Постанова

від 04.09.2009 по справі 21/103-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/103-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2009 р.                                                           Справа № 21/103-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивач –Краюшкіна О.В., Орєхов В.С.

відповідач –Лисенко В.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків (вх. № 2262 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.09 р. по справі № 21/103-09

за позовом ТОВ "Завод "Укрелектроремонт" м. Харків

до КП "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" м. Харків

про стягнення 55205,96 грн.

та за зустрічним позовом КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків

до ТОВ «Завод «Укрелектроремонт», м. Харків

про визнання договору недійсним, -

встановила:

ТОВ «Завод «Укрелектроремонт»звернулося  до  господарського суду Харківської області  з позовною заявою, в якій просило суд  стягнути  з КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»(далі, КП ”ВТП Вода”) 55 205,96грн. заборгованості, та судові витрати, посилаючись  на невиконання останнім своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

ТОВ «Завод «Укрелектроремонт»  надано  до матеріалів  справи   статут ТОВ  "Завод Укрелектроремонт" зареєстрований 24.04.2009р. №1480145000043981 Виконавчим комітетом Харківської міської ради, з якого вбачається, що ТОВ "Завод Укрелектроремонт" є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Завод Укрелектроремонт". На підставі  ст.25 ГПК України судом першої інстанції здійснено процесуальне правонаступництво: ВАТ "Завод Укрелектроремонт" замінено його  правонаступником   ТОВ "Завод Укрелектроремонт".

В процесі  розгляду справи ТОВ «Завод «Укрелектроремонт» звернулось до суду із заявою про  зміну позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, якою позовні вимоги зменшені, у зв'язку  частковим погашеннямКП ”ВТП Вода” грошових зобов'язань шляхом  зарахування  зустрічних однорідних вимог  в сумі 7420,74грн., згідно актів заліку зустрічних однорідних вимог від  29.05.2009р., та від  30.06.2009р., та просив суд стягнути  з відповідача  47785,22грн. заборгованості та судові витрати.

КП ”ВТП Вода” до суду першої інстанції надано зустрічну  позовну  про визнання недійсною угоду №2 від 16.01.2007р. до  договору  підряду №22Р/158-Д від  13.11.2006р., з посиланням на те, що  додаткова угода №2 від  16.01.2007р. підписана ним помилково, після  закінчення строку дії  договору  підряду №22Р/158-Д від  13.11.2006р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. по справі № 21/103-09 (суддя Пелипенко Н.М.) первісні позовні вимоги  задоволено. Стягнуто  з  КП ”ВТП Вода” на користь ТОВ “Завод “Укрелектроремонт 47785,22грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 477,85 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні  зустрічних позовних вимог  відмовлено.

КП ”ВТП Вода” з рішенням не погодилося, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Завод Укрелектроремонт" у задоволенні первісних позовних вимог, зустрічний позов КП ”ВТП Вода” задовольнити.  При цьому зазначає, що додаткова угода до договору була підписана з його боку під впливом помилки, вона не відповідає вимогам чинного законодавства, тому що зазначена на ній дата прийняття знаходиться поза межами періоду дії договору. Свою правову позицію обґрунтовує посилання на норми ст. 229 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Завод Укрелектроремонт" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування викладених заперечень посилається  на відсутність підстав для визнання недійсної додаткової угоди № 2 від 16.01.2007р. до Договору; вважає, що сторони пролонгували його дію у відповідності з п. 8.5 договору шляхом обміну листами, та в наступному своїми діями підтвердили його дійсність.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, її юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. –без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13 листопада 2006 року між сторонами по справі укладено договір підряду на виконання  робіт №22Р/158-Д, зі строком дії договору  до 31.12.2006р.

Згідно  з умовами договору позивач по справі зобов'язався здійснити  капітальний  ремонт  ротора електродвигуна СТД 5000 5000кВт ,10кВ, 3000об/хв.

Пунктами 3.1.,3.2. договору сторони   передбачили  загальну  вартість договору  яка складає 129 797,15грн. та зазначили, що  зміна суми  договору оформлюється  двосторонньою додатковою угодою.

Відповідно  до вимог статті 188 Господарського кодексу України та  на підставі пропозиції КП "ВТП Вода" №11-70 від 30.05.2007р. (а.с.13), за згодою сторін, що   підтверджено листом №13-32 від 30.05.2007р.  ТОВ “Укрелектроремонт” (а.с.14) сторони  змінили  термін  договору  №22Р/158-Д від 13.11.2006р., пролонгувавши  його дію  до 31.12.2007р.

Додатковою угодою №2 від 16.01.2007р. сторони  визначили суму договору в розмірі 164 727,89грн. та зазначили, що  додаткова  угода  є  додатковим кошторисом  та  невід”ємною частиною  договору  підряду №22Р/158-Д від  13.11.2006р. (а.с. 12).

Відповідно до вимог чинного законодавства, підтвердженням дійсності угоди є її подальше схвалення сторонами по договору, як-то відповідне письмове звернення до другої сторони, вчинення дій, які б свідчили про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні та інше).

Згідно  з умовами договору Підрядник ( позивач по первісному позову) виконав  для відповідача  роботи  по капітальному   ремонту  ротора електродвигуна СТД 5000 5000кВт ,10кВ, 3000об/хв., по  договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р.  на суму 164727,89грн.,Замовник (відповідач по первісному позову) прийняв  відремонтований  ротор електродвигуна, про що свідчить підписаний сторонами  акт  прийомки - здачі  виконаних робіт  за травень 2007р. на суму 164727,89грн. (а.с. 15). Даним актом сторони  передбачили, що він  є підставою   для розрахунків  за фактично виконані  роботи  згідно  п.3.3. договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили, що  розрахунки  по цьому  договору  здійснюються  грошовими коштами або можуть   бути здійснені  по узгодженню сторін іншим способом, але не пізніше  десяти  днів  з моменту  підписання  акту  виконаних робіт.

Замовник (відповідач по первісному позову) частково здійснив  оплату  за виконані роботи в сумі 38 500,0грн., що підтверджується банківськими виписками з “Промінвестбанку” (а.с. 17-22).

Крім того, на підставі щомісячних актів зарахуванням  зустрічних однорідних вимог (а.с.23-40) ТОВ “Укрелектроремонт” здійснював зарахування зустрічних однорідних вимог КП ”ВТП Вода” за послуги водопостачання в погашення заборгованості за ремонт ротора електродвигуна згідно акту прийомки - здачі  виконаних робіт.

З урахуванням платежів в сумі 38 500,00 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 71 021,93 грн., заборгованість КП ”ВТП Вода” на час звернення до суду ТОВ “Укрелектроремонт” становила 55 205,96 грн.

Крім того, позивачем по первісному позову  була пред”явлена  претензія №13-32  від 24.12.2008р. в зв'язку з порушенням КП ”ВТП Вода” строків проведення розрахунків за виконані роботи у відповідності до Договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р. та підписаного сторонами акту виконаних робіт. Дана претензія є вимогою на оплату, в порядку  передбаченому  статтею 530 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з частковим добровільним виконання грошових зобов'язань відповідача за первісним позовом за договором підряду №22Р\158-Д від  13.11.2006р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 420,74 грн., ТОВ “Укрелектроремонт” надало до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з КП ”ВТП Вода” суму основного боргу в розмірі 47 785,22 грн.   

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що  відповідач за первісним позовом  не надав  суду  доказів погашення суми  боргу, а  також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому позовні вимоги ТОВ “Укрелектроремонт” щодо стягнення  з відповідача 47785,22 грн. правомірно визнані місцевим господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

КП ”ВТП Вода” звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання  недійсною   додаткової угоди  №2  від 16.01.2007р., посилаючись на те, що зазначена додаткова угода була підписана з його боку під впливом помилки, вона не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зазначена на ній дата прийняття знаходиться за межами періоду дії договору, вважає, що після закінчення дії договору в нього вже не можуть вноситися зміни та доповнення. Свою правову позицію обґрунтовує приписами статті 229 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки сторони передбачили в  п.8.5. Договору,  що  усі  зміни  і доповнення  до  даного нього вважаються  дійсними  у тому випадку, якщо вони підписані  особами, уповноваженими  сторонами.

Як свідчать матеріали справи, додаткова угода №2  від 16.01.2007р. до  договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р.  підписана  з боку  підрядника (позивача по справі) генеральним  директором   А.М Земченко  з боку  замовника (відповідача  по справі) генеральним  директором В.Д. Колотило.  Зазначеною   додатковою угодою  сторони  змінили  суму  договору  та зазначили, що вона складає 164 727,89грн., а також визначили, що  додаткова угода є  невід”ємною частиною договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р.

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається здійсненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, у листах або телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, Законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що особи, які брали участь під час укладення додаткової угоди  №2  від 16.01.2007р. до  договору №22Р\158-Д від  13.11.2006р., мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, тобто зазначена додаткова угода, здійснена у письмовій формі, підписана уповноваженими сторонами, скріплена печатками підприємств позивача та відповідача.

Посилання  КП ”ВТП Вода” на  укладення  додаткової  угоди  під впливом   помилки  після закінчення  терміну  дії договору  є  безпідставним, оскільки КП ”ВТП Вода” листом №11-70 від 30.05.2007р., запропонував пролонгувати  договір №22Р\158-Д від  13.11.2006р., на який ВАТ завод  “Укрелектроремонт", листом  №13-32 від 30.05.2007р. надав  згоду  на пролонгацію  строку дії  договору  №22Р\158-Д від  13.11.2006р. до  31.12.2007р., що  передбачено  ч.2 та ч.3 ст.188 Господарського кодексу України, якою визначено  порядок  змін  та розірвання  господарських договорів.

Більш того, між позивачем та відповідачем були підписані документи, що свідчить про подальше схвалення та виконання сторонами договору №22Р\158-Д від 13.11.2006р. та додаткової угоди  №2  від 16.01.2007р. до нього, а саме: акт приймання –здачі виконаних робіт по ремонту ротора електродвигуна за травень 2007 року на суму 164 727,89 грн., в якому зазначено, що «Замовник (відповідач за первісним позовом) прийняв відремонтований ротор електродвигуна; акти зарахуванням  зустрічних однорідних вимог за період травень 2007 року по червень 2009 року. В матеріалах справи містяться докази часткової оплати КП ”ВТП Вода” за ремонт ротора електродвигуна згідно акту за травень 2007 року. Отже, фактично, відповідач за первісним позовом оспорює дійсність Договору, який фактично був виконаний, результати виконання робіт передані Замовнику, а їх вартість частково оплачена Підряднику. В той же час в матеріалах справи відсутні докази наявності суперечок між сторонами по справі щодо умов Договору та додаткової угоди до нього в цілому чи щодо окремих  умов, також відсутні зауваження щодо виконаних ремонтних робіт, тобто своїми наступними діями КП ”ВТП Вода” підтвердило  дійсність  додаткової угоди.   

За таких обставин посилання відповідача за первісним позовом на статтю 229 Цивільного кодексу України, як на підставу для визнання недійсної додаткової угоди  №2  від 16.01.2007р., колегією суддів не приймаються.

Вимоги статті  215 Цивільного  кодексу України   передбачають, що   підставою  недійсності   правочину  є   недодержання  в  момент   вчинення  правочину   стороною (сторонами)  вимог , які  встановлені  частинами  першою -третьою, п”ятою  та   шостою  статті 203 Цивільного  кодексу України.

Статтею 203 Цивільного  кодексу України  встановлені  загальні   вимоги додержання  яких є  необхідними   для  чинності правочину, зміст правочину  не може  суперечити  Цивільному кодексу України, іншим актам  цивільного закнодавства, а також моральним  засадам суспільства.  Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати  необхідний  обсяг   цивільної дієздатності , волевиявлення  учасника правочину  має бути вільним   і відповідати його  внутрішній волі , правочин  має бути  спрямований  на реальне  настання  правових наслідків.

Стаття  207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське  зобов”язання,  що  не відповідає вимогам  закону,   або  вчинено  з метою , яка   завідомо  суперечить   інтересам  держави  і суспільства, або укладено  учасниками  господарських відносин  з порушенням   хоча б  одним  з  них , господарської компетенції (специільної правосуб*єктності), може  бути   на вимогу  однієї  із  сторін, або   відповідного  органу  державної влади   визнано судом  недійсним  повністю або в  частині.

Викладений  перелік  обставин, які  можуть  бути підставою визнання  правочину  недійсним   є  вичерпним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги відповідача за первісним позовом позбавлені фактичного та правового  обґрунтування та не відповідають чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження КП ”ВТП Вода” зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, у відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України ним не надано жодних аргументованих доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. по справі № 21/103-09 має бути залишене без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 526, Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-36, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків

залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. по справі                     № 21/103-09 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді