Постанова

від 24.09.2009 по справі 11/226-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/226-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2009 року                                    Справа №  11/226-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

Представники сторін:

від позивача:      Рибалко Олександр Анатолійович, заступник директора,

                             довіреність №250/2-1  від 08.01.09.

від відповідача: Кочура Сергій Вікторович, представник, довіреність №61  

                             від 04.08.09.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства компанії “Приват Інтертрейдінг”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р. у справі №11/226-09

за позовом               відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський

                                 металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ

до  відповідача       закритого акціонерного товариства компанії “Приват

                                 Інтертрейдінг”, м.Дніпропетровськ

про                            стягнення 1 439 464,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р.                       (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №11/226-09, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ, задоволено повністю.

З відповідача,  закритого акціонерного товариства компанії “Приват Інтертрейдінг”, м.Дніпропетровськ, на користь відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ, стягнуто 1 439 464,48 грн. основного боргу, 14 394,64 грн. витрат на сплату держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає дане рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а також, прийнято за умов неповного з'ясування важливих для вирішення спору обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, повністю відмовивши у задоволенні позовних вимог та поклавши судові витрати у справі на позивача.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як видно, із матеріалів справи, 24.12.2007р. між сторонами був укладений договір поставки №03/08-Р, за умовами якого Постачальник (відповідач у справі) зобов'язався поставити, а Покупець (позивач), в свою чергу, прийняти та оплатити товар на передбачених договором умовах.

Згідно п.2.4. договору, до 13 числа поточного місяця Покупець надає Постачальнику попередню заявку на поставку товару у наступному місяці.              Графік та кінцеві обсяги поставки товару, відповідно до п.2.5. договору, погоджуються сторонами щомісячно, а саме, до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому планується здійснення відвантаження.

Орієнтована вартість договору за п.3.5. договору становить                                     75 000 000,00 грн. /у т.ч. ПДВ/.

Строк дії договору –один рік, з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., визначений п.8.7. даного договору. /а.с.1-13/.

Отже, як стверджує позивач, на виконання умов вищезазначеного договору, ним було перераховано 1 873 275,00 грн. передоплати, що підтверджується банківськими виписками від 17.09.2008р. та 28.11.2008р. Відповідач же, в свою чергу, зобов'язання по поставці товару виконав частково, а саме, поставив позивачеві товар на суму лише 433 735,68 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 29.01.2009р. листом за вих.№250/3-29 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення передоплати у розмірі 1 441 830,72 грн., що була залишена останнім поза увагою, що і стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду./а.с.26/.

Отже, предметом спору є неналежне виконання умов договору поставки.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зауважує на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань по поставці товару, підтвердженням чого, на думку суду, є наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі від 12.09.2008р. та 13.09.2008р., при цьому, акт звірки взаєморозрахунків сторін судом витребуваний не був. Також, господарським судом прийнято до уваги ненадання позивачеві відповідачем доказів передачі товару, або повернення передоплати у сумі 1 439 464,48 грн., як того вимагає, зокрема, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, а, отже, позовні вимоги визнано доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, під час апеляційного провадження викладені в оскаржуваному рішенні висновки свого підтвердження не знайшли, є документально спростованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Зокрема, в якості доказів до апеляційної скарги надано схему поставок за вересень 2008р., підтверджену відповідними рахунками-фактурами та підписаними обома сторонами без жодних зауважень актами прийому-передачі, за якими протягом вересня-місяця 2008р. підприємством відповідача було поставлено 2 589 тон товару загальною вартістю 2 301 222,77 грн., оплата ж останнього позивачем за зазначений вище вересень-місяць 2008р., як визначив суду першої інстанції, згідно банківської виписки від 17.09.2008р., склала тільки                                      540 000,00 грн./а.с.24/. Доказів решти оплати поставленого протягом вересня 2008р. товару позивачем не надано, тоді як п.2.10. договору дає право Постачальнику (відповідач у справі) не здійснювати подальшу відгрузку товару за відсутності на рахунку грошових коштів.

Тому, на думку апеляційної інстанції, господарським судом невірно дано оцінку існуючим у матеріалах справи доказам, а також, помилково застосовано норми ст.693 Цивільного кодексу України, оскільки, оспорювана сума є не передоплатою, а виключно погашенням існуючої заборгованості за договором №03/08-Р від 24.12.2007р.

Більш того, згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Проте, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, надані позивачем в якості заперечень на апеляційну скаргу копії рахунків, актів здачі-приймання, залізничних накладних, тощо, колегією суддів в якості доказів не приймаються, оскільки позивачем надано зазначені документи за весь період існування між сторонами господарсько-правових відносин за договором поставки №03/08-Р від 24.12.2007р., тоді як предметом спору у даній справі є, зокрема, здійснення позивачем передоплати за певний, конкретний період, а саме, вересень, листопад 2008р. за банківськими виписками від 17.09.2008р. та 28.11.2008р., та здійснення скаржником відповідних поставок товару саме на зазначені вище суми передоплати.

Проте, всупереч умовам п.п.2.4.,2.5. договору, ані заявки, ані графіки та кінцеві об'єми поставки, зокрема, на жовтень, листопад та грудень 2008р., сторонами не узгоджувались та належним чином не підписувались. Твердження ж позивача щодо відправки відповідачеві даних листів-заявок останній спростовує, докази отримання ним зазначеної кореспонденції в матеріалах справи відсутні.

До початку судового засідання 24.09.2009р. представником позивача заявлено письмове клопотання за вх.№6109 про зобов'язання сторін провести звірку взаємних розрахунків по договору №03/08-Р від 24.12.2007р., яке, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів відхилене, як безпідставне та спрямоване на затягування судового процесу.

Зважаючи на викладене вище, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ,  колегія суддів вважає помилковим, а, в свою чергу, викладені в апеляційній скарзі заперечення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009р.  у справі №11/226-09 –скасувати, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства компанії “Приват Інтертрейдінг”, м.Дніпропетровськ, –задовольнити.

В позові відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ, на користь закритого акціонерного товариства компанії “Приват Інтертрейдінг”, м.Дніпропетровськ,                7 197,32 грн. державного мита.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                               І.М. Науменко

           Суддя                                                                              Л.М. Білецька                                                                          

           Суддя                                                                                      О.В. Голяшкін