Рішення

від 16.07.2015 по справі 487/10119/14-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/10119/14-ц

Провадження № 2/487/314/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменка В.В., при секретарі судового засідання Каламурза О.В., за участю прокурора Коткової А.В., представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом прокуратури Миколаївської області до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстраційного запису щодо права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

16.10.2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішеннями Миколаївської міської ради від 19.06.2009 №35/51, від 04.09.2009 №36/61 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м по провулку Авіаційному, 17 в місті Миколаєві, грошовою оцінкою в 206797,82 грн. з цільовим призначенням будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вказаного рішення (від 04.09.2009 №36/61) відповідачці ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140154.

Передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка, яка в подальшому, за договором купівлі-продажу від 01.06.2012 року була нею відчужена ОСОБА_5 (1/5 частка) та ОСОБА_3 ( 4/5 часток) розташована в прибережній захисній смузі Бузького лиману, тобто відноситься до земель водного фонду, тому не може передаватись у власність громадянам.

Прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м по провулку Авіаційному 17 в місті Миколаєві; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300:12:001:0026 від 01.06.2012 року, що укладений між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_5, ОСОБА_3 з іншого боку; визнати недійсним Державний акт серії ЯИ №140154 на право власності ОСОБА_5 (1/5 частка) та ОСОБА_3 (4/5 часток) на земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію; повернути земельну ділянку площею 1000 кв.м, що розташована по провулку Авіаційному, 17 в місті Миколаєві із кадастровим номером 4810136300:12:001:0026, грошовою оцінкою 206797,82 грн. у комунальну власність.

В ході судового розгляду, Наказом Генерального прокурора України від 05.12.2014 №151ш Миколаївську міжрайонну прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у структурі та штатному розписі прокуратури Миколаївської області було ліквідовано, її функції в сфері нагляду за додержанням законів у вказаній сфері було передано прокуратурі Миколаївської області.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 вимоги позову підтримала повністю, наполягаючи на його задоволенні з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на факти пропуску прокурором строків позовної давності, оскільки на 36 сесії Миколаївської міської ради 5 скликання, на які приймалось оскаржуване рішення був присутній помічник прокурора міста Миколаєва ОСОБА_8, тобто прокуратура була обізнана про факт прийняття рішення, проте з позовом про його оскарження звернулась лише у 2014 році, вказав, що рішення Миколаївської міської ради є законним, земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. В подальшому представник Миколаївської міської ради ОСОБА_9 надав суду заяву, якою просив провести розгляд справи без його участі, ухваливши рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 проти задоволення позову прокурора заперечував, також послався на пропуск прокурором строку позовної давності, окрім іншого вказував на неналежно обраний позивачем спосіб захисту права, а також той факт, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду (прибережної смуги), згідно робочого проекту В«Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування міста МиколаєваВ» , що затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 року №17/4.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутня не була. Її представник - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 09.09.2013 року, в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, також оскаржуване прокурором рішення не порушує інтереси держави.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який діє на підставі від 17.06.2013 року, в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради №35/51 від 19.06.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22156 кв.м, у тому числі 55 кв.м під капітальною забудовою, 99 кв.м під спорудами, 1766 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 20236 кв.м під зеленими насадженнями за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з віднесенням їх до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна по вулиці Леваневців, 25 в місті Миколаєві та передано вказану земельну ділянку площею 22156 кв.м товариству з обмеженою відповідальністю В«МиколаївбудпроектВ» в оренду строком на десять років.

Рішенням Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1 000 кв.м, за рахунок земель ТОВ В«МиколаївбудпроектВ» , з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків по провулку Авіаційному в місті Миколаєві, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м по провулку Авіаційному, 17. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140154.

Є хибним твердження відповідачів про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже як вбачається з наданих в судовому засіданні пояснень прокурора, помічник прокурора міста Миколаєва ОСОБА_8 дійсно був присутнім на 36 сесії Миколаївської міської ради 5 скликання, проте оскаржуване рішення приймалось Миколаївською міською радою наступного дня, за його відсутності, а про обставини, які стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом прокуратурі стало відомо лише після перевірки, що проводилась у 2013 році. Вказане є поважною причиною пропуску встановленої статтею 257 ЦК України позовної давності, а порушене право з огляду на положення частини п'ятої статті 276 ЦК України підлягає захисту.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку.

Вказана позиція в цілому узгоджується із правовими позиціями, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014 у справі №6-206цс14.

Згідно акту державного інспектора з ОНПС Держекоінспекції ОСОБА_12, земельна ділянка по провулку Авіаційному в місті Миколаєві знаходиться на відстані дев'яти метрів від урізу води Бузького лиману, тобто поза межами, встановленими статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434.

З огляду на викладене, рішення Миколаївської міської ради №31/61 від 04.09.2009 в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м (1.0 га) є незаконним і підлягає скасуванню, а державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯИ №140154, як наслідок недійсним.

Враховуючи, що надання земельної ділянки ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконним і подальше відчуження нею земельної ділянки.

Згідно положень статті 88 ЦПК України, позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладена в пункті 10 Постанови від 17.10.2014 В«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справахВ» , з відповідачів за кожною вимогою, підлягає стягненню 689.32 грн. судового збору в дохід держави.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 10, 11, 77, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

Позов прокуратури Миколаївської області до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстраційного запису щодо права власності на земельну ділянку задовольнити.

Рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року, в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по провулку Авіаційному, 17 в місті Миколаєві визнати незаконним та скасувати.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:12:001:0026) від 01 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 визнати недійсним.

Державний акт серії ЯИ №140154 про право власності ОСОБА_5 (1/5 частка) та ОСОБА_3 (4/5 частки) на земельну ділянку визнати недійсним, скасувавши його державну реєстрацію.

Земельну ділянку площею 1000 кв.м. по провулку Авіаційному, 17 в місті Миколаєві (кадастровий номер 4810136300:12:001:0026), грошовою оцінкою 206797 (двісті шість тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 82 копійки повернути до комунальної власності.

Стягнути з Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь держави по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 32 копійки судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд міста Миколаєва.

Суддя Заводського районого суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко