Постанова

від 25.08.2009 по справі 20/346-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/346-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 серпня 2009 р.                                                                                    № 20/346-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого суддісуддівМуравйова О. В. Полянського А. Г.Гоголь Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ"

на постанову

відКиївського міжобласного апеляційного господарського суду 25.05.2009 року

по справі№ 20/346-08 Господарського суду Київської області

за позовомУкраїнського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва "УкрНДІПроцивільсільбуд"

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ"стягнення в сумі 124 931,85 грн.

За участю представників сторін:від позивача:від відповідача:

Долгова О. С. –дов. від 25.08.09р.Чуков О. Ф. –дов. від 19.06.09р.Чубатенко А. М. - директор

В С Т А Н О В И В:

Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва "УкрНДІПроцивільсільбуд" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ" про стягнення в сумі 124 931,85 грн. заборгованості за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2009 року по справі № 20/346-08 (суддя Бабкіна В. М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року по справі № 20/346-08 (головуючий суддя Жук Г. А., судді Агрикова О. В., Мазур Л. М.), позовні вимоги задоволено: вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ" на користь Українського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва "УкрНДІПроцивільсільбуд" 120 456,80 грн. заборгованості та 4 475,05 грн. пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року та рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2009 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 887, 890 ЦК України 22 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням в. о. Голови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року № 02.03-10/463 у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 20/346-08, призначеної до розгляду на 25.08.2009 року, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий  - Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Гоголь Т. Г.

Відводів складу суду не заявлено.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06.08.2007 року Державний інститут "УкрНДІПроцивільсільбуд" (виконавець) та ТОВ "Біле місто ХХІІ" (замовник) уклали договір на створення (передачу) проектно-вишукувальних робіт № 27162, відповідно до умов якого замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе обов'язок виконання таких проектно-вишукувальних робіт: детальний план території житлової забудови на площі 45,4 га в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що робота, передбачена договором, здійснюється етапами. Зміст і термін виконання робіт по договору, вартість кожного етапу визначається календарним планом, що складає невід'ємну частину договору.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору), сторони досягли згоди про величину договірної ціни за роботу, що виконується, в сумі 208 386 грн., крім того 20 % ПДВ 41 677,20 грн., всього 250 063,20 грн.

Згідно календарного плату (додаток № 2 до договору) передбачено виконання робіт в три етапи: етап "01"- обстеження та складання проекту завдання, етап "02"- розроблення планування ідеї, етап "03"- розроблення детального плану з вирішення інженерних питань, випуск.

Судами встановлено, що матеріали справи містять кошторис до договору № 27162 від 06.08.2007 року з розрахунком договірної ціни, яка становить 208 386 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору підрядник зобов'язався виконати всі роботи в об'ємах і в строки, передбачені договором і в додатках до нього, та здати роботи замовнику в стані, що дозволяє нормальну експлуатацію об'єкта.

Пунктом 4.3 договору на замовника покладено обов'язок провести оплату виконаних підрядником робіт.

Згідно розділу 2 договору за виконані згідно п. 1.1 договору роботи замовник сплачує виконавцеві 250 063,20 грн. поетапно: протягом 5 днів після підписання договору замовник сплачує виконавцеві попередню оплату за виконання першого етапу робіт в розмірі 100% від вартості етапу, що складає 20 839,20 грн.; протягом 3 банківських днів після виконання першого етапу та до початку виконання другого етапу робіт замовник сплачує виконавцю попередню оплату за виконання другого етапу в розмірі 100 % від вартості етапу, що складає 68767,20 грн.; протягом 3 банківських днів після виконання другого етапу робіт та до початку виконання третього етапу робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця авансовий платіж в розмірі 50 % від вартості етапу в розмірі 80228,40 грн. Після завершення виконання робіт замовником проводиться остаточний розрахунок за виконані роботи протягом 5 банківських днів з моменту прийняття замовником виконаних робіт з урахуванням сплаченого авансового платежу - за виконані роботи по етапу "03" - 80228,40 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору виконання третього етапу робіт "Розроблення детального плану з вирішенням інженерних питань, випуск" розпочинається після отримання авансового платежу, зазначеного в п. 2.4. договору в розмірі 8 0228,40 грн. та виконання робіт другого етапу.

Роботи етапу "02" (розроблення планувальної ідеї та її погодження замовником) були виконані позивачем та прийняті і оплачені відповідачем у повному обсязі.

Судами встановлено, що 26.02.2008 року відповідач перерахував позивачеві на виконання робіт етапу "03" суму в розмірі 40 000 грн.

28.02.2008 року позивач звернувся до відповідача листом № 380, в якому просить перерахувати авансовий платіж на виконання робіт етапу "03" згідно умов договору в повному обсязі.

03.03.2008 року відповідачем надіслано позивачеві лист № 3/3-1, в якому замовник зобов'язався доплатити аванс в березні 2008 року та звернувся до виконавця з проханням приступити до виконання третього етапу робіт.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач виконав проектні роботи, передбачені етапом "03" договору, у строки, що встановлені додатком № 2 до договору, відповідно до державних будівельних норм, стандартів та правил, на підставі наданих замовником вихідних даних, передбачених договором, та завдання на проектування, погодженого і затвердженого в установленому законодавством порядку.

03.07.2008 року виконані роботи етапу "03" разом з актами прийому-передачі від 11.04.2008 року на суму 120456,80 грн., були отримані замовником відповідно до накладної № 331 від 11.04.2008 року.

В пункті 3.5 договору сторони передбачили обов'язок замовника протягом 5 банківських днів з моменту отримання виконаних робіт надати виконавцеві підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову. Також сторони зазначили, що у разі мотивованої відмови відповідача від приймання робіт за даним договором складається акт з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання. Такого акта не було надано виконавцеві.

Відповідно до пп. 3.5.1 договору відмова від прийняття робіт є мотивованою, якщо вона стосується якості, кількості або змісту переданої відповідачу проектно-кошторисної документації, що не відповідає діючим на території України державним будівельним нормам. Водночас пунктом 3.6 договору передбачено, що якщо протягом терміну, встановленого у п. 3.5 договору, виконавець не отримує від замовника підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову, робота вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов та підлягає оплаті відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.2.3 договору замовник зобов'язаний проводити розрахунки за виконання робіт, передбачених договором, своєчасно та в повному обсязі.

Позивач зазначає, що 11.07.2008 року за відсутності будь-яких зауважень відповідача до виконаної проектно-кошторисної документації, він звернувся до останнього листом № 1350 з проханням направити на адресу інституту підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт та здійснити оплату цих робіт в сумі, що зазначена в акті, проте вказаний лист було залишено без відповіді.

Судами встановлено, що 30.07.2008 року позивачем відповідачеві було направлено претензію № 1512 про погашення заборгованості за виконані роботи етапу "03", що становить 120 456,80 грн., яку також було залишено без відповіді.

06.08.2008 року позивач отримав від відповідача лист № 23/7-1 від 23.07.2008 року, в якому відповідач виклав зауваження щодо розробленої містобудівної документації, а саме: щодо транспортних комунікацій та щодо розміщення резиденції Київських митрополитів, і звернувся до позивача з проханням внести відповідні зміни до проектної документації.

Між позивачем та відповідачем по справі виникли зобов'язання з договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, згідно якого, в силу ст. 887 ЦК України, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 889 ЦК України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату підрядникові встановленої ціни після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення розрахунків за виконані роботи, у зв'язку з чим заборгованість станом на час звернення позивача з позовом, становить 120 456,80 грн., що визначена шляхом вирахування різниці між вартістю фактично виконаних робіт етапу "03", що становить 160 456,80 грн., та суми перерахованого відповідачем авансового платежу в розмірі 40 000,00 грн.

Факт виконання робіт за договором підряду № 27162 від 23.07.2008 року позивачем підтверджено представленим актом від 11.04.2008 року прийому-передачі виконаних робіт за договором № 27162.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Біле місто ХХІ" стверджує про те, що вони не отримували проектні роботи, передбачені етапом "03" договору № 27162 від 06.08.2007 року, директор товариства не підписав акт прийому-передачі цих робіт, а тому проектні роботи, передбачені етапом "03" замовником не прийняті.

Колегія суддів відхиляє дані посилання, оскільки вони були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції, які дійшли наступного висновку.

Відповідно до п. 3.6 договору № 27162 від 06.08.2007 року, якщо протягом терміну, встановлено п. 3.5 договору, виконавець не отримує від замовника підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову, робота вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов та підлягає оплаті відповідно до умов договору.

Оскільки, в листі № 23/7-1 від 23.07.2008 року не підтверджено підстав неприйняття виконаних робіт етапу "03" договору, а претензія позивача була залишена без відповіді, роботи за договором вважаються прийнятими у відповідності з п. 3.6 договору та підлягають оплаті відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення вимог позивача про стягнення боргу в сумі 120 456,80 грн.

Відповідно до ст. 230, ст. 232  ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і згідно вимог ст. 250 ГК України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін,  обчислюється від суми простроченого платежу та не може  перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4 спірного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання замовником умов даного договору, а саме розрахунку за виконану роботу у строки, передбачені договором, замовник платить виконавцю за кожний прострочений день пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт відповідного етапу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені за період 113 днів, що становить  4 475,05 грн.

Також скаржник зазначає, що вся кореспонденція, в тому числі, позовна заява, направлялися йому за адресою: 03083, м. Київ, вул. Китаївська, 40, а ТОВ "Біле місто ХХІ" зареєстровано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. 40 річчя Перемоги, (дана адреса вказана в договорі № 27162 від 06.08.2007 року, крім того, в вказаному договорі зазначалась і адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Оболонська,12). Оскільки зазначена кореспонденція ним не отримана, а відтак відповідач був позбавлений можливості користуватися процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

Вказані обставини також були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з доданих до позовної заяви доказів направлення її відповідачу (фіскальних чеків поштового відділення зв'язку та описів вкладення), позивачем рекомендована кореспонденція (копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами) направлялася за всіма можливими адресами позивача, а саме: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. 40 річчя Перемоги, 1; 03083, м. Київ, вул. Китаївська, 40; 04080, м. Київ, вул. Оболонська,12, що спростовує твердження скаржника про неотримання ним копії позовної заяви. За юридичною адресою відповідача направлялися і всі процесуальні документи суду.

Всі інші доводи скаржника щодо невиконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором, зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду не вбачається.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біле місто ХХІІ" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року по справі № 20/346-08 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський

                                                                                              Т. Г. Гоголь