Постанова

від 09.02.2011 по справі 17/249

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 лютого 2011 року Справа № 17/249

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання: Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. в справі

відповідача - підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представник дов. в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 07.10.2010 року

у справі № 17/249 (суддя Шніт А.В. )

за позовом Акціонерне товариство "Місто Банк"

до відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2

про стягнення в сумі 592 384 грн. 83 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.10.2010 року по справі № 17/249 ( суддя Шніт А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МІСТО БАНК»200140,65 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 168291,35 грн. заборгованості по відсоткам, 1387,39 грн. штрафних санкцій, 31684,40 грн. пені за прострочку погашення кредиту, 26223,00 грн. пені за прострочку сплати процентів, 35560,42 грн. щомісячних комісійних. В частині дострокового стягнення 148490,90 грн. кредиту в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивано нормами статтей 1054, 625,629,193 та частин 2,3,4 ст.188 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині щодо відмови дострокового стягнення 148490,90 грн. кредиту позивачем (апелянтом) подано апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.10.2010 року по справі № 17/249 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у про дострокове стягнення частини кредиту в сумі 148490,90 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, позовні вимоги позивача задоволити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апелянта (позивача) базуються на тому, що предметом позову в частині стягнення 148490,90 грн. є матеріально-правова вимога позивача про виконання обов»язку дострокового повернення позики, що залишилася в натурі на підставі ст.1050 ЦК України, а не вимога про дострокове розірвання кредитного договору і стягнення кредиту на підставі п.7.5 кредитного договору, ст.6 ЦК України та ст.188 Господарськогго кодексу України, як помилково зазначає суд першої інстанції. Існування п.7.5 кредитного договору не позбавляє і не може позбавити позивача ( апелянта) обрати інший спосіб захисту порушенного права, прямо передбачений імперативною номою спеціального закону. Викладене свідчить, що суд першої інстанції застосував до спірних відносин закон ( ст.6 ЦК України, ст.188 ГК України), який не підлягав застосуванню, і не застосовував закон ( ст.1050 ЦК України), який підлягав застосуванню.

Відповідачем (апелянтом) також подано апеляційну скаргу на рішення Житомирської області від 07.10.2010 року по справі № 17/249, якою просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. Свої доводи щодо скасування рішення суду першої інстанції, що дане судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки перерахунок коштів позичальнику здійснюється на позичковий рахунок, який кредитор зобов»язується відкрити позичальнику ( п.5.1 кредитного договору № 4/Ю/ОФ від 05.07.07. З матеріалів справи та наданих кредитором доказів вбачається, що такий рахунок позичальнику не відкрито. Пунктом 3.1 кредитного договору визначено, що кредитор зобов»язаний проводити перерахунок коштів позичальника на користь третіх осіб виключно за письмовою заявою позичальника . З матеріалів справи вбачається надання кредитором (позивачем) суду, як доказ заяви відповідачв з вимогою про перерахунок коштів на користь третьої особи, яку відповідач не надавав.

Окрім того, апелянт (відповідач) зазначає, що придбання транспортних засобів та їх державна реєстрація здійснена раніше, ніж укладалася угода про надання кредиту по договору № 4/Ю/ОФ від 05.07.07.

На підставі викладеного, апелянт ( відповідач) вважає, що рішення суду від 07.10.10 по справі № 17/249 про стягнення боргу за кредитним договором є упередженим, необгрунтованим, а тому повинно бути скасовано в повному обсязі.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.11.10 про прийняття апеляційної скарги по справі № 17/1249 до провадження ухвалено здійснити розгляд апеляційної скарги суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в одному провадженні з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «МІСТО БАНК», яка прийнята до провадження ухвалою Житомирського апеляційного г осподарського суду від 25.10.10.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу позивача суду не подано, в судовому засіданні представником відповідача відзначено, що заперечення на апеляційну скаргу це ті, доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача на рішення господарського суду Житомирської області по справі № 17/24 від 07.10.10.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, якою просить апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 від 12.11.2010 року на рішення господарського суду Житомирської області від 07.10.10 відхилити та задоволити апеляційну скаргу позивача. Свої заперечення щодо поданої апеляційної скарги відповідача обгрунтовує тим, що відповідно ч.2 ст.345 Господарського кодексу України та ст.1054 Цивільного кодексу України, ст.47,49, ч.1 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.3.1 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках допустимими та належними доказами факту надання кредиту є виключно кредитний договір як підстава та виписки з особового рахунку відповідача, як первинний бухгалтерський документ перерахування грошових коштів, які містяться в матеріалах справи. На підтвердження факту отримання відповідачем кредиту , крім кредитного договору і первинних банківських документів щодо руху коштів по особових позичкових рахунках відповідача є також часткове виконання кредитного договору і щомісячне часткове погашення кредиту у 2007 та 2008 роках та сплата процентів з дати отримання кредиту по лютий 2008 року; власноручне письмове підтвердження скаржником отримання кредиту і зобов»язання направити банку пропозиції щодо погашення кредитного боргу. Факт придбання відповідачем автобусів за рахунок кредиту для придбання автобусів встановлений документом на право власності транспортного засобу -свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, в яких уповноваженим державним органом - Бердичевським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області зазначено, що належні ОСОБА_2 транспортні засоби 2007 року випуску державні номери АМО311АА,АМО312АА зелені автобуси ХАС моделі 325002 придбані за рахунок кредиту АТ «Місто Банк».

Враховуючи викладене, факт отримання відповідачем кредиту, за яким не сплачуються проценти і не здійснюється щомісячне часткове погашення кредиту, доводиться матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги спростовуються доказами у справі та протирачать фактичним обставинам справи.

Заслухавши доводи та заперечення предтавників сторін щодо поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судовою колегією суду апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Банк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК»та фізичною особою підприємцем - ОСОБА_2 (позичальником) було укладено кредитний договір № 4/Ю/ОФ , предметом якого є надання позивачем відповідачу кредиту ( грошових коштів) у сумі 368000,00 грн. строком з 05.07.2007 року до 04.07.2012 року ( надалі по тексту -договір).

Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором позики передбачено обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно із ст.1048 ЦК України.

Однак, пунктом 7.5 кредитного договору визначено, що у разі недотримання позичальником ( відповідачем) умов цього договору банк має право розірвати договір і достроково стягнути кредит, нараховані відсотки, комісійні, штрафні санкції ( якщо вони мають місце) тощо, зазначені у цьому договорі. Тобто, дострокове повернення кредиту в даному випадку можливе при розірванні договору. Порядок щодо розірвання договору регламентується статтею 188 ГК України. Докази звернення позивача до відповідача з вимогою про розірвання кредитного договору та повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунутуються вимоги і заперечення стрін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господасрького спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на піставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у позові в частині дострокового стягнення кредиту в сумі 148490,90 грн., в зв»язку з його недоведеністю, що банк має право дострокового повернення кредиту на підставі ч.2 статті 1050 Цивільного кодексу України без урахування п.7.5 кредитного договору.

Судова колегія, розглянувши апеляційну скаргу відповідача, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та вивчивши докази наявні у справі, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права щодо кредитних правовідносин, а тому відсутні підстави задоволення апеляційної скарги відповідача щодо скасування рішення господарського суду Житомирської області по справі № 17/249 від 07.10.10 та направлення справи на новий розгляд .

Суд апеляційної інстанції відзначає, що статтею 103 Господарського процесуального кодексу України визначено повновження апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, якими не закріплено право апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції та направляти справу на новий розгляд.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.07.2007р. між Комерційним банком Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство "МІСТО БАНК" - банк (позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 - позичальник (відповідач у справі) було укладено кредитний договір №4/Ю/ОФ (а.с. 91-95 том 1), предметом якого є надання позивачем відповідачу кредиту (грошових коштів) у сумі 368000,00 грн. строком з 05 липня 2007р. до 04 липня 2012 р. із сплатою 19% відсотків річних (п.2.1. кредитного договору).

Пунктом 2.3 кредитного договору визначено ціль кредитування відповідача - придбання автомобілів в кількості 2-х штук марки ХАЗ-3250.02 "Антон", 2007р. Вартість кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов'язань відповідача зазначено у відповідному розрахунку (додаток №1 до цього договору (а.с. 96-97 том 1).

Згідно розпорядження № 01 від 05.07.07 ( а.с.50, том 2) , яке прийнято позивачем на підставі заяви відповідача кредитні кошти в сумі 368000,00 грн. були перераховані на оплату автомобілів марки ХАЗ-3250.02 "Антон" згідно рахунку № 00008 від 21.06.07 на рахунок фізичної особи підприємця - ОСОБА_5, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача( а.с.106, том.1, та а.с.17, том.1).

Пунктом 5.1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою правління НБУ №254 від 18.06.2003р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Про факт придбання відповідачем автобусів за рахунок кредиту свідчить запис Бердичівського МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області здійснений на свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів (а.с.39 том 2), що належні ОСОБА_2 транспортні засоби 2007 року випуску державні номери №АМ 0311АА та № АМ 0312АА, зелені автобуси ХАЗ моделі 325002 придбані за рахунок кредиту АТ "Місто Банк".

Відповідно до п. 25 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація придбаних у кредит транспортних засобів проводиться згідно з цим Порядком із внесенням до свідоцтва про реєстрацію відповідного запису (запис "розстрочка" міститься в довідці-рахунку або акті приймання-передачі транспортних засобів ).

Отже, вищевикладені обставини дають підстави стверджувати, що позивач умови кредитного договору відносно надання відповідачу кредиту (грошових коштів) у сумі 368000,00грн. виконав у повному обсязі.

Окрім того, як доказ отримання кредитних коштів по вказаному кредиту є і платіжні доручення ( № 5 від 19.10.07; №6 від 18.09.07), які надані на вимогу суду апеляційної інстанції, що спростовують твердження відповідача про невиконання умов кредитного договору з боку позивача.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору №4/Ю/ОФ від 05.07.2007р. погашення кредиту позичальник (відповідач) зобов'язаний здійснювати щомісячно, починаючи з жовтня 2007р., рівними частками у сумі не менш ніж 6456,15грн. в строк з 1-го по 20-те число наступного місяця за попередній, а також у день дострокового повного погашення кредиту, але не пізніше строку, встановленого в п.2.1 цього договору на рахунок №20635001050513.

Нараховані відсотки згідно п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, з 1-го по 20-те число поточного місяця за попередній, а також у день дострокового повного погашення кредиту, але не пізніше строку, встановленого в п.2.1 цього договору на рахунок №20635001050513.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору щомісячно за обслуговування кредиту позичальник, одночасно із сплатою нарахованих відсотків, зобов'язаний сплачувати комісійні у розмірі 0,3 % від залишку заборгованості за кредитом.

Факт отримання кредитних коштів та його погашення відповідачем підтверджується і направленою позивачем вимогою № 457/1 від 06.01.09 (а.с.-35- ас.36, том 2) щодо погашення заборгованості по кредитному договору в сумі 1.044294,07 грн. в т.ч. 410587,45 грн. відсотки та комісійні, штрафи та пені в сумі 633706,62 грн.,на даній вимозі відповідачем зроблено запис від 16.03.09, що з вимогою про нарахування штрафних сакцій не погоджується, однак банку будуть направлені пропозиції щодо погашення кредитного боргу в строк.

Окрім того, позивачем була направлена відповідачу письмова вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 06.01.2009р. вих. №457/1 (а.с. 26-27 том 1), якою була заначена сума кредитного боргу 584294,07 грн. в т.ч. 410587,45 грн. відсотки та комісійні та нараховані штрафи та пеня в сумі 173706,62 грн., яка отримана відповідачем -05.06.09, про що зроблено запис останнім і зазначено, що вимогу не визнає, просить забрати автомобілі ( автобуси) як заставне майно, оскільки вони часто ламаються.

Однак, суд звертає увагу на те, що сума заборгованості по вимозі, яка була отримана відповідачем 05.06.09 менша ніж, яка була заявлена у вимозі від 16.03.09, що спростовує доводи скаржника (відповідача), щодо відсутності кредитних взаємовідносин з позивачем, оскільки відповідачем здійснювалися погашення заборгованості по кредитному договору.

В порушення умов погодженого сторонами порядку погашення кредиту (п.3.4. кредитного договору) сплати відсотків та щомісячних комісійних (п.3.3.,22. кредитного договору), відповідач допустив виникнення заборгованості за простроченим кредитом - 200140,65грн. за період з 01.11.2007р. по 15.09.2010р., по прострочених відсотках - 168291,35грн. за період з 21.02.2008р. по 15.09.2010р., щомісячних комісійних - 35560,42грн. (розрахунки а.с. 65-70 том 2) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 63,64 том 2).

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником в письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права та відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами НБУ та угодами між клієнтом та банком.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду належних доказів, які спростовували викладене у позові, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом - 200140,65грн. за період з 01.11.2007р. по 15.09.2010р., по прострочених відсотках - 168291,35грн. за період з 21.02.2008р. по 15.09.2010р., щомісячних комісійних - 35560,42грн.

правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачаем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення заборгованості за простроченим кредитом - 200140,65грн. за період з 01.11.2007р. по 15.09.2010р., по прострочених відсотках - 168291,35грн. за період з 21.02.2008р. по 15.09.2010р., щомісячних комісійних - 35560,42грн. (розрахунки а.с. 65-70 том 2) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 63,64 том 2)).

Окрім того, в судовому засіданні колегією суддів було оглянуто оригінал кредитної справи по кредитному договору № 4/Ю/ОФ віл 05.07.07.

Зокрема, в даній кредитній справі, крім вищевказаних письмових доказів, наявні оригінали заяв відповідача ( копії у справі а.с.53- а.с.57, том.2; а.с.52, том 2) за Вх.№ 563 від 20.11.07 та ВХ № 827 від 05.09.08, які спростовують факт неотримання кредиту підприємцем ОСОБА_2

Відповідачем не надано суду письмових доказів того, що ним укладалися з позивачем інші кредитні договори і здійснювалось їх погашення.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду першої існтанції належних письмових доказів, що ним вживалися певні дії в зв»язку з неотриманням кредитних коштів по вказаному кредитному договору, зокрема звернення до банку, до правоохороних органів, доказів того, що він здійснював проплати по іншим кредитним договорам, які укладених з позивачем, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 25.102010 року є обгрунтованим і відповідає чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2010 року по справі № 17/249 залишити без змін , а апеляцйні скарги позивача та відповідача без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.