Рішення

від 16.09.2010 по справі 2-639-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-639-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі головуючої - судді Гаврищук Л.П.

при секретарі - Василюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населен-ня виконавчого комітету Нетішинської міської ради В«про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровленняВ» , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧА-ЕС (евакуйована у 1986 році із зони відчуження) та віднесена до ІІ категорії. Статтею 48 Закону України В«Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» визначено, що постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження), ІІ категорії виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.. На її вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядової постанови. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові документи. Недовиплачена сума за період з 2008 по 2009 р.р., згідно її розрахунку, становить 3300,0 гривень, яку просить стягнути в судовому порядку. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму.

В судове засідання позивачка не зВ»явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач просив справу розглянути у відсутність його представника. В запереченні на позов - позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивачки, як постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ категорії (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження), факт виплати позивачці по 75,0 грн. у 2008р. та у 2009 році підтверджено довідкою. Вказує, що статтею 7 Бюджетного кодексу України основним принципом бюджетної системи визначено збалансованість. Виходячи з цього принципу, всі витрати бюджету на відповідний рік затверджуються із можливостей його доходної частини. Тому Кабінетом Міністрів України, виходячи з реальних можливостей державного бюджету, була прийнята постанова від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованим у 1986 році із зони відчуження) ІІ категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд вважає, що оскільки положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи» суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Закон має вищу юридичну силу аніж постанова Кабінету Міністрів України, то відповідачу слід було керуватись нормами Закону.

При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений змен-шувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомо-ги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зрос-тання мінімальної заробітної плати.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановлено-го Законам, є недопустимим.

Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконан-ня покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою пра-ва, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодав-ства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабі-нету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенс-тва права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесен-ня змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Закону Украї-ни "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи", оскільки цим Законом (ст. 48) встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (75 грн.), значно меншій ніж визначено Законом ( 3 мінімальних заробітних плати на момент виплати).

Відповідно до ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується гро-мадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зок-рема основи соціального захисту.

П. 28, п.п. 11, розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" був викладений в новій редакції, де КМУ надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. 22.05.08 року було прийнято рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним положення п. 28, п.п. 11 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року була від-новлена дія положення статті 48 Закону № 796-ХІІ у попередній редакції.

Виплата зазначеної одноразової допомоги позивачці у 2008 році в сумі 75,0 грн. була здійснена в жовтні 2008 року, тобто після набрання чинності рішення Конституційного Суду України. Тому за 2008 рік вказана допомога позивачці повинна була бути виплаченою в роз-мірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент проведення виплати.

Законом України В«Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» будь-яких змін до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи" внесено не було. Оскільки, в 2009 році Кабінет Міністрів України роз-мір одноразової допомоги особам, що постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС не ви-значав, тому відповідач повинен був провести виплату вказаної допомоги у відповідності до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи".

Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту насе-лення Хмельницької міської ради позивачці у 2008 та у 2009 р.р. грошової допомоги на оздо-ровлення як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) в розмірі меншому ніж визначено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст-рофи" є неправомірною.

Відповідно до ст..268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відш-кодування шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровВ»я, тому строк звернення до суду необхідно поновити.

Згідно з приписами ч.7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993р., від сплати державного мита звільняються, зокрема, органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно вип-лачених допомоги та пенсій.

Інших випадків звільнення відповідача від сплати державного мита Декретом Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» не встановлено.

Таким чином, оскільки позов у справі було заявлено не управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради, а ОСОБА_1 про стя-гнення грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8, 19, 22 Кон-ституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які пост-раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціаль-ні стандарти та державні соціальні гарантії", суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконав-чого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) ІІ категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Не-тішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2008 та 2009 роках грошової допомоги на оздоровлення, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованій у 1986 році із зони відчуження) ІІ категорії, з врахуванням положень абз.7 ч.4 ст. 48 Закону України В«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , а саме, що її розмір становить три мінімальних заробі-тних плати на момент виплати, та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області в доход держави 45,50 грн. (сорок п'ять грн. 50 коп.) судових витрат по справі, а саме державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,0 грн.

Рішення може бути оскаржено поданням апеляційної скарги в судову палату по цивіль-них справах апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протя-гом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гаврищук Л.П.