Постанова

від 24.09.2009 по справі 12/54-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/54-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" вересня 2009 р.                                                           Справа № 12/54-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Кудельського А.А.- представника за довіреністю від 20.02.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "22" червня 2009 р. по, у справі № 12/54-09 (суддя Кожухар М.С.)

за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна",м.Вінниця   

до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області  

про стягнення 84743,37 грн. основного боргу, 8333,00 грн. пені та 4643,64грн. штрафу (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2009р.),  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2009р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" до  Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про  стягнення 84743,37 грн. основного боргу, 8333,00 грн. пені та 4643,64 грн. штрафу  (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2009р.) задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 84743,37грн. основного боргу, 8333,00грн. пені, 4643,64грн. штрафу.

Судові витрати, а саме: 11610,36грн. витрат по сплаті державного мита, 105,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1337,23грн. витрат на оплату за проведення експертизи, покладено на відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" звернулось до суду з апеляційною скаргою (т.2, а.с.2-4), в якій просить рішення суду першої інстанції змінити  в частині стягнення основної суми боргу, пені та штрафу.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, таке:

- позивачем, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №1998 "Про удосконалення порядку формування цін", листа Міністерства економіки України №27-22/287 від 13.06.2000р., встановлено ціни товару в доларах США;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що однією з істотних умов договору купівлі-продажу є ціна товару, яка повинна бути однозначно встановлена як абсолютна величина і може бути змінена виключно додатковою угодою сторін, однак жодних додаткових угод щодо зміни ціни договору сторони не укладали, а підписання сторонами специфікацій, де зазначено, що оплата здійснюється в національній валюті України по курсу НБУ на дату здійснення платежу не може вважатись угодою про зміну ціни та не передбачає обов'язку відповідача сплачувати вартість товару з урахуванням курсу НБУ;

- місцевим господарським судом не досліджено той факт, що розрахунки по договору здійснюються на підставі рахунків-фактур, які повинні були надаватися позивачем, не витребувано від останнього доказів направлення рахунків-фактур відповідачу та доказів отримання таких рахунків відповідачем.

Крім того, відповідач вказує, що господарським судом першої інстанції не враховано того, що вартість поставленої партії товару визначено у видаткових накладних, згідно яких позивачем було поставлено товару на загальну суму 505284,64грн., а відповідачем оплачено поставлений товар на суму 455234,64грн. й, як вважає відповідач, стягненню підлягає 50050,00грн.

Заявою №413-23/09 від 23.09.2009р. (т.2.,а.с.10), зареєстрованою судом апеляційної інстанції 24.09.2009р. за вх.№02-01/5926/09 відповідач уточнив вимоги апеляційної скарги й зазначив, що стягненню з нього підлягає лише 50050,00грн. основного боргу.

Позивач у письмових поясненнях (т.2, а.с.11-13), зареєстрованих судом апеляційної інстанції 24.09.2009р. за вх.№02-01/5954/09 заперечив проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення господарського суду Вінницької області у даній справі таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та зі з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, якому надіслано ухвалу від 30.07.2009р. про прийняття апеляційної скарги до провадження й призначення її до розгляду на 24.09.2009р., 05.08.2009р., тобто своєчасно, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 05.08.2009р. (т.2, а.с.14-15), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2008р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (покупець) було укладено договір поставки №11/07-01 (т.1, а.с.17-19), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити мішок асептичний 220л із пробкою Elpo 2626, а покупець прийняти та здійснити оплату на умовах даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Конкретний асортимент, кількість, строки постачання товару вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору та що укладаються на поставку кожної партії товару (п.1.3 договору).

Згідно п.2.1. договору валютою ціни товару є гривня. Ціна товару в гривнях еквівалентна валюті євро або долару США з ПДВ, враховуючи курс НБУ на день оплати. Ціна і валюта, якій еквівалентна ціна на кожну партію товару вказується у відповідній сертифікації. При змінах курсу євро або долара США ціна в гривнях на одиницю товару змінюється пропорційно зміні курсу НБУ євро або долара США та фіксується датою оплати партії товару.

Пунктом 2.4. сторони узгодили, що оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури постачальника.

Строк оплати кожної партії товару вказується у специфікації на партію і складає не більш ніж 21 календарний день від дати постачання партії. Дата постачання партії є дата виписки видаткової накладної на партію товару (п.2.5.).

На виконання умов договору поставки №11/07-01 від 11.07.2007р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 505284,64грн., що підтверджується специфікаціями №1 від 11.07.2008р., №2 від 18.07.2008р., №3 від 22.07.2008р., №4 від 28.07.2008р., №6 від 04.09.2008р., №7 від 26.09.2008р., №8 від 26.09.2008р. (т.1, а.с.20-26), видатковими накладними №РН-0000073 від 14.07.2008р., №РН-0000077 від 18.07.2008р., №РН-0000083 від 23.07.2008р., №РН-0000106 від 15.08.2008р.,                №РН-0000113 від 21.08.2008р., №РН-0000115 від 22.08.2008р., №РН-0000124 від 29.08.2008р., №РН-0000132 від 03.09.2008р., №РН-0000145 від 10.09.2008р.,          №РН-0000153 від 12.09.2008р., №РН-0000157 від 16.09.2008р., №РН-0000168 від 18.09.2008р., №РН-0000177 від 23.09.2008р., №РН-0000184 від 25.09.2008р.,                 №РН-0000187 від 30.09.2008р., №РН-000097 від 02.10.2008р., №РН-0000203 від 07.10.2008р., №РН-0000207 від 09.10.2008р., №РН-0000210 від 10.10.2008р. (т.1.,а.с. 27-45), довіреностями на отримання товару серії ЯПЖ №920311 від 14.07.2008р., серії ЯПЖ №920429 від 15.08.2008р., серії ЯПЖ №920485 від 01.09.2008р., №52 від 01.10.2008р. (т.1, а.с.46-49), висновком №798 судово-бухгалтерської експертизи від 02.06.2009р. (т.1, а.с.189-190).

Відповідач свої обов'язки за договором виконав частково й на момент звернення позивача до суду з позовом основна заборгованість відповідача становила в еквіваленті долара США 13393,15доларів, що згідно курсу НБУ на день подання позову відповідало 103127,00грн., свідченням чого є довідка банку №01/343-бт від 04.02.2009р. (т.1, а.с.50), роздруківка надходження коштів на поточний рахунок ТОВ "Джемінай Пекеджінг Україна" від ВАТ "Вінніфрут" за період з 14.07.2008р. по 03.02.2009р.(т.1, а.с.51-52) та висновок №798 судово-бухгалтерської експертизи від 02.06.2009р. (т.1, а.с.189-190).

У зв'язку з вищевикладеним, 12.03.2009р. (згідно дати на штампі господарського суду Вінницької області), Товариство з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 114152,96грн. основного боргу, 9875,56грн. пені, 6207,66грн. штрафу (т.1, а.с.3-11).

Позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги.

Заявою від 02.04.2009р. (т.1, а.с.113) позивач, керуючись приписами ст.22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача на свою користь 114152,96грн. основного боргу, 8333,00грн. пені, 4643,64грн. штрафу.

22.06.2009р. в заяві про уточнення позовних вимог (т.1, а.с196-197) позивач просив стягнути з ВАТ"Вінніфрут" 84743,37грн. основного боргу, 8962,80грн. пені, 5656,43грн. штрафу та 1500,00грн. витрат на оплату проведення судово-бухгалтерської експертизи, проте в судовому засіданні 22.06.2009р. позивачем було подано заяву (т.1, а.с.200) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь 84743,37грн. основного боргу, 8333,00грн. пені, 4643,64грн. штрафу та 1500,00грн. витрат на оплату проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Як вже вказувалось вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2009р. позов було задоволено, з чим також погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки, за яким, відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та                                     ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій  формі   погоджують  умови   договору.

В даному випадку, договір поставки товару від 11.07.2008р. №11/07-01 підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Як зазначалося вище, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково й станом на час розгляду справи доказів на погашення заборгованості у повному обсязі не надав, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 84743,37грн. основного боргу.

При цьому, твердження ВАТ "Вінніфрут" про те, що господарське зобов'язання в частині визнання ціни в доларах США суперечить вимогам закону не приймається з наступних підстав.

Згідно ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

За приписом ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Нормами вищевказаної статті допускається визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, але не сплата нею.

Разом з тим, за ст.533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст.192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом, який є обов'язковим для прийому за намінальною вартістю в межах України.

Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість у національній валюті, виходячи із її курсу до долара США на час пред'явлення позову й з розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач за основу бере доларовий еквівалент ціни договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 8333,00грн. пені та 4643,64грн. штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

У    сфері   господарювання   застосовуються   такі   види господарських санкцій:  відшкодування  збитків;  штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору поставки №11/07-01 від 11.07.2008р. сторони визначили, що за порушення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Сторони передбачили, що у разі прострочення оплати більш ніж на 5 календарних днів покупець додатково до пені сплачує 5% штрафу від вартості поставленого, але неоплаченого товару (п.5.1. договору).

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, а, отже, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1337,23грн. витрат за проведення судової експертизи, 11610,36грн. витрат за сплату державного мита та 105,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Що ж до доводів відповідача щодо підписання сторонами специфікацій, де зазначено, що оплата здійснюється в національній валюті України по курсу НБУ на дату здійснення платежу не може вважатися угодою про зміну ціни та не передбачає обов'язку відповідача сплачувати з урахуваням курсу НБУ, слід зазначити, що сторони передбачили даний порядок оплати в п.2.1. договору поставки №11/07-01 від 11.07.2008р., який підписаний сторонами та відповідачем не оспорювався.  

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що позивачем факсимільним зв'язком було направлено відповідачу лише три рахунки-фактури, оскільки у видаткових накладних, за якими відповідач отримав товар, містяться посилання на рахунки-фактури. Крім того, в листі ВАТ "Вінніфрут" №50 від 02.03.2009р. (т.1, а.с.57) останнє просило зарахувати проведені оплати за товар відповідно до платіжних доручень конкретно до кожного рахунку-фактури.  

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з'ясуванням обставин справи, а тому передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Вінницької області від 22 червня 2009року у справі №12/54-09 залишити без змін, а апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 12/54-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд