Постанова

від 15.09.2009 по справі 14/95-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/95-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2009 року                                    Справа №  14/95-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Герасименко І.М.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Душацький Сергій Сергійович,

                        довіреність №1/5-ю від 12.05.09, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Реарді”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009р. у справі №14/95-09

за позовом               акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський

                                 завод мінводи”, с.Знаменівка Новомосковського району

                                 Дніпропетровської області

до  відповідача       приватного підприємства “Реарді”, м.Дніпропетровськ                                

про                            стягнення 30 635,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009р. (суддя Панна С.П.) у справі №14/95-09 позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський завод мінводи”, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, задоволено повністю.      

З відповідача, приватного підприємства “Реарді”, м.Дніпропетровськ, на користь акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський завод мінводи”, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, стягнуто                        26 805,96 грн. основного боргу, 1 845,70 грн. пені, 230,71 грн. річних, 1 753,58 грн. інфляційних, 306,36 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 01.01.2007р. між Криворізьким філіалом  приватного підприємства “Реарді” та акціонерним товариством закритого типу “Новомосковський завод мінводи”, с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, був укладений договір поставки №134/01П, за умовами якого позивач (Постачальник) взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач (Покупець), прийняти та оплатити товар на передбачених договором умовах.

Оплата товару, згідно п.3.1. договору, здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 75 днів з дати поставки.

На виконання умов договору, у період з 22.08.2008р. по 11.10.2008р., за видатковими накладними №РН 0002134 від 22.08.2008р., №РН 0002152 від 24.08.2008р., №РН 0002153 від 24.08.2008р., №РН 0002162 від 25.08.2008р., №РН 0002163 від 25.08.2008р., №РН 0002164 від 01.09.2008р., №РН 0002211 від 03.09.2008р., №РН 0002248 від 03.09.2008р., №РН 0002249 від 03.09.2008р., №РН 0002272 від 04.09.2008р., №РН 0002273 від 04.09.2008р., №РН 0002282 від 06.09.2008р., №РН 0002293 від 09.09.2008р., №РН 0002295 від 09.09.2008р., №РН 0002320 від 10.09.2008р., №РН 0002332 від 11.09.2008р., №РН 0002340 від 12.09.2008р., №РН 0002346 від 13.09.2008р., №РН 0002362 від 16.09.2008р., №РН 0002364 від 16.09.2008р., №РН 0002369 від 17.09.2008р., №РН 0002385 від 18.09.2008р., №РН 0002386 від 18.09.2008р., №РН 0002394 від 20.09.2008р., №РН 0002408 від 23.09.2008р., №РН 0002409 від 23.09.2008р., №РН 0002418 від 24.09.2008р., №РН 0002435 від 29.09.2008р., №РН 0002445 від 30.09.2008р., №РН 0002446 від 30.09.2008р., №РН 0002540 від 01.10.2008р., №РН 0002469 від 02.10.2008р., №РН 0002485 від 04.10.2008р., №РН 0002504 від 07.10.2008р., №РН 0002506 від 08.10.2008р., №РН 0002531 від 09.10.2008р., №РН 0002546 від 11.10.2008р., №РН 0002547 від 11.10.2008р., №РН 0002548 від 11.10.2008р., №РН 0002507 від 11.10.2008р., позивач поставив відповідачеві товар (мінеральну воду та безалкогольні напої) загальною вартістю 26 805,96 грн. /а.с.15-55, том 1/.

Проте, відповідач, всупереч умовам договору, за поставлений товар не розрахувався, що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.

Під час апеляційного провадження, викладені скаржником заперечення свого підтвердження не знайшли, є документально спростованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, акціонерним товариством закритого типу “Новомосковський завод мінводи”, на підтвердження позовних вимог, надано належним чином засвідчені договір поставки №134/01П від 01.01.2007р., додаткова угода до нього №1 від 28.12.2007р., а також копії видаткових накладних та розрахунків корегування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних, оплата за якими відповідачем не здійснена. /а.с. 8-61, том 1/.

Окрім того, матеріали справи містять обґрунтований розрахунок штрафних санкцій та пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, з зазначенням номерів видаткових накладних, вартості кожної конкретної поставки, кількості днів прострочення та, відповідно, суми нарахованої пені та 3% річних.

В свою чергу, відповідач наданим йому чинним законодавством України правом щодо доведення викладених в апеляційній скарзі заперечень не скористався. Зокрема, доказів на підтвердження погашення ним суми боргу по зазначених вище видаткових накладних за договором №134/01П від 01.01.2007р., суду не надав.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Отже, вірним, на думку судової колегії, є висновок суду першої інстанції щодо визнання суми основного боргу за договором доведеною та такою, що підлягає до стягнення.

Стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України. правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, тощо.

Окрім того, ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає стягнення з відповідача за прострочення виконання ним грошових зобов'язань за договором 1 845,70 грн. пені, 230,71 3% грн. річних та 1 753,58 грн. інфляційних таким, що чинному законодавству України не суперечить.

З приводу заперечень скаржника щодо наявності, на момент розгляду справи №14/95-09 судом першої інстанції, рішення суду між тими ж сторонами, з тих же підстав, судова колегія вважає за доцільне зауважити наступне:

Дійсно, згідно ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами і з тих же підстав.

В якості доказів викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржником надано копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №6/428-08, скасованих в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008р., де також йдеться про грошові зобов'язання відповідача за договором поставки №134/01П, проте, як з'ясувалось під час апеляційного провадження, за інший період, а саме, з 03.06.2008р. по 16.08.2008р., а, отже, заперечення скаржника і в цій частині, на думку колегії суддів, є безпідставними./а.с.130-137, том 1/.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009р. у справі №14/95-09, як таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, доводи ж апеляційної скарги вважає необґрунтованими та безпідставними.  

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009р.                                  у справі №14/95-09 –залишити без змін, а апеляційну приватного підприємства “Реарді”, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                                Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                        І.М. Герасименко