Постанова

від 24.09.2009 по справі 41/41

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/41

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 41/41  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів :Глос О.І.,Олійника В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) “Металургійний комбінат “Азовсталь”

на постановувід 15.06.2009 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 41/41

господарського суду Донецької області

за позовомДержавної екологічної інспекції Азовського моря

доВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”

простягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок          перевищення нормативів допустимих викидів       забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела № 200 в сумі 11 196,96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з'явились

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Гончаров С.А.) від 21.04.2009 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Калантай М.В., судді –Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.) від 15.06.2009 року, у справі № 41/41 позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету 11 196,96 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела №200; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету державне мито в сумі 111,97 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 32,99 грн., в іншій частині суми позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 6 Закону України “Про судоустрій України”, п.7 Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря, затвердженого наказом Міністерства природи №527 від 06.12.2006 року, ст.ст.42, 43, 4, 22, 43 ГПК України.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11196,96 шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела №200.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судами встановлено, що Старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря в період з 05.05.2008 року по 23.05.2008 року було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства відповідача в галузі охорони атмосферного повітря та раціонального використання і охорони водних ресурсів.

В результаті проведеної Державною екологічною інспекцією Азовського моря перевірки встановлено і в акті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства з охорони атмосферного повітря та раціонального використання і охорони водних ресурсів №75 від 05-23 травня 2008 року зафіксовано, що у 2007 році було здійснено відомчий лабораторний контроль на 163 джерелах викидів, в ході проведення відомчого аналітичного контролю протягом 2007 року виявлені перевищення встановлених нормативів викидів на шести джерелах викидів, які зафіксовано в первинній обліковій документації (ПОД-1) підприємства, зокрема, актом перевірки встановлено, що 14.03.2007 року лабораторією захисту повітряного та водного басейна ВАТ “Азовсталь” при здійсненні планових лабораторно-інструментальних вимірювань потужності викидів забруднюючих речовин від джерела викиду №200 ВАТ “МК “Азовсталь” був зафіксований наднормативний викид завислих речовин. За результатами вимірювань встановлено: об'ємна витрата при нормальних умовах –9684 нм3/рік, середня концентрація завислих речовин –0,106 г/нм3. Результати вимірювань занесені в первинну облікову документацію журнал за формою ПОД-1 по даному джерелу викидів. Протягом 2007 року з 01.01. по 31.12.2007 року наведене порушення не усунуто.

Як вбачається з Журналу відповідача обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристики, відповідачем виявлено, що з 14.03.2007 року джерело викиду –перевантажувальний вузол №2 вапняно-обжигового цеху відповідача працювало в режимі наднормативного викиду завислих речовин (пилу).

Згідно довідки від 02.09.2008 року, наданої відповідачем позивачу із супровідним листом №1301/025а від 24.09.2008 року, джерело викиду №200 (перевантажувальний вузол № 2) працювало: з 14.03.2007 року по 31.03.2007 року –108 годин, з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року –546 годин, з 01.07.2007 року по 30.09.2007 року –552 години, з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року –552 години. Тобто, загальний час роботи джерела викиду №200 (перевантажувальний вузол №2) за період з 14.03.2007 року по 31.12.2007 року включно склав 1758 годин.

За результатами перевірки відповідачу видано припис від 26.05.2008 року до виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства до акту від 05-23 травня 2008 року №75, яким відповідачу приписано, зокрема, викиди від стаціонарного джерела №200 привести в відповідність до дозволених обсягів викидів завислих речовин згідно наданого дозволу. В обґрунтування наведено статті 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.

Згідно наданого позивачем розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні Державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду №200 “перевантажувальний вузол №2” вапняно-обжигового цеху відповідача, який розраховано згідно “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18.05.1995 року №38 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.1995 року за №157/693, загальна сума збитків за наднормативні викиди забруднюючої речовини (завислі речовини) в атмосферне повітря становить 11 196,96 грн.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни –суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

У відповідності до статті 11 цього ж Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Статтею 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно із статтею 34 цього ж Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 40 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

У відповідності до статті 51 даного Закону підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з порушенням норм природоохоронного законодавства та з урахуванням норм “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.1995 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №157/693 від 29.05.1995 року) (чинна на момент здійснення правопорушення) (далі - Методика), позивачем була розрахована сума збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду №200 “перевантажувальний вузол №2” вапняно-обжигового цеху відповідача, в розмірі 11 196,96 грн.

Згідно з пунктом 4.1 Методики вона встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Пунктом 5.5 Методики встановлено, що для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використовуються результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні - далі інструментальний метод) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, які виконані у відповідності з діючими вимогами відбору і аналізу проб та оформленні у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 3.1 Методики джерело забруднення атмосферного повітря –об'єкт, що розповсюджує забруднюючі атмосферне повітря речовини.

Джерелом викидів, у даному випадку, є перевантажувальний вузол №2 вапняно-обжигового цеху відповідача.

Тобто, розрахунок збитків проведений спеціалістами з урахуванням інструментальних вимірів потужності викидів забруднюючих речовин від самого джерела викиду з урахуванням наданих відповідачем даних роботи наведеного джерела викиду з 14.03.2007 року по 31.12.2007 року.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах, що визначено Методикою.

У відповідності до пункту 6.2 Методики термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Всі контрольні перевірки фактів усунення виявлених порушень роботи джерел в режимі наднормативного викиду проводяться за рахунок підприємства (підпункт 6.2.3 Методики).

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів відповідачем порушення, що полягають у наднормативному викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зафіксовані в Журналі обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристики відповідача, не усунені, тому контрольна перевірка і не була здійснена позивачем.

За оцінкою судів Державною екологічною інспекцію обґрунтовано визначений термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду з урахуванням відпрацьованого часу 1758 годин, оскільки цей факт підтверджений довідкою від 02.09.2008 року, наданою відповідачем позивачу із супровідним листом №1301/025а від 24.09.2008 року про кількість часів роботи джерела №200 (перевантажувального вузлу №2) за період з 14.03.2007 року по 31.12.2007 року. Подання зазначеної довідки відповідачем позивачу підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі.

Відповідно до п.4.2. Методики збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Стягнення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не звільняє підприємства від відшкодування збитків за наднормативні викиди (п.4.3. Методики).

Сума шкоди у розмірі 11 196,96 грн., нанесеної державі, розрахунок якої здійснений позивачем згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є належним чином доведеною. Доказів відшкодування збитків в сумі 11 196,96 грн. відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Враховуючи вищенаведене, не приймаються до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що результати вимірювання, здійснені відповідачем 14.03.2007 року, не можуть бути підставою для розрахунку штрафних санкцій за період з 14.03.2007 року по 31.12.2007 року, та те, що позивачем за наведений період вимірювань понаднормативних викидів у відповідача не здійснювалось, оскільки відповідно до підпункту 6.2.3 Методики контрольні перевірки у таких випадках здійснюються у разі усунення виявлених порушень, за замовленням підприємства. Матеріали справи не містять доказів усунення відповідачем таких порушень природоохоронного законодавства.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження заявника касаційної скарги щодо відсутності у Державної екологічної інспекції Азовського моря повноважень щодо здійснення державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства на стаціонарному джерелі викиду №200 (перевантажувального вузла №2) вапняно-обжигового цеху відповідача, оскільки таке джерело викиду фактично не знаходиться в зоні діяльності позивача.

Так, у відповідності до статті 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Пунктом 6 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1524 від 02.11.2005 року, встановлено, що Мінприроди України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що перебувають в його управлінні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №527 від 06.12.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 року за №39/13306 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція Азовського моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 наведеного Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних і районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади щодо контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України та особами без громадянства, а також іноземними юридичними і фізичними особами, у тому числі, у процесі функціонування діючих підприємств, експлуатації споруд та інших об'єктів, водо-, пило-, газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд, уключаючи контроль за наявністю та станом обладнання й апаратури для обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами (скидами) забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище і додержанням установлених термінів їх атестації.

Підпунктом 8 цього ж пункту Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням вимог додержання правил, інструкцій, установлених Мінприроди, а також додержанням умов і вимог, установлених відповідно спеціально вповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях, а саме: дозволів на спеціальне водокористування; дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; лімітів використання природних ресурсів; норм техногенно-екологічної безпеки.

У відповідності до підпунктів 1, 2 пункту 7 Положення (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.11.2007 року №568) діяльність Інспекції поширюється на територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію прибережної захисної смуги завширшки два кілометри від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької, Запорізької, Херсонської областей, та на Арабатську стрілку Автономної Республіки Крим до мису Казантип (смт. Щолкіне); усі об'єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2008 року №242 підпункт 1 пункту 7 Положення викладено в новій редакції, а саме: “діяльність Інспекції поширюється на територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію завширшки сто метрів від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької, Запорізької, Херсонської областей та території Кримського півострова до мису Казантип (смт. Щолкіне) включно, а також Арабатської стрілки”.

Частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч.1, 3 ст.64 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вапняно-обжиговий цех, в якому розміщено і функціонує стаціонарне джерело забруднення атмосферного повітря №200 “перевантажувальний вузол №2” і в якому в процесі проведення планової перевірки з 05 травня 2008 року по 23 травня 2008 року виявлено порушення природоохоронного законодавства через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за даними відомчого аналітичного контролю, є структурним підрозділом (цехом) єдиного майнового комплексу - Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”.

Згідно Протоколу розмежування функцій між Державною екологічною інспекцією Азовського моря та Ремкомприроди Криму, Державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в Херсонській, Запорізькій, Донецькій областях і Державними екологічними інспекціями в Херсонській, Запорізькій, Донецькій областях від 15.03.2007 року, діяльність Державної екологічної інспекції Азовського моря в межах Донецької області поширюється на підприємства, установи, організації, об'єкти всіх форм власності, розташованих в адміністративних межах м. Маріуполя на південь від умовної межі, що проходить по лінії: вул. Червоної Азовської флотилії - вул. Лазарева - пр. Будівельників - вул. Бахчіванджи - пр. Нахімова - вул. Апатова - вул. Торгова - пр. Шевченка - вул. Набережна - вул. Серго - пр.Перемоги (включаючи ДП “Маріупольський морський торговий порт”, ТОВ “СРЗ”, ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” та інші) (п. 4.2. Протоколу).

З огляду на зазначене, відповідач, ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” є об'єктом контролю Державної екологічної інспекції Азовського моря, та, оскільки стаціонарне джерело викиду №200 “перевантажувальний вузол №2” вапняно-обжигового цеху ВАТ “МК “Азовсталь” розташоване на території ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”, є структурним підрозділом (цехом) єдиного майнового комплексу відповідача та є об'єктом, що виник в процесі функціонування відповідача, на такий об'єкт поширюється діяльність Державної екологічної інспекції Азовського моря, а твердження відповідача щодо відсутності у позивача повноважень щодо здійснення державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства на зазначеному об'єкті, є помилковими.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст.11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2009 року у справі № 41/41 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2009 року у справі № 41/41 –без змін.

Головуючий-суддя                                          С.Бакуліна

С у д д іО.Глос

В.Олійник