Ухвала

від 28.09.2009 по справі 31/274

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/274

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

28 вересня 2009 р.                                                                                   № 31/274  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

перевіривши касаційну скаргу

Державної компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.07.2009

у справі№ 31/274

за позовомПриватного підприємства "Діксі"

доДержавної компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

простягнення 243 858,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2009 у справі № 31/274, частково задоволені позовні вимоги Приватного підприємства "Діксі" (позивач) до Державної компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (відповідач) про стягнення 243 858,96 грн.

Не погоджуючись із прийнятим у даній справі судовим рішенням, Державна компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, справу №31/274 направити на новий розгляд.

Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу Державної компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" з доданими до неї матеріалами, прийшов до висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржникові з огляду на наступне.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Колегією суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Згідно із підпунктами "а", "б" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції від 01.01.2008 із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить повністю  скасувати прийняте у даній справі рішення, як в частині стягнутої судом суми позову за уточненим розрахунком суду, так і в частині позовних вимог, незадоволених судом, 50 відсотків ставки за позовними вимогами майнового характеру у даному випадку становить 1 309,95 грн., а відповідно до квитанції від 17.08.2009 №771, доданої до касаційної скарги, скаржник перерахував 1 252,18 грн.

Таким чином, Державна компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" державне мито сплатила не у встановленому розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Державній компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2009 у справі № 31/274.

Матеріали справи №31/274 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                             Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                              Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                              С.В. МИРОШНИЧЕНКО