Постанова

від 20.08.2015 по справі 920/399/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 920/399/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Івакіна В.О. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача - Половинко Є.В. ( довіреність б/н від 06.07.2015 року),

відповідача - Гузенко Є.В., Кулішенко І.П. (довіреність № 21/07 від 30.07.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3421С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015 року у справі №920/399/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод", м. Суми,

про стягнення 1017423,78 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.04.2015 року) 855203,07 грн. боргу, з яких 829448,01 грн. основного боргу, 25755,06 грн. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 18.03.2014 року договору поставки № ПКП-01/1403-18.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2015 року у справі № 920/399/15 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" 829448,01 грн. боргу за договором поставки № ПКП-01/1403-18 від 18.03.2014 року, 25755,06 грн. пені, 17104,06 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2015 року у справі №920/399/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці в розмірі 522998,01 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував п. 4.6. договору поставки, щодо нарахування курсової різниці.

Представник позивача надав пояснення (вх. 11881, від 13.08.2015 року) в яких обґрунтовує порядок застосування п. 4.6. договору, щодо розрахунку середньозваженого курсу.

Відповідач надав додаткові пояснення (вх. 12140, від 20.08.2015 року), в яких підтверджує свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, та вказує на різні формули використані позивачем для визнання середньозваженого курсу на міжбанківському ринку, що на думку відповідача унеможливлює визначення середньозваженого курсу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідачів а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 18 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № ПКП-01/1403-18 (надалі - договір).

У відповідності до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товаром, що поставлявся згідно зазначеного договору, є насіння сільськогосподарських культур, а саме: насіння кукурудзи на суму 537000,00 грн. або 52905,60 доларів США.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 537000,00 гривень, що складає еквівалент 52905,60 доларів США згідно до курсу передбаченого п. 4.5. договору, а саме 10,15 грн. за 1 долар США.

Постачання товару підтверджується видатковими накладними: № ЗП/26-03 від 26.03.2014 р., № 13П/27П-03 від 27.03.2014, № 17П/27-03 від 27.03.2014 р, та № 8П/29-04 від 29.04.2014 р . Зауважень та претензій по якості та кількості товару від відповідача не надходило, а, отже, позивач свій обов'язок за договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договором відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 230550,00 гривень, а саме: 24 березня 2014 року у розмірі 80550,00 гривень (вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), 28 листопада 2014 р. у розмірі 100000,00 гривень (сто тисяч гривень 00 копійок), 15 січня 2015 р. у розмірі 50000,00 гривень (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п. 4.6. договору сторони визначили, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п. 4.2.2. договору (надалі - "новий курс") є вищим за початковий курс (п. 4.5. договору) більше ніж на 1 %, вартість товару, окрім вартості товару, що була оплачена згідно до п. 4.2.1. договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу. Перерахування та сплата грошових коштів за новим курсом при здійсненні платежу відбувається на підставі договору та не потребує надання жодних додаткових документів постачальником (п. 4.7. договору). Середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com (п. 4.8. договору).

Порядок оплати встановлений сторонами в п. 4.2. договору. Зокрема підпунктом 4.2.1. передбачено, що 15% загальної вартості товару, що складає еквівалент 7935,84 (сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень, 84) доларів США в тому числі ПДВ (20%), що становить 80550,00 (вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн., в тому числі ПДВ (20%) 13425,00 грн., сплачується покупцем за курсом передбаченим п. 4.5. договору, протягом 7 банківських днів з дати підписання даного договору.

Підпунктом 4.2.2. визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 85% загальної вартості товару, що складає еквівалент 44969,76 доларів США, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 456450,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 76075,00 грн., перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п. 4.6. договору, в строк 256 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше « 01» грудня 2014 року.

У відповідності до умов п. 7.2. договору сторони погодили, що незважаючи на зазначене в п. 4.6. договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно до п. 4.2.2. договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно до п. 4.8. договору, яким обумовлено, що середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com.

Позивач здійснив перерахунок основної заборгованості за другий етап оплати за договором (п. 4.2.2.) станом на 04 березня 2015 року у відповідності до середньозваженого курсу на міжбанківському ринку, який на цю дату за його розрахунком склав 23,50 гривень за 1 долар США.

Суд першої інстанції задовольняючи позов про стягнення основного боргу у сумі 829448,01 грн. погодився із позивачем щодо визначення суми боргу за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку в розмірі 23,50 грн. за один долар США.

Разом з тим колегія суддів вважає такий висновок суду не обґрунтованим, зробленим з помилковим тлумаченням умов договору, які регулюють питання визначення суми боргу із застосуванням середньозваженого курсу. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до п. 4.8. договору середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах цього договору визначається сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com.

Оцінка доказів по справі в сукупності дає підстави колегії суддів стверджувати, про неможливість застосування п. 4.8 договору для визначення середньозваженого курсу.

Укладаючи договір сторони чітко не визначили порядок, формулу, способи та арифметичні дані, які повинні братися для здійснення розрахунку середньозваженого курсу.

Відсутність такої домовленості між сторонами в договорі, а також відсутність визначення середньозваженого курсу в нормативно - правових актах України, унеможливлює застосування п. 4.8. договору у спірних правовідносинах. Сторони договору по різному розуміють порядок застосування вказаного пункту договору. Оскільки відсутні нормативно - правові акти з визначення такого курсу, та середньозважений курс не визначається взагалі і на міжбанківському ринку, що підтверджується інформацією бази «Ліга», то суд також не має можливості витлумачити умови застосування пункту договору 4.8., який по різному тлумачиться сторонами.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач як під час складання позову, так і під час розгляду справи і сам не міг визначитися із порядком розрахунку середньозваженого курсу на міжбанківському ринку, на відповідну дату на підставі показників на сайті.

Підтвердженням цього є те, що позивач при подачі позову використав для розрахунку одні показники, під час розгляду справи заявою (а.с. 65) використав інші показники. При подачі позову формулу за якою визначав середньозважений курс взагалі не навів. При розгляді справи застосована інша форма.

Пунктом 4.5. станом на день підписання цього договору середньозважений курс на міжбанківському ринку складає 10,15 гривень за 1 долар США (надалі «початковий курс». Договір був підписаний 18.03.2014 року. Позивач при подачі позову навів данні з сайту: http://www.udinform.com на 18.03.2014 року. Однак застосовуючи формули позивача наведені у заяві про уточнення позовних вимог та у відзиві на апеляційну скаргу середньозважений курс становить 10,20, а не 10,15 як то вказано в договорі.

Ці всі обставини дають підстави колегії суддів дійти висновку про неможливість з точністю визначення середньозваженого курсу та невизначеність договірного механізму ціноутворення.

Зважаючи на те, що зазначений курс неможливо визначити, то і відповідно не можливо порівняти його з початковим курсом, встановленим у п. 4.5. договору на рівні 10,15 грн., за 1 долар США.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що для визначення ціни товару має застосовуватись початковий курс у 10,15 грн. за долар США, який визначений сторонами в п. 4.6. договору.

Відповідно заборгованість відповідача перед позивачем складає 306450,00 грн. Ця сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача. В зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення боргу у сумі 522998,01 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у стягненні 522998,01 грн.

Відповідно до умов п. 6.2.1. договору у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ч. 2 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, станом на 04.03.2015 року відповідач повинен сплатити позивачу загальну суму пені в розмірі 25755,06 гривень, - відповідно до розрахунку наданого позивачем, та не спростованим відповідачем.

Щодо судового збору колегія суддів зазначає наступне відповідно до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове скасування оскаржуваного рішення та часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6850,40 грн. судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції, та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 3425,20 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 05 травня 2015 року у справі № 920/399/15 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення суми основного боргу у сумі 522998,01.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 05 травня 2015 року у справі № 920/399/15 скасувати частково, а саме в частині стягнення боргу у сумі 522998,01 грн., та 10253,66 грн. судового збору.

В цій частині прийняти нове рішення.

В задоволенні позову про стягнення 522998,01 грн. боргу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (вул. Дмитрівська, 31/35, м. Харків, 61052, код 34331634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (вул. Кірова, 127/1, кв.15, м. Суми, 40021, код 37053194) 3425,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 25.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.