Постанова

від 22.09.2009 по справі 7/322

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/322

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 7/322

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Дзюбка П.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Василенко А.С. дов. №207 від 22.04.2009 р.,

Данічев А.С. - директор

 від відповідача -Харченко В.В., дов. №323 від 07.04.2009 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009

 у справі № 7/322 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "АТП-1"

 до                                                   ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

 про                                                   стягнення 377866,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “АТП – 1” (далі - Позивач) звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Трест “Київміськбуд- 1” ім. М.П. Загороднього (далі - Відповідач ) про стягнення 377 866,82 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення строків встановлених Договором про транспортне обслуговування № 6 від 01.12.2006р. не оплатив вартість послуг з перевезення вантажів, заборгувавши позивачу 308 652,62 грн.

З цих підстав Позивач просить задовольнити позов, стягнувши з Відповідача на свою користь 308 652,62 грн. - боргу, 34 051, 37 грн. - пені, 30 750, 83 грн. - індексу інфляції, 4 412, 00 грн. - 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати - 3778,67 грн. - державного мита, 118, 00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.06.2009р. Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінив підставу позову та просив стягнути з Відповідача борг в розмірі 377 866,82 грн. за іншим договором, а саме № 2 від 06.12.2007р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 р. по справі №7/322 позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ Трест “Київміськбуд -1” ім.. М.П. Загороднього  на користь ВАТ “АТП - 1” 308652,62 грн. – боргу, 34051,37 грн. – пені, 30750,83 грн. – індексу інфляції, 4412 грн. – 3% річних, 3778,67 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ Трест “Київміськбуд -1” ім.. М.П. Загороднього звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному розгляді справи т невідповідності і необґрунтованості висновків місцевого господарського суду

25.08.2009 р. ВАТ Трест “Київміськбуд -1” ім. М.П. Загороднього звернулось до апеляційного суду з клопотанням №410 про зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України. Однак, апеляційний суд, розглянувши доводи даного клопотання та додані до нього документи (приписи Прокуратури про погашення заборгованості по заробітній платі), прийшов до висновку, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити враховуючи наступне:

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, зменшення розміру штрафних санкцій при прийнятті судового рішення, закріплено в чинному законодавстві як право а не обов'язок суду та застосовується при наявності певних умов і у виняткових випадках (п.4 ст. 83 ГПК України). Відповідач в клопотанні зазначає, що причиною невиконання зобов'язання в повному обсязі є скрутний майновий стан, викликаний економічною кризою, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження даної обставини, а також будь-які письмові повідомлення суд про перебування підприємства в такому стані. При цьому, апеляційний суд не бере до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового стану Приписи Прокуратури Оболонського району м. Києва про усунення порушень законодавства України про оплату праці від 03.06.2009 р., 09.07.2009 р. та Припис Територіальної державної інспекції праці у м. Києві від 09.07.2009 р., оскільки з даних документів не вбачається причини виникнення заборгованості підприємства з виплат заробітної плати.

Позивач надав відзив та заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В судовому засіданні представник Позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Представник Відповідача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для справи, встановив, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, судом першої інстанції неповно та не всебічно досліджено обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору. Відповідач зазначає, що Позивачем не надано суду жодного доказу про направлення рахунків-реєстрів на адресу Відповідача, як це вимагає п.4.7 Договору, а надані платіжні вимоги-доручення не можуть виступати підставою для оплати, оскільки це не передбачено в п.4.7 Договору. Також, Відповідач зазначає, що доказами у справі не можуть бути: платіжні вимоги-доручення та первинна транспортна документація, акт звірки взаємних розрахунків від 25.11.2008 р., оскільки дані документи підписані неуповноваженими та невідомими особами; Додаток до Договору “Договірні тарифи” тому що вони не підписані відповідачем та не засвідчені його печаткою, останнє призвело до порушення Позивачем п.4.2 Договору. Відповідач стверджує, що судом проігноровано його вимоги щодо застосування строків позовної давності.

Однак, апеляційний суд не приймає вищезазначені аргументи, що викладені в апеляційній скарзі, як такі що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи. Між Позивачем та Відповідачем 06.12.2007р.було укладено Договір №2 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір), відповідно до якого, Відповідач зобов'язався надавати для перевезення вантажі та оплачувати вказані перевезення, а Позивач зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажів в обсягах, які погоджуються сторонами Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору перевезення вантажу виконується на підставі заявок Відповідача, які можуть передаватися телефонограмою, факсом, письмово, з обов'язковим визначенням виду перевезення.

Порядок розрахунків сторони погодили у Розділі 4 Договору, згідно п.4.1 Договору № 2 від 06.12.2007 р. розрахунки за транспортні та інші, пов'язані з ними послуги проводяться Відповідачем попередньою оплатою в розмірі 50 %, яку Позивач зобов'язаний вносити не пізніше трьох днів до виконання перевезень.

Відповідно до п. 4.7 Договору Позивач не пізніше 10 числа направляє відповідачу рахунки-реєстри за надані транспортні послуги попереднього місяця. Згідно п.4.8 Договору дані рахунки-реєстри за надані транспортні та інші послуги мають оплачуватися Відповідачем платіжним дорученням-вимогою протягом трьох банківських днів з дня отримання.

В матеріалах справи міститься реєстр заявок прийнятих від ВАТ Трест “Київміськбуд - 1” ім.. Загороднього М.П. про надання автомобільного транспорту ВАТ “АТП - 1” для перевезення вантажів за період вересень 2008р. - березень 2009р., підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені печатками організацій (т. 1 а.с. 100,101).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується направленими Відповідачу реєстрами-рахунків про оплату вартості перевезень, які є одночасно актами виконаних робіт: № 0907 від 30.09.2008 р., № 0908 від 30.09.2008 р., № 1001 від 13.10.2008р., № 1003 від 20.10.2008 р., № 1005 від 27.10.2008 р., № 1007 від 31.10.2008р., № 1108 від 30.11.2008 р., № 1107 від 30.11.2008 р., № 1105 від 24.11.2008 р., №1106 від 24.11.2008 р., №1104 від 17.11.2008 р., № 1101 від 17.11.2008 р., №1101 від 10.11.2008 р., № 1204 від 31.12.2008 р., № 1203 від 31.12.2008 р., № 0101 від 20.01.2009 р., № 0103 від 31.01.2009 р., №0203 від 28.02.2009 р., №0301 від 17.03.2009 р.. Матеріали справи містять реєстр документів про надані послуги автоперевезення за Договором, відповідно до якого вищезазначені рахунки-реєстри були вручені представнику Відповідача (т.1 а.с.102), даний реєстр підписаний Відповідачем та засвідчений печаткою організації.

Крім того, підтвердженням належного повідомлення Відповідача про суми заборгованості за надані послуги перевезення є платіжні вимоги-доручення, які надавалися представникам Відповідача особисто під розпис (копії платіжних вимог доручень із відміткою про отримання містяться в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 308 652,62 грн.

В матеріалах справи містяться, в якості доказів, такі первинні транспортні документи з відмітками Відповідача як: копії подорожніх листів з відмітками Відповідача про виконані роботи у вигляді підписів, штампів на зворотній стороні кожного подорожнього листа; копії талонів Замовника-Відповідача, що є товаро - транспортними накладними при погодинних перевезеннях вантажів із печатками Відповідача; Довідки про виконані роботи з печатками та підписами представників Відповідача. На підставі вищевказаних документів Відповідачу виставлялися реєстр-рахунки, які не сплачені Відповідачем.

24.03.2009 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №152, в якій просив останнього погасити борг, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок. Однак, Відповідач не здійснив розрахунки.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, за умови достатності доказів в матеріалах справи, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку не спростовано обставини, які повідомлені Позивачем, розмір позовних вимог не оспорив, господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому Позивач, на підставі п.4.9 Договору, просив місцевий господарський суд стягнути з Відповідача пеню, яка за розрахунками Позивача становить 34 051,37 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

В пункті 4.9 Договору передбачено, що за прострочення відповідачем по сплаті послуг за перевезення, останній сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше ніж подвійна ставка НБ України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 34 051, 37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 30 750, 83 грн. — індексу інфляції та 4 412, 00 грн. - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих Позивачем, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд прийшов до вірного висновку, що їх нарахування здійснено Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що твердження Відповідача про порушення Позивачем умов п.4.2 Договору, оскільки Позивач нараховував плату за перевезення вантажу без узгодження договірних тарифів не відповідає обставинам справи та спростовується наступними матеріалами, що містяться в справі.

Факт того, що договірні тарифи за червень 2008 р. були погоджені із Відповідачем, підтверджується Листом ВАТ “АТП-1” №552 від 27.05.2008 р. до ВАТ Трест “Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього (т.1 а.с. 105), в якому зазначено про те що з 1 червня 2008 р. підвищуються тарифи на автоперевезення дизельними автомобілями і містилося прохання погодити тарифи, що додавалися у Додатку №1 до Договору під назвою «Тарифи на погодинні перевезення автотранспортом». Даний лист разом із Додатком №1 по тарифам - отримано Відповідачем 05.06.2008 р. за вхідним № 617, про що свідчить печатка останнього в правому куті другого екземпляра Листа.

Відповідно до абз. 2,3 п.4.3 Договору №2 від 06.12.2007 р. встановлено порядок зміни тарифів на перевезення, а саме: при зміні тарифів Перевізник направляє їх для розгляду та погодження із Замовником. Замовник на протязі 5 робочих днів з дня отримання повертає один примірник погоджених тарифів. Якщо на протязі 5 робочих днів з дня отримання від Замовника відповіді не надійшло, договірні тарифи вважаються погодженими.

Так як, протягом 5-ти днів з моменту отримання Листа №552 від 27.05.2008 р. разом із Додатком №1 під назвою «Тарифи на погодинні перевезення автотранспортом» жодних зауважень, заперечень або відповідей, що стосувалися б тарифів, що застосовуються до Відповідача не надходило, тарифи за червень 2008 р. вважалися Позивачем такими, що прийняті ВАТ Трест “Київміськбуд –1” ім. М.П. Загороднього на підставі п.4.3 Договору №2 від 06.12.2007 р.. Даний факт Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2009 р. Відповідачем було подано до місцевого господарського суду письмові заперечення на позов про стягнення заборгованості по Договору №6 від 01.12.2006 р., в яких останній просив суд застосувати строки позовної давності згідно ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України, а також застосувати ч.6 ст. 232 даного Кодексу.

Однак, 03.06.2009р. Позивач на підставі заяви про уточнення позовних вимог було змінено підставу позову, а саме Договір №6 від 01.12.2006 р. замінено на Договір № 2 від 06.12.2007р.

Оскільки Позивачем було змінено підставу позову, а Відповідач не надав суду додатково заяву про застосування строку позовної давності вже на Заяву про уточнення позовних вимог Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального права.

Щодо порушення норм процесуального права (ст.77 ГПК України) судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме про розгляд справи у відсутності представника Відповідача, який в клопотанні про відкладення розгляду справи зазначав поважність причини неявки, однак суд відмовив в задоволенні даного клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку апеляційний суд не вбачає, що зазначені Відповідачем порушення процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення. Тому, суд апеляційної інстанції не вбачає аргументованих підстав на підтвердження зазначених порушень і не приймає до уваги дані твердження Відповідача.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ВАТ Трест “Київміськбуд -1” ім.М.П. Загороднього, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу ВАТ Трест “Київміськбуд -1” ім. М.П. Загородньогона рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 р. по справі №7/322 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 р. по справі №7/322 залишити без змін.

3.Матеріали справи №7/322 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.09.09 (відправлено)