Постанова

від 17.09.2009 по справі 18/198-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/198-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 18/198-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі –Фонд)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від18.05.09

у справі№ 18/198-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомФонду

довідкритого акціонерного товариства "Перещепинський елеватор" (далі –Товариство),

Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Дніпропетровській області (далі –Управління)

прозобов'язання Товариства передати на баланс Управління шість об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони, а Управління –взяти такі об'єкти на баланс.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідачів:Товариства:не з'явились;

Управління:Альохіна Н.І. (за дов. № 5538/15 від 07.11.08).

Ухвалою від 21.08.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Жаботиної Г.В. касаційну скаргу Фонду № 10-21-04945 від 18.06.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.09.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 17.09.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 17.09.09 представники Фонду та Товариства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 17.09.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участю представника Управління.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці та виходом з відпустки судді Данилової Т.Б., розпорядженням від 10.09.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справ, призначених до перегляду в касаційному порядку на 17.09.09 колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Жаботиної Г.В., створено колегію суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутнього представника Управління повідомлено на початку судового засідання 17.09.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.09.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 21.10.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петрова В.І.) Товариство зобов'язано передати на баланс Управління шість об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони: будівлю матеріального складу (склад ЦО), інв. № 1034; обладнання складу ЦО (стелажі), інв. № 3036; каналізацію складу, інв. № 4007; водопровід складу, інв. № 4006; пожежну машину, інв. № 80014; пожежне депо, інв. № 1023.

Управління зобов'язано взяти вказані об'єкти на свій баланс.

З Товариства та Управління в доход Державного бюджету України стягнуто по 42,50 грн. державного мита та по 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні об'єкти мобілізаційного призначення є об'єктами державної власності із спеціальним статусом (об'єкти цивільної оборони), а тому, у зв'язку з банкрутством Товариства та проведенням щодо нього ліквідаційної процедури, передача спірних об'єктів на баланс Управління сприятиме їх утриманню в належному стані.

Постановою від 18.05.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –

Павловського П.П., суддів –Чус О.В., Швеця Н.В.) апеляційну скаргу Управління задоволено.

Рішення від 21.10.08 господарського суду Дніпропетровської області скасовано.

В задоволенні позовних вимог Фонду відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При винесенні постанови апеляційний суд зазначив, що матеріали справи свідчать про недотримання Фондом процедури здійснення передачі майна (яке не підлягає приватизації) в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади. Зокрема, звернуто увагу, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" саме до компетенції Фонду віднесено приймати рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 18.05.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 18 ч. 1 ст. 6, п.п. "з", "й" ч. 2 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 2.4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68), ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Управління щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 17.08.09 від Товариства письмового відзиву на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Перещепинський елеватор" було створено шляхом перетворення Перещепинського державного елеватора Новомосковського району Дніпропетровської області.

При цьому, встановлено, що наказом Фонду від 07.05.98 № 12/10-ПП було затверджено план приватизації Перещепинського державного елеватора Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно п. 4 якого було передбачено шість об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони, що не підлягають приватизації, загальна вартість яких складає 324 509,00 грн., а саме: будівля матеріального складу (склад ЦО), інвентаризаційний № 3036 (вартість –585,00 грн.); каналізація складу, інвентаризаційний № 4007 (вартість –950,00 грн.); водопровід складу, інвентаризаційний № 4006 (вартість –7 345,00 грн.); пожежна машина, інвентаризаційний № 8001 (вартість –14 058,00 грн.); пожежне депо, інвентаризаційний № 1023 (вартість –0).

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою від 10.04.08 господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б24/408-07 Товариство визнано банкрутом, відносно нього було відкрито ліквідаційну процедуру строком до 10.04.09, та призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Родь А.О.

Судами встановлено, що з метою вирішення питання щодо зняття з балансу Товариства зазначених шести об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони ліквідатор Родь А.О. звернувся до Фонду з листом від 24.04.08 № 6/84, у відповідь на який Фонд листом від 12.06.08 № 11-10-0428 повідомив ліквідатора, що Законом України "Про Цивільну оборону України" передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого відноситься питання цивільної оборони, є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –Міністерство). Крім того, вказав, що згідно п.п. 57 п. 4 Указу Президента України "Про положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" вказане Міністерство відповідно до покладених на нього завдань та в межах своєї компетенції здійснює відповідно до законодавства функції управління об'єктами державної власності.

З огляду на викладене, як встановлено попередніми судовими інстанціями, Фонд з даного приводу звернувся до Управління з листом від 10.06.08 № 07-10-04213 з проханням розглянути питання щодо прийняття шести спірних об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони, що не увійшли в процесі приватизації до статутного фонду Товариства, до сфери Управління з подальшою передачею на баланс відповідного підрозділу Міністерства.

Проте, як встановлено судами на підставі матеріалів справи, листом від 09.07.08 № 03-9266/22 Управління повідомило Фонд про те, що заперечує щодо прийняття зазначених шести об'єктів мобілізаційного призначення та цивільної оборони до своєї сфери, оскільки бюджетом Міністерства на 2008 рік не передбачено видатків на утримання таких об'єктів.

З урахуванням наведених обставин Фонд звернувся з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси не можуть бути включені речі, індивідуально визначеного характеру, які належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (далі –Закон) об'єктами управління державної власності є, в тому числі, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилось після ліквідації підприємств та організацій.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади, органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремим законодавством, тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що приписами ст. 7 Закону визначено повноваження Фонду щодо управління об'єктами державної власності, зокрема, приймати рішення про подальше використання окремого індивідуально визначеного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

В силу положень п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68, який 24.06.09 зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 414/3707) /далі –Положення/, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 21.09.98 № 1482.

Відповідно до п.п. 2.4.1 п. 2.4 Положення, передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади здійснюється, передусім, у випадках, за яких майно не підлягає приватизації, не може бути передано в оренду. Визначення конкретного органу управління здійснюється з урахуванням функціонального призначення майна та компетенції відповідного органу, до сфери управління якого передається майно.

Згідно п. 1.4.2 зазначеного Положення, при необхідності обрання такого способу управління майном як передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади є необхідність створення державними органами приватизації Комісії, до складу якої входять фахівці відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представники господарських товариств тощо. На підставі комісії видається відповідний наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.

Крім того, враховується, що п. 1.4.1 Положення визначено, що умовою передачі майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади є висновки інвентаризаційної комісії про результати проведення інвентаризації державного майна яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок апеляційного суду про те, що Фондом не було дотримано законодавчо визначеної процедури здійснення передачі майна, яке не підлягає приватизації, в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне вказати, що згідно з п. 57 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 № 1539), це Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Отже, Міністерство здійснює управління майном, яке передано йому державою для виконання покладених на нього завдань, а захисні споруди цивільного захисту (крім тих, що призначені для укриття працівників МНС) до управління цього Міністерства не належать.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України "Про Цивільну оборону" систему цивільної оборони складають: органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони. Фінансування заходів з цивільної оборони здійснюється за рахунок, відповідно, державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

З огляду на таке, на думку судової колегії, при банкрутстві підприємства та відчуженні майна, у складі якого знаходяться об'єкт цивільної оборони, передача такого об'єкту в безпосереднє відання Міністерства порушує систему цивільної оборони стосовно забезпечення працівників та населення певної місцевості щодо використанні цих об'єктів за призначенням.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст. 55 Конституції України гарантує кожній особі право на судовий захист прав і свобод від порушень або протиправних посягань. Вказане конституційне положення конкретизовано у ст. 15 Цивільного кодексу України, якою закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що спонукання взяти на баланс об'єкт цивільної оборону, як спосіб захисту порушеного права, чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Фондом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 10-21-04945 від 18.06.09 залишити без задоволення.

Постанову від 18.05.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 18/198-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов