Постанова

від 05.10.2009 по справі 48/158

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/158

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.10.2009                                                                                           № 48/158

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гольцової  Л.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 за участю представників:

 - позивача: не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

 - відповідача: Фещенко В.А., дов.від 06.10.09,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода Алекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2009

 у справі № 48/158 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний Центр Теплопостачання"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Чиста вода Алекс"

 про                                                   стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерний центр теплопостачання” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода Алекс” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за видатковими накладними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.09 у справі                       № 48/158 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 69999,90 грн. основного боргу, 1288,77 грн. – 3%  річних, 6719,99 грн. - збитків від інфляції, 780,08 грн.  витрат по сплаті державного мита та 104,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач за отримане від позивача обладнання розрахувався  лише частково; в позовній заяві позивач неправильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції; судом задоволені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції відповідно до свого розрахунку.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  його скасувати. Доводи скарги аргументовані тим, що суд розглянув справу з порушенням норм процесуального права, об”єднавши в одному провадженні  дві різні позовні вимоги, які випливають з двох різних договорів купівлі-продажу;  в описовій частині рішення суд не навів стислий виклад пояснень і клопотань представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначення її розгляду на 26.08.09. Пунктом 3 даної ухвали зобов'язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу.

26.08.09 до початку судового засідання  через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду  від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника в судовому засіданні.

В судове засідання 26.08.09 представники сторін не з'явились, позивач вимоги ухвали суду від 07.08.09 не виконав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.09                № 48/158 розгляд справи відкладено на 05.10.09.

Процесуальні документи у даній справі були надіслані сторонам у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75. Додатковим доказом належного повідомлення сторін про час місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 07.08.09, позивачеві – 13.08.09, відповідачеві – 11.08.09.

Копії ухвал апеляційної інстанції у даній справі, до матеріалів справи не поверталися, що дає колегії суддів підстави зробити висновок про обізнаність сторін про час і місце розгляду даної справи.

Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.09 № 01-23/1/1 розгляд даної справи здійснюється колегією суддів у складі: Гольцова Л.А. -  головуючий суддя, Рябуха В.І.,               Ропій Л.М.

В судове засідання 05.10.09 представник позивача не з'явився.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

22.10.07 позивачем (постачальник) було виписано на ім'я відповідача (одержувач) рахунок-фактуру № 1-3294 на отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної від 25.12.07 № 1-05119, яка містить посилання на зазначений вище рахунок-фактуру,  відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 137949,00 грн.  Дане підтверджується також довіреністю  від 24.12.07 серії ЯОК № 035449, виданою на ім'я Чубаря О.В. на отримання від ТОВ “Інженерний центр “Теплопостачання” цінностей за рахунком від 22.10.07 № 1-3294. Копію даної довіреності долучено до матеріалів справи.

11.01.08 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму                  54462,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.10.08                        № 1-05204 та довіреністю від 11.01.08 серії ЯОК № 035465, виданою на ім'я Максимової Ю.Є. на отримання від ТОВ “Інженерний центр “Теплопостачання” цінностей за рахунком від 22.10.07 № 1-3294. Копії зазначених документів також долучено до матеріалів справи.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст.205, 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), в яких зазначнео, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених статей, слід зробити висновок, що між сторонами укладено угоду купівлі-продажу обладнання, що підтверджується згаданими вище документами.

На підставі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст. 692 ЦК України в обов'язки покупця входить оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (п. 2 даної статті).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, останній отримав від позивача обладнання за видатковими накладними  від 25.12.07 № 1-05119 та від 11.01.08 № 1-05204 на підставі рахунку-фактури  від 22.10.07 № 1-3294.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого обладнання. На день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за отримане обладнання становила 69999,90 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.11.08 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою  погашення заборгованості в сумі 69999,90 грн. протягом 7-ми календарних днів з моменту його отримання. В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем надісланої йому письмової вимоги (стор.10).

Відповідач дану вимогу  залишив без відповіді, зобов'язання по оплаті отриманого обладнання не виконав.

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів порушення відповідачем норм цивільного права щодо оплати вартості обладнання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 69999,90 грн. задоволені судом обґрунтовано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції розраховані ним неправильно з-за невірного визначення дати та  періоду їх нарахування.

Колегія суддів погоджується з розрахунком, зробленим судом першої інстанції, та вважає, що вони задоволені судом обґрунтовано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином з'ясовано всі обставини справи та позов задоволено обґрунтовано.

Відносно посилань апелянта про неправомірне об'єднання місцевим господарським судом в одному провадженні різних позовних вимог, які випливають з двох різних договорів, колегія суддів зазначає, що дане спростовується положеннями ст.58 ГПК України.

Так, в даній статті зазначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Право об'єднати вимоги в одній позовній заяві надається позивачу, а також третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і відповідачу, який подає зустрічний позов.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Заявлені позивачем позовні вимоги являють собою однаковий спосіб захисту права (примусове виконання обов'язку  в натурі), мають ті самі (з одного рахунку-фактури) підстави виникнення.

Тобто, позовна заява була прийнята та розглянута місцевим господарським судом відповідно до норм чинного процесуального законодавства.

Крім того, відповідно до частини другої ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є недостатніми для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.09 у даній справі.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.09 у справі                № 48/158 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Чиста вода  Алекс”  – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 48/158 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.10.09 (відправлено)