Рішення

від 18.08.2015 по справі 922/4501/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р.Справа № 922/4501/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт", м. Харків до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм", м. Нікополь про стягнення 55378,06 грн. за участю представників сторін:

позивача - Дорогінська О.І., довіреність від 01.07.2015 року;

першого відповідача - Шкляров А.М., довіреність від 07.06.2013 року;

другого відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів, Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп", м.Харків, та Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм", м.Нікополь, витрат, пов'язаних із пошкодженням вантажу перевізником, а саме: вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, в розмірі 54978,06 грн.; витрат на дефектацію пошкодженого автонавантажувача в розмірі 400,00 грн. Позивач також просить покласти солідарно на відповідачів судові витрати, у тому числі витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6623,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2014 року позовні вимоги були задоволені частково. В частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів, було відмовлено. З відповідача 1 на користь позивача стягнуто 54978, 06 грн. - вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочій стан; 400 грн. - витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача; 1827 грн. - витрати з оплати судового збору. В частині позовних вимог про стягнення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, в сумі 6 623 грн. - відмовлено. Клопотання відповідача 2 про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, в сумі 6 000 грн. задоволено частково, в сумі 3 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача 1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року прийняті у справі № 922/4501/14 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Сусловій В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2015 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 липня 2015 року об 12:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2015 року розгляд справи було відкладено на 18 серпня 2015 року о 10:30 год.

23 липня 2015 року від першого відповідача по справі повторно надійшло клопотання про видачу судового наказу на підставі ст. 122 ГПК України за вх. 29588, яка долучена судом до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні були присутні представники позивача та першого відповідача.

Другий відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Представник позивача просить розглянути заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6623,00 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, а решту розглянути у загальному порядку. Крім того, представник позивача просить суд розглянути клопотання про виключення особи (другого відповідача) із складу відповідачів та залучення її до складу учасників судового процесу в якості третьої особи на стороні відповідача.

Представник першого відповідача у судовому засіданні просить розглянути заяви про видачу наказу на підставі ст. 122 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача щодо часткової відмови від позову в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6623,00 грн., суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши заяву позивача, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд дійшов висновку, що часткова відмова позивача від позову заявлена уповноваженим представником позивача, прийняття часткової відмови від позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін. Окрім того, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення даною відмовою ще чиїх-небудь прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що часткова відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6623,00 грн., припиняє провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та продовжує розглядати справу з урахуванням вищевказаної заяви позивача.

Розглянувши клопотання позивача щодо виключення особи (другого відповідача) зі складу відповідачів та залучення її до складу учасників судового процесу в якості третьої особи на стороні відповідача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволення даного клопотання, оскільки не вбачає правових підстав для такої заміни.

Розглянувши заяви першого відповідача щодо видачі наказу суду про повернення стягнутих сум відповідно до ст. 122 ГПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Аналізуючи вказану норму, суд приходить до висновку, що першим відповідачем заяви про видачу наказу про поворот виконання рішення були подані до суду завчасно, до прийняття нового рішення, яким повністю або частково відмовлено в позові, а одже суд не вбачає правових підстав для їх задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, наполягаючи на тому, що відповідальність повинен нести другий відповідач.

Другий відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача та першого відповідача, судом встановлено наступне.

17 липня 2014 року за Договором № ПР 67 поставки вантажної техніки від 17.07.2014 року, відповідно специфікації № 1 до Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (позивач) придбало на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп", м.Днепропетровськ (код ЄДРПОУ: 32838690), автонавантажувач Linde S 40-шасі 316J121003040 вартістю 179360,00 грн.

З метою транспортування автонавантажувача за пунктом призначення, позивач звернувся до Харківської Філії Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач), з яким мало довгострокові господарські відносини відповідно до укладеного Договору № 291012/4X73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.10.2012 року, за яким TOB "ІТЛ-Групп" є експедитором, а TOB "Стандарт" - замовником.

Умовами вищевказаного Договору визначено порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (п.1.1.).

Згідно п. 1.2. Договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

За п.п. 4.2.4., 4.2.7. Договору, на 1-го відповідача (експедитора), як на суб'єкта господарювання, який за дорученням позивача (замовника) організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, покладено обов'язки організації перевірки забезпечення збереження та забезпечення доставки вантажу вантажеотримувачу у строки, що вказані в заявці.

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожні окремі транспортно-експедиторські послуги оформлюється Заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.07.2014 року позивач надіслав 1-му відповідачу Заявку на перевезення № 3-000017062X8 від 17.07.2014 року, що є додатком до Договору № 291012/4X73 від 29.10.2012 року, відповідно до якої, з боку 1-го відповідача були надані траспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням техніки.

17 липня 2014 року була складена товарно-транспорта накладна № 1707 від 17.07.2014 року, з посиланням на те, що TOB "ITЛ-Групп" (1-й відповідач) є автомобільним перевізником, а TOB "Стандарт" (позивач) замовником та вантажоодержувачем відповідно.

18 липня 2014 року під час автоперевезення вантажу о 09:30 год. в м.Харкові по пр.Гагаріна, 127-"А" сталася дорожньо-транспорта пригода, в результаті якої автонавантажувачу, що знаходився на платформі автомобіля перевізника марки MAN реєстраційний номер АЕ 3501 AO, були спричинені значні пошкодження. Факт настання ДТП підтверджується довідкою Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харків ГУМВС України в Харківській області.

21 липня 2014року було складено Акт технічного огляду автонавантажувача, відповідно до якого, з метою остаточного визначення технічного стану автонавантажувача та встановлення суми збитків, спричинених в результаті ДТП, TOB "Стандарт" та Харківська філія TOB "ІТЛ-Групп" безперечно дійшли висновку щодо необхідності проведення повної дефектації автонавантажувача із залученням до цього третіх осіб.

21 липня 2014року між позивачем та TOB "ТД "Ремпо" було укладено Договір № 74 про проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, відповідно до умов якого сума послуг складає 400,00 грн.

06 серпня 2014року TOB "ТД "Ремпо" було визначено вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, у розмірі 54978,06 грн., про що свідчить калькуляція до Договору за № 404 від 06.08.2014року.

07 серпня 2014 року позивач звернувся до 1-го відповідача з претензією за вих.№ 65 про відшкодування шкоди, заподіяної майну, на суму у розмірі 54978,06 грн.

У відповіді на претензію, яку було отримано позивачем 04.09.2014 року, 1-й відповідач проти вимог позивача заперечує на тій підставі, що перевезення вантажу було здійснено TOB "МК Прайм" згідно Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 170714/10X33 від 17.07.2014 року, за яким TOB "МК Прайм" (2-й відповідач) є перевізником, а ХФ TOB "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач) - клієнтом. У зв'язку з цим, 1-й відповідач вважає, що відшкодування збитків, нанесених автонавантажувачу під час його перевезення перед позивачем повинен нести 2-й відповідач, ТОВ "МК Прайм", а саме третя особа, яка була залучена до транспортної експедиції та безпосередньо винна в ушкодженні вантажу.

На підставі вказаного, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про солідарне стягнення з двох відповідачів суми у розмірі 55378,06 грн. з яких: 54978,06грн. вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан та 400,00 грн. витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати і роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем -1 Договір є договором транспортного експедирування і, відповідно, взаємовідносини сторін ( у тому числі відповідача 2) регулюються нормами ЦК України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який є спеціальним нормативним актом.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Аналогічне положення закріплено у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в якій зазначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно ч. 2 ст. 932 ЦК України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Тобто, безпосередній виконавець може нести відповідальність перед кредитором замість боржника у двох випадках: якщо відповідальність виконавця перед кредитором боржника передбачена договором або така відповідальність передбачена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 6.11 Договору № 291012/4X73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.10.2012 року, сторони за цим договором передбачили, що за часткову або повну порчу та втрату вантажу під час перевезення, відповідальність несе перевізник, який безпосередньо здійснює доставку вантажу.

За приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

При дослідженні Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №170714/10X33 від 17.07.2014 року втановлено, що перевізником за цим договором був другий відповідач, а замовником (клієнтом) - перший відповідач, який діяв від свого імені, а не від імені позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги той факт, що договір №291012/4X73 від 29.10.2012 року був укладений безпосередньо між позивачем та першим відповідачем, суд дійшов висновку про те, що відповідальність перед позивачем (клієнтом) за пошкодження вантажу перевізником (третьою особою) повинен нести саме експедитор за Договором № 291012/4X73 від 29.10.2012 року на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні, тобто - ТОВ "ІТЛ-Групп".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ "Стандарт" в частині солідарного стягнення з обох відповідачів вартості запчастин та ремонтних робіт, а також витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, та вважає за необхідне покласти відшкодування цих витрат саме на 1-го відповідача, як особу, відповідальність якої передбачена чинним законодавством.

В частині позовних вимог до ТОВ "МК Прайм" суд відмовляє у задоволенні позову як необґрунтованому.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати з оплати судового збору суд покладає на 1-го відповідача, як на винну сторону за даним спором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 618, 623, 929, 932 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 9, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 6623,00 грн. витрат на правову допомогу.

В частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел.Дослідне, вул.Наукова, буд. 1; код ЄДРПОУ: 37865529) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (61001, м.Харків, пр.Гагаріна, буд. 41/2, оф. А-12; код ЄДРПОУ: 38375544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (61001, м. Харків, провулок Молчанівський, буд. 29; код ЄДРПОУ: 30655107; р/р 26008277626001 в ХГРУ Приватбанку м.Харкова, МФО 351533) - 54978,06 грн. вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан; 400,00 грн. витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача; 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4501/14