Постанова

від 16.02.2011 по справі 4/77-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 лютого 2011 року Справа № 4/77-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. 331 від 08.06.2010р.

відповідача - ОСОБА_2 дов. 37/10 від 17.09.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПП "Оскар-С" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.10 р. у справі № 4/77-10 ( Суддя Білоус В.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Приватного підприємства "Оскар -С"

про стягнення заборгованості за кредитним договором (сума позову 1 137 473 грн. 04 коп.)

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.10.2010р. у справі № 4/77-10 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Приватного підприємства "Оскар -С" про стягнення заборгованості за кредитним договором (сума позову 1 137 473 грн. 04 коп.) позов задоволено в сумі 1137473,04 грн., з яких: 443, 03 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 87284, 90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 27689, 65 грн. - прострочені відсотки; 810981, 46 грн. - прострочений кредит; 211074, 00 грн. - частина кредиту, що залишилася до погашення, згідно кредитного договору № 16-МСБ/2008 від 02.07.2008 р.; державне мито в сумі 11374, 73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням першої інстанції відповідач ПП "Оскар-С" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.10 р. у справі № 4/77-10 в частині стягнення з ПП "Оскар-С" на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 443 грн. 03 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р. ; 87284, 90 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 27689, 65 грн. - прострочених відсотків.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дане рішення є незаконним та необгрутованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції при винесенні рішення не було досліджено розмір збитків завданих відповідачем позивачу за неналежне виконання умов кредитного договору № 16-МСБ/2008. Позивачем не було надано жодного доказу, який би свідчив про понесені ним збитки. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не додержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання. Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником - оскільки із загальної суми боргу в сумі 1477410 грн. відповідачем погашено 835176 грн. 13 коп. з яких основна частина пішла на погашення відсотків по договору про що свідчать наявні у справі матеріали ( Акт звірки взаємних розрахунків), майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні - оскільки відповідач у своєму відзиві на позов відзначив про свій тяжкий фінансовий стан, що настав в період фінансово-економічної кризи в державі.

Апелянт відзначив, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги заперечення відповідача, оскільки ПП "Оскар-С" звернувся до компетентних органів за довідкою про настання форс-мажорних обставин більш ніж через 2 роки після обставин на які посилається скаржник.

А тому, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області по справі № 4/77-10 від 14.10.10р. винесене з порушенням вимог чинного законодавства України, незаконним і необґрунтованим, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні відзначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, доводи необґрунтованими, а рішення господарського суду Вінницької області по справі № 4/77-10 від 14.10.10р. законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України , апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апелянта (відповідача), викладені в апеляційній скарзі та заслухавши його пояснення в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ПП "Оскар-С" необхідно залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.10 р. у справі №4/77-10 без змін з огляду на наступне.

При перевірці законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду було встановлено, що 02 липня 2007 року між позивачем (в договорі - "Банк") та відповідачем (в договорі - "Позичальник") був укладений кредитний договір № 16-МСБ/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 1 477 410 (один мільйон чотириста сімдесят сім) гривень 00 коп. Кредит надається строком на 24 місяці, зі сплатою процентів за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування в розмірі 20,0 % річних.

На виконання кредитного договору банк надав позичальнику кредит в повному розмірі 1 477 410 (один мільйон чотириста сімдесят сім тисяч чотириста десять) гривень 00 коп. (п. 1.1. Кредитного договору). Надання кредиту підтверджується виписками банку та меморіальними ордерами.

За користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3.1 кредитного договору, встановлена процентна ставка в розмірі 21 % річних. Нарахування процентів здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Пунктом 1.4.4.Кредитного договору визначено строк |сплати процентів, а саме, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.

Так згідно п. 1.3.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту. (Додаток № 1 Угоди про внесення змін та доповнень № 4 до кредитного договору). Графіком встановлений порядок погашення кредиту щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця, рівними частинами в розмірі 70352,00 гривень, починаючи з 05.10.2008 р. по 01.07.2010 р.

Відповідно до п. 3.3.1. кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені договором.

Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, кредит повернув частково в сумі 455 354, 54 грн., що стверджується копією виписки з особового рахунку відповідача.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору, за порушення строків (визначених в договорі повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Позичальник прострочив виконання зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, в зв'язку з чим банком нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 87 284,90 грн. 90 коп. за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р., за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 443,03 грн. 03 коп. за 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по кредитному договору від 02.07.08р. № 16-МСБ/2008р. Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 3.2.7. договору банк має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках: невиконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за кредитним договором від 02.07.2008р. № 16-МСБ/2008р., документів, що спростовували викладене у позові, колегія суддів погоджується з висновками суду першої істанції про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 1137473,04 грн., з яких: 443, 03 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 87284, 90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 27689, 65 грн. - прострочені відсотки; 810981, 46 грн. - прострочений кредит; 211074, 00 грн. - частина кредиту, що залишилася до погашення, згідно кредитного договору № 16-МСБ/2008 від 02.07.2008 р. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 5.3 договору кредиту у випадку порушення позичальником зобов’язань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за користування кредитом, процентів, передбачених договором, кредитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу 443,03 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р. ; 87284, 90 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 06.02.2009 р. по 22.03.2010 р.; 27689, 65 грн. - прострочених відсотків; 810981, 46 грн. - простроченого кредиту; 211074, 00 грн. - частину кредиту, що залишилася до погашення.

Заперечення скаржника судом до уваги не беруться. Відповідач всупереч вимогам ст. 33, ч.2 ст.34 ГПК України, п. 5.8 кредитного договору не підтвердив належними засобами доказування наявність форс-мажорних обставин. Посилання відповідача на ст.35 ГПК України, щодо підтвердження форс-мажорних обставин загальновідомими і такими що не потребують доказування судом до уваги також не беруться, оскільки в п.5.7, 5.8 кредитного договору сторони домовилися, що це має бути підтверджене документами, виданими уповноваженими органами. Отриманий відповідачем кредит не є споживчим з огляду на цільове призначення вказане в п.1.2 кредитного договору. Тому судом не беруться до уваги постанови прозастосування адміністративно - запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 805 від 05.11.2009 р. та постанови про застосування запобіжних заходів № 57 від 23.07.2008 р. Вказані постанови не є документами, які б надавали право відповідачеві не виконувати зобов'язання за кредитним договором. Окрім того, вказані документи є неналежним доказом, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України подані в незавірених копіях. Звернення від 13.10.2010 р. відповідача до Торгово - промислової палати України про надання відповіді чи можуть зазначені відповідачем обставини вважатись діями держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов'язань судом також не беруться до уваги, оскільки вони не заміняють сам висновок державного органу про форс - мажорні обставини. окрім того, за твердженням відповідача вказані обставини мали місце в липні 2008 р., листопаді 2009 р., а з зверненням до Торгово - промислової палати відповідач звертається лише 13.10.2010 р., тобто більше ніж 5 місяців після порушення судом провадження у справі, та більше ніж через 2 роки після обставин на які відповідач посилається.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з пропозицією внесення змін в кредитний договір щодо відстрочення строків повернення кредиту, сплати відсотків за його користування в зв'язку із форс - мажорними обставинами.

Не беруться заперечення відповідача з посиланням на невиконання своїх зобов'язань перед ним генпідрядником з будівництва льодового комплексу для будівництва якого бралися кошти в кредит, оскільки це не вважається випадком, який звільняє від виконання обов'язків.

Окрім того, із постанови про пожежні заходи вбачається, що відповідач розпочав експлуатацію фізкультурно - оздоровчого комплексу із ковзанкою ще до підписання акту Державною приймальною комісією.

В частині щодо задоволення позову про стягнення 810981,46 грн. простроченого кредиту та 211074,00 грн. - частини кредлиту, що залишилася до погашення, згідно кредитного договору № 16-МСБ/2008 від 02.07.2008 року судове рішення фактично не оскаржується відповідачем, оскільки в апеляційній скарзі відсутні посилання на порушення в цій частині судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Окрім того, судова колегія критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності належних доказів направлення примірника позовної заяви відповідачу, оскільки в додатку №1 до позовної заяви міститься фіскальний чек № 5186 від 28.04.2010 року, як доказ напрвлення примірника позовної заяви останньому.

За змістом п.3 Роз"яснення Президії ВГСУ № 04/5-366 від 28.03.2002 р." Про деякі питання практики застосування розділу Х11 Господарського процесуального кодексу України " розрахунковий документ встановленої форми,що підтверджує надання послуг поштового зв"яку /касовий чек, розрахункова квітанція тощо/ ,може вважатись належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги та доданих до неї документів .

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв"язку ,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270,розрахунковий документ- документ встановленої відповідно до Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квітанція тощо) , що підтверджує надання послуг поштового зв"язку ;

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1.Рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.10 р. у справі № 4/77-10

залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ПП "Оскар-С" - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.