Постанова

від 24.09.2009 по справі 3/150-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/150-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 3/150-09  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіОстапенка М.І.,

суддівЧеркащенка М.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

нарішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року

у справі№ 3/150-09

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

додержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"

простягнення 26 970 586,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Тютюнник С.В.

     відповідача –Лутцев Є.В.

                                                               ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості за договором № 06/08-150-БО-5 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання, від 25.03.2008 року, у розмірі 26 970 586,63 грн., в тому числі 20 640 120,34 грн. основної заборгованості, 2 477 375,52 грн. пені, 3 266 003,00 грн. інфляційних втрат і 587 087,77 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2009 року (суддя –С.Юзіков), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року (головуючий –Т.Верхогляд, судді –І.Кузнецова, В.Крутовських), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 20 640 120,34 грн. основної заборгованості, 247 737,5 грн. пені, 3 266 003,00 грн. інфляційних втрат, 587 087,77 грн. трьох процентів річних та судові витрати.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року в частині зменшення пені і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судам, 25 березня 2008 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (покупець) було укладено договір № 06/08-150-БО-5 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю в 2008 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок та умови проведення розрахунків за спожитий газ сторони врегулювали пунктом 6.1. договору, згідно з яким перша оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З наявних у матеріалах справи актів передачі –приймання природного газу згідно договору № 06/08-150-БО-5 від 25.03.2008 р. за березень 2008 р. –серпень 2008 р.  вбачається (а.с. 24-31), що позивач свої зобов`язання з постачання природного газу виконав належним чином. Загальна вартість газу склала 35 772 122,76 грн., а відповідачем було сплачено лише 15 132 002,42 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності у державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на час розгляду справи основної заборгованості що підлягає до стягнення у розмірі 20 640 120,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 266 003,00 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 587 087,77 грн. є законним і відповідає обставинам справи.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Частина 3 статті 549 ЦК України, визначає що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до пункту 7.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зменшуючи розмір стягуваної пені господарський суд правомірно, взявши до уваги складне фінансове становище відповідача, зумовлене несвоєчасними розрахунками безпосередніми споживачами газу, зменшив розмір пені, що підлягає до стягнення до 247 737,55 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

                                                ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі за №3/150-09 –без змін.

Головуючий, суддя     М.Остапенко   

Суддя       М.Черкащенко

Суддя                                        Л.Стратієнко