Постанова

від 02.02.2011 по справі 15/664

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р. Справа № 15/664

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Михальчук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. б/н від 02.06.10р., ОСОБА_2 - ген. директор, керуючий санацією

відповідачів - ОСОБА_3 дов. б/н від 10.10.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.10 р. у справі № 15/664 (Суддя Кравець С.Г.)

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", с. Куліші, Ємільчинського району Житомирської області

про стягнення в сумі 41 777 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/664 за позовом за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", про стягнення в сумі 41 777 грн. 85 коп. позов задоволено частково в сумі 40663 грн. 08 коп. ( 37015,96 грн. - борг за лізинговими платежами; 1865,25 грн. - пеня; 272,96 грн. - 3% річних; 1508,91 грн. - інфляційні), 406,63 грн. - витрати по сплаті державного мита та 229,70 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/664 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник в обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено скаржника (відповідача) про час і місце розгляду справи, а тому відповідач був позбавлений права захисту своїх інтересів ( не подав відзив, документи в обґрунтування), що передбачено ст. 22 ГПК України.

Скаржник вважає, що господарським судом Житомирської області не дотримано вимог статті 43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Посилаючись на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутністю представника відповідача, не було досліджено доказів (додаткових документів), які були б надані відповідачем, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/664.

В судовому засіданні 02.02.2011р. скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, доводи скаржника необґрунтованими, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, заперечення другої сторони, правельність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку про необгрунтованість доводів апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 37015,96грн. заборгованості за лізинговими платежами, що утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р. зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період з жовтня 2009 року по березень 2010р., а також 2849,54грн. - пені, 357,71грн. - 3% річних та 1554,64 грн. - інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позивач у справі) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 386/1207 (а.с. 11-16).

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу № 386/1207, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме:

- Компресорна установка ВВП 10/7 - у кількості 1 (однієї) одиниці;

- Ківш скельний для Фронтального колісного навантажувача НІТАСНІ модель ZW310 з високим підйомом в кількості 1 (однієї) одиниці.

Майно, що передається в лізинг, придбано на підставі наданої лізингоодержувачем "Заявки". Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору № 386/1207).

Згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р.) (а.с. 17), предметом договору фінансового лізингу є Компресорна установка ВВП 10/7 - у кількості 1 (однієї) одиниці та Ківш скельний для Фронтального колісного навантажувача НІТАСНІ модель ZW310 з високим підйомом в кількості 1 (однієї) одиниці, загальною вартістю 238496,00грн. з ПДВ.

Пунктом 2.5 договору фінансового лізингу (оренди) № 386/1207 від 27.12.2007р. передбачено, що передача майна лізингоодержувачу здійснюється за актом прийому-передачі (додаток №2), який підписують уповноважені представники сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу (оренди) № 386/1207 від 27.12.2007р., Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3 договору №386/1207).

Додатком № 3 до договору № 386/1207 від 27.12.2007р. є графік лізингових платежів (а.с. 18).

Також, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р. відповідно до якої, сторони погодили, що діючим вважати Додаток № 3/1 від 27 жовтня 2008 р. до договору фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р. Додаток № 3 до договору вважати таким, що втратив чинність (а.с.44).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором фінансового лізину №386/1207 від 27.12.2007р., виконав належним чином, що підтверджено актом прийому-передачі від 24.01.2008р. (додаток 2), ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" передало ТзОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) Компресорну установку ВВП 10/7 - у кількості 1(однієї) одиниці вартістю 90370,00грн. (а.с.21), та відповідно до акту прийому-передачі від 31.03.2008р. (додаток 2/1), ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" передало ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) Ковш для навантажувача НІТАСНІ модель ZW310 у кількості 1 (однієї) одиниці, вартістю 156343,46грн. з ПДВ (а.с.20).

Проте, відповідач - ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" розрахунки за договором фінансового лізингу №386/1207 від 27.12.2007р. та додаткової угоди від 27.10.2008р. до договору фінансового лізингу, своєчасно не проводило, в результаті несплати лізингових платежів утворилась заборгованість в сумі 37015,96грн. в тому числі: за жовтень 2009 року в сумі 7768,03грн., за листопад 2009 року в сумі 7672,18грн., за грудень 2009 року в сумі 7372,86грн., за січень 2010 року в сумі 7277,01грн., за лютий 2010 року в сумі 3481,56грн., за березень 2010 року в сумі 3444,29грн., 0,03грн. - борг по сплаті лізингових платежів за вересень 2009 року.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області прийшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2849,54грн. - пені, 357,71грн. - 3% річних та 1554,64 грн. - інфляційних.

Відповідно до ч.1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 9.2 договору фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р. сторони у тому числі погодили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачем сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія погоджується з висновком першої інстанції, що правомірним є нарахування пені в сумі 1865,25грн. в тому числі: за період з 16.10.2009р. по 15.11.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 7768,06грн. становить 135,25грн.; за період з 16.11.2009р. по 15.12.2009р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 15440,24грн. становить 260,16грн.; за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 22813,10грн. становить 397,20грн.; за період з 16.01.2010р. по 15.02.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 30090,11грн. становить 523,90грн.; за період з 16.02.2010р. по 15.03.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 33571,67грн. становить 527,95грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем проведено нарахування пені починаючи з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року, оскільки згідно умов договору фінансового лізингу № 386/1207 від 27.12.2007р. кожен черговий лізинговий платіж мав бути здійснений до 15 числа відповідного місяця, а отже, 15 число є першим днем порушення.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч.ч. 1,2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаного його початок (ст. 253 ЦК України).

З графіку лізингових платежів (додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу №386/1207 від 27.12.2007р.) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів у вигляді календарної дати, а саме 15 число місяця.

Отже, враховуючи передбачені Цивільним кодексом України загальні правила обчислення строків та термінів, останнім днем здійснення лізингового платежу є 15 число відповідного місяця, а прострочення починається з наступного дня - з 16 числа.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1865,25грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 984,29грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як досліджено місцевим господарським судом, нарахування 3% річних за період - з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року в сумі 357,71 грн. та інфляційних за період з листопада 2009р. по березень 2010р. в сумі 1554,64 грн. позивачем нарахованіі неправомірно.

Відповідно до розрахунку здійсненого судом першої інстанції сума 3% річних за період з 15.10.2009р. по 16.03.2010р. становить - 272,96 грн., а інфляційні 1508,91 грн.і з чим погоджується судова колегія Рівненського апеляційного суду.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 37015,96 грн. - борг по лізінгових платежах, 1865,25грн. - пені, 3% річних в сумі 272,96грн. та інфляційних - 1508,91грн.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд всупереч вимогам ст. 77 ГПК України, прийняв рішення без представника відповідача, судовою колегією апеляційного господарського суду не приймається до уваги в якості підстави для скасування рішення від 03.09.2010р. з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.05.10р. розгляд справи № 15/664 призначено на 24.06.10р., пунктом 4 даної ухвали зобов"язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з документальним обгрунтуванням, довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, докази оплати по договору лізінгу № 386/1207 від 27.12.07р.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 24.06.10р. представник відповідача не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відпревлення № 3138362 від 01.06.2010р. (а.с.27), яке отримано відповідачем 09.06.2010р., документів, витребуваних ухвалою суду від 28.05.2010р. не подав, про причини неявки в суд не повідомив.

За клопотанням судді строк вирішення спору ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.06.10 за підписом голови суду було продовжено строк вирішення спору по даній справі на один місяць. Ухвалою суду від 24.06.10 розгляд справи відкладено на 23.08.10, відповідач належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення 02.07.10 ( а.с.36), про причини неявки всуд не повідомлено.

В зв"язку з тим, що розгляд справи помилково було призначено на 23.08.10 , ухвалою суду від 16.08.10 розгляд справи було перенесено на 31.08.10, про що відповідач належним чином був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення від 17.08.10 (а.с.38), про причини неявки в суд не повідомив, вимог ухвали не виконав. У судовому засіданні - 31.08.10 було оголошено перерву з метою перевірки проведених позивачем нарахувань штрафних санкцій за відсутності представника відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Частиною 2 вказаної статті визначено, що про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Частиною 3 даної статті зазначено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Виходячи із викладеного, судом першої інстанції при оголошенні перерви в судовому засіданні без участі представника відповідача порушено норми процесульного права, зокрема статті 77 ГПК України.

Однак, суд апеляцйної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Керуючись вимогами статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявним в ній матеріалами, судом першої інстанції було правомірно розглянуто за наявними у справі матеріалами та прийнято законне, обгрунтоване рішення, з яким погоджується судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду.

Окрім того, відповідно до статті 38, ст.101 ГПК України апеляційним судом не приймаються докази, які подані апелянтом в обгрунтування того, що між сторонами відсутня заборгованість, так як підписано додаткову угоду від 14.04.10 та акти приймання-передачі предметів лізингу від 14.04.10 в т.ч. і по договору № 386/1207 фінаносового лізингу ( оренди) від 27.12.07., оскільки дані документи не були надані суду першої інстанції, який неодноразово відкладав розгляд справи в з"язку з неявкою відповідача те неподачею документів, які витребовувалися у останнього.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що п.4 ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 27.02.10 ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" м.Київ, керуючим санацією призначено керівника підприємства - генерального директора ОСОБА_2 Виходячи із викладеного, позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення законне і обгрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.10 р. у справі № 15/664 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" - без задоволення.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.