної  адміністрації , де вказано про відсутність у відповідача  належним чином затвердженої  та погодженої  проектної документації на будівництво   

Поряд із цим  апелянт  звертав  увагу  на те, що   будівництво  проводилося  на земельній ділянці,  яка не була відведена відповідачу для цієї мети.

Вказував апелянт і на те, що   лист   КП ЖЕК «Татарка»  № 205/2 від  15.09.2008р. на ім'я заступника голови Шевченківської районної  у місті Києві державної  адміністрації, яким  підтверджувалося ,  що у вересні 2006 р.  у дворі будинку № 6 п вул.. Мельникова у м. Києві сталася пожежа, а  з 10.09.2008 р.  відповідач почав  самовільне будівництво.

31.07.2009р.  колегією суддів   Київського апеляційного господарського суду  у складі    судді –доповідача   – Кропивної Л.В.,    суддів – Кондратової І.Д. та  Пашкіної С.А.    порушено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги   та призначено  її розгляд у судовому засіданні на 17.08.2009 р.  

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. за № 01-23/1/1 „Про зміну складу колегії суддів” у зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Кондратової І.Д у щорічній відпустці) відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді – Пашкіна С.А.,  Синиця О.Ф.

У судове засідання 17.08.2009р. з'явився представник  позивача , який підтримав апеляційну скаргу  та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача , належним чином повідомлений про дату , час та місце  розгляду  апеляційної   скарги  на рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року не скористався своїм  правом  на участь у розгляді апеляційної скарги і   не направив  суду заперечень на апеляційну скаргу.

Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також беручи до уваги   відсутність від відповідача   заяв, клопотань про відкладення розгляду справи,  Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення  господарського суду міста Києва  від   08.07.2009 р.   за відсутності  представників відповідача , повідомлених  належним чином про час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши  законність та обґрунтованість  прийнятого  місцевим  господарським   судом рішення  у повному обсязі, Київський  апеляційний господарський суд вважає, що  апеляційна скарга не підлягає до задоволення,  виходячи з наступного.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і ,  будучи  не зв'язаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як випливає   з правого  обґрунтування    позову та обраного способу захисту ,    позов подано на захист права   власності (користування)  на землю (земельну   ділянку) до   Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРААЛЬ ВІП”, як до особи, яка  здійснила  самочинне будівництво.

За  загальним правилом  , викладеним   у  частині 2   статті  376 ЦК України,  особа,  яка здійснила   або    здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває  права власності на нього.

Однак,  таке право може  бути за рішенням суду  визнане   за    особою , яка здійснила  самочинне будівництв на земельній  ділянці , що  не була  їй відведена для цієї мети, за умови   надання земельної   ділянки   у встановленому порядку  особі під уже збудоване  нерухоме майно. У випадку,  якщо  власник   (користувач)  земельної  ділянки заперечує  проти  визнання  права власності  на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює ) самочинне будівництво  на його  земельній ділянці, або якщо  це порушує  права інших осіб, майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила  (здійснює) самочинне будівництво , або за її рахунок ( частини  3,4     статті  376 ЦК України).

Відповідно до     статті  111   Земельного   кодексу України ,   порушенням  земельного законодавства, за яким   громадяни та юридичні особи  несуть цивільну, адміністративну або кримінальну  відповідальність   відповідно  до законодавства  ,       є  самовільне зайняття земельних ділянок.

За змістом  статті 112 Земельного   кодексу України,  самовільно зайняті  земельні ділянки  підлягають поверненню за  рішенням суду  власникам  землі  або землекористувачам без відшкодування  затрат, понесених  з час  незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний  для використання  стан,  включаючи  знесення будинків,  будівель  і споруд, здійснюється   за рахунок громадянина або юридичних  собі,  які самовільно  зайняли  земельні ділянки.

Таким  чином,   до предмету  доказування  у цій  категорії  спорів   входить  доведення позивачем   тієї обставини,  що він є власником  , іншим титульним  володільцем   землі , права якого  порушені  самовільним  її зайняттям, або наділений законом правом  на здійснення   прав   та обов'язків у  вказаних правовідносинах.

Попри  те, що Конституція України визнає право за територіальною громадою  та органами місцевого  самоврядування    самостійно вирішувати питання  місцевого  значення в межах Конституції і законів України, що  узгоджується    з положеннями пункту 2 частини  4 Європейської  Хартії місцевого  самоврядування, відповідно до якого   місцева влада  в межах закону має  повне право вирішувати  будь-яке питання, що не  вилучено  із сфери її компетенції і вирішення  якого  не доручено жодному  іншому органу , правовий статус районної у місті Києві райдержадміністрації  визначається ,  крім Конституції України,  базовим  законом “Про місцеве самоврядування”  та   Законом   України  “Про столицю України –місто-герой Київ”.

Відповідно до  ч. 5 статті 1  Закону України  “Про столицю України –місто-герой Київ” столичний статус міста  покладає на органи місцевого   самоврядування та органи  виконавчої влади додаткові  обов'язки  та гарантує цим органам  надання  з боку  держави  додаткових  прав.   

Не заперечуючи того,  що матеріальною  і фінансовою основою  місцевого  самоврядування  у місті Києві    , є, окрім іншого,  і   земля,  що є у власності   громади  міста  або знаходиться в  її управлінні  ,     територіальна громада   здійснює  свої повноваження  ( тобто набуває  прав та обов'язків  ) через  органи  місцевого  самоврядування у межах їхньої компетенції , визначеної  законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що  органи державної   влади  та органи місцевого  самоврядування , їх посадові особи зобов'язані  діяти  лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Особливості    здійснення виконавчої влади  та місцевого  самоврядування  в місті Києві полягають у тому, що місцеве самоврядування в місті Києві  здійснюється територіальною громадою  міста як безпосередньо,  так і через Київську міську раду, районні в місті ради,  які утворюють    відповідні  власні  виконавчі органи   ( ч.1 ст. 8 та ст. 10 Закону України  “Про столицю України –місто-герой Київ” ).

Конституційний суд України на підставі  оцінки положень Закону України “Про столицю України –місто-герой Київ” у рішенні від 13.10.2005р. №9-рп/2005 по  справі № 1-22/2005 (справа  про особливості  здійснення виконавчої влади та місцевого  самоврядування в районах міста Києва) встановив, що  державні адміністрації як на  загальноміському рівні, так  і на рівні  районів у місті Києві, здійснюють функції у сфері  виконавчої влади і місцевого   самоврядування, оскільки є  одночасно місцевими органами  виконавчої влади  і виконавчими органами відповідних рад.

Враховуючи , що суб'єктами   права власності на землю є   територіальні   громади, які  реалізують свої  правомочності  через Київську міську раду, або  районні в місті ради, тягар доведення права на звернення до суду за  захистом   повноважень  власника землі  за ст.. 33 ГПК України лежить  на позивачеві.

Утім, суду першої інстанції позивач  не надав доказів передачі йому  вказаних повноважень  ради  , а  подання додаткових доказів апеляційному суду   заявник має обґрунтувати вказівкою на те, що  їх неподання  суду першої інтонації викликане причинами,  що не залежали  від  нього.

Беручи до уваги,  що  в порядку статті  376  ЦК України  звернулася  Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація,   суд апеляційної  інстанції погоджується з висновком    місцевого  господарського суду про те, що позивач не довів,  що  його права порушені  відповідачем.   

Разом з тим,   колегія суддів  Київського апеляційного  господарського  суду  вважає за  можливе звернути    увагу на наступне.

Відповідно до п.2 Положення “Про державний архітектурно–будівельний контроль” державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.

Пунктом 1 Положення “Про державний архітектурно–будівельний контроль”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993р. №225 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.1995р. №253), передбачено, що державний архітектурно–будівельний контроль - це сукупність організаційно - технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Пунктом 4 зазначеного Положення, передбачено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в разі встановлення порушення у сфері містобудування, реалізують свої повноваження шляхом складання протоколів про правопорушення, приписів та застосування штрафних санкцій  у відповідності до “Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування” затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України від 06.04.1995р. №244.

Відповідно до частин 1,2,4 статті 3 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об‘єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Таким чином,  належним  та допустимим доказом   вчинення правопорушення  у сфері містобудування  є протокол  посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю , у якому фіксуються  як саме порушення, так і особа, яка його вчинила.  

У цьому  відношенні  суд першої  інстанції  правомірно  відхилив з посиланням на приписи ст.ст.  33, 34  ГПК України доводи апелянта та подані ним  докази   на доведення   здіснення відповідачем самочинного будівництва , серед яких:    припис  головного управління контролю  з благоустрою міста Києва , фотографії та  комісійно складений працівниками КП ЖЕК «Татарка»   протокол обстеження прибудинкової території житлового будинку по вул. Мельникова, 6.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського  суду  вважає, що доводи  апеляційної скарги  не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому  апеляційна скарга  на підлягає до задоволення,  а  законне та обґрунтоване     рішення господарського  суду міста Києва  від 08.07.2009 року у справі  № 36/197  -  зміні.

Судові витрати , понесені  апелянтом  за розгляд  апеляційної    скарги,   відносяться в силу ст. 49 ГПК України на  нього.     

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації залишити  без  задоволення,  а  рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року у справі  № 36/197 -   без змін.

Матеріали справи № 36/197  повернути до господарського суду місті Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.08.09 (відправлено)