Постанова

від 16.12.2015 по справі 920/399/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 920/399/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача), СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року у справі №920/399/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 829 448,01 грн. заборгованості за поставлений за договором поставки №ПКП-01/1403-18 від 18 березня 2014 року товар і 25 755,06 грн. пені за неналежне виконання умов цього договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 5 травня 2015 року у справі №920/399/15 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 829 448,01 грн. основної заборгованості та 25 755,06 грн. пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення боргу в сумі 522 998,01 грн. та 10 253,66 грн. судового збору, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення 522 998,01 грн. боргу відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 425,20 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення за відсутності правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 18 березня 2014 року між ТОВ "Агротрейд продукт", як постачальником, і ТОВ "Угроїдський цукровий завод", як покупцем, укладено договір поставки №ПКП-01/1403-18 насіння кукурудзи та соняшника на суму 537 000 грн. або 52 905,60 доларів США.

Підпунктом 4.2.1. договору сторони погодили, що 15% загальної вартості поставленого товару, що складає еквівалент 7 935,84 доларів США і становить 80 550 грн., покупець сплачує за курсом передбаченим п. 4.5 договору, протягом 7 банківських днів з дати підписання цього договору, а остаточний розрахунок, відповідно до п. 4.2.2, у розмірі 85% загальної вартості товару, що складає еквівалент 44 969,76 доларів США і становить 456 450 грн., перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п. 4.6. договору, в строк 256 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 1 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 4.6. договору у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п. 4.2.2. договору (надалі - "новий курс") є вищим за початковий курс (п. 4.5. договору) більше ніж на 1%, вартість товару, окрім вартості товару, що була оплачена за правилами п. 4.2.1. договору) в національній валюті України перераховується та сплачується відповідно до нового курсу. Перерахування та сплата грошових коштів за новим курсом при здійсненні платежу відбувається на підставі договору та не потребує надання жодних додаткових документів постачальником (п. 4.7. договору). Середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com (п. 4.8. договору).

Крім того, умовами п. 7.2. договору сторони погодили, що незважаючи на зазначене в п. 4.6., у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно п. 4.2.2. договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати, на свій вибір, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно п. 4.8. договору, яким обумовлено, що середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 537 000 гривень, що складає еквівалент 52 905,60 доларів США за курсом погодженим сторонами у п. 4.5. договору, а саме 10,15 грн. за 1 долар США.

Відповідач вартість поставленого йому товару оплатив частково, сплативши позивачу 230 550 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 306 450 грн., що в еквіваленті, до п. 4.2.2. договору, складало 35 298,66 доларів США, яка відповідачем на дату звернення позивача до суду не сплачено.

Скориставшись наданим йому п. 7.2 договору правом, позивач здійснив перерахунок заборгованості відповідно курсу гривні до долару США, що діяв на день, що передував зверненню постачальника до суду (3 березня 2015 року) за показниками середньозваженого курсу на міжбанківському ринку на підставі показників сайту: http://www.udinform.com , і складав 23,50 грн. за 1 долар США, і просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в еквіваленті 35 298,66 доларів США, що на день звернення із позовом, за його розрахунками, складає 829 448,01 грн. та 25 755,06 грн. пені, на підставі п. 4.6 договору.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями ч. 2 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, погодився із позивачем щодо визначення суми боргу за середньозваженим курсом на міжбанківському ринку в розмірі 23,50 грн. за один долар США та задовольнив позов про стягнення основного боргу в сумі 829 448,01 грн.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, зазначив про неможливість застосування п. 4.8 договору для визначення середньозваженого курсу, оскільки сторони в ньому чітко не визначили порядок, формулу, способи та арифметичні дані, які повинні братися для здійснення розрахунку такого курсу, що призвело до помилкового тлумачення умов договору, які регулюють питання визначення суми боргу із застосуванням середньозваженого курсу.

З такими висновками апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував положення вказаної норми матеріального права, а також те, що спірну умову договору сторони узгодили у п. 4.2.2, яку сторонами в судовому порядку не оскаржено, тобто вона є дійсною, внаслідок чого позивач правомірно заявив позов про стягнення заборгованості з урахуванням середньозваженого курсу на міжбанківському ринку в розмірі 23,50 грн. за 1 долар США та просив суд стягнути борг еквівалентний 35 298,66 доларів США, що на день звернення із позовом складав 829 448,01 грн.

При цьому, зазначивши про неможливість точно визначити середньозважений курс та невизначеність договірного механізму ціноутворення, неможливість порівняти його з початковим курсом, встановленим у п. 4.5. договору на рівні 10,15 грн. за 1 долар США, визначено ціну товару застосувавши саме початковий курс і стягнуто заборгованість у розмірі 306 450 грн., апеляційною інстанцією не надано оцінки тому, що сторонами у договорі чітко визначено ту умову, що показники середньозваженого курсу на міжбанківському ринку будуть встановлені на підставі показників сайту: http://www.udinform.com, які позивачем надані суду як докази у справі.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки положенням зазначених норм матеріального права та обставинам справи, ним було безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості у розмірі 522 998,01 грн. та відмовлено у їх стягненні.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині та в частині стягнення судових витрат не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин і наявних матеріалів справи, а тому в цій частині вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі.

Судові рішення про стягнення пені постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, сторонами не оскаржуються, а тому скасуванню чи зміні не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5 299,98 грн. за подання касаційної скарги, оскільки сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8 552,03 грн. є більшим, ніж встановлено вимогами Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на момент звернення ним до суду із касаційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року у справі №920/399/15 в частині скасування рішення господарського суду Сумської області від 5 травня 2015 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" 522 998,01 грн. основного боргу та відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог, стягнення з позивача судових витрат за подання апеляційної скарги - скасувати.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року та рішення господарського суду Сумської області від 5 травня 2015 року в повному обсязі залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (вул. Кірова, 127/1, кв.15, м. Суми, 40021, код 37053194) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (вул. Дмитрівська, 31/35, м. Харків, 61052, код 34331634) 5 299 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати у справі №920/399/15 відповідний наказ.

ГоловуючийП.А. Гончарук СуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко