Постанова

від 19.10.2015 по справі 922/4501/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 922/4501/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.;

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 10.10.2015р.,

1-го відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 07.06.2013р.,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ІТЛ-ГРУППВ» (вх.4528Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2015 року у справі №922/4501/14,

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«СтандартВ» , м. Харків,

до 1-го відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ІТЛ-ГРУППВ» , с. Дослідне Дніпропетровської області,

2-го відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«МК ПраймВ» , м.Нікополь,

про стягнення 55378,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Стандарт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів, Харківської філії ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "МК Прайм", витрат, пов'язаних із пошкодженням вантажу перевізником, а саме: вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, в розмірі 54978,06 грн.; витрат на дефектацію пошкодженого автонавантажувача в розмірі 400,00 грн. Позивач також просив покласти солідарно на відповідачів судові витрати, у тому числі, витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6623,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2014 року позовні вимоги задоволено частково. У частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів - відмовлено. З відповідача 1 на користь позивача стягнуто 54978,06 грн. - вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочій стан; 400 грн. - витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача; 1827 грн. - витрати з оплати судового збору. У частині позовних вимог про стягнення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 6623 грн. - відмовлено. Клопотання відповідача 2 про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, у сумі 6000 грн. задоволено частково, у сумі 3000 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача 1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року, прийняті у справі №922/4501/14, скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Судом касаційної інстанції зазначено, що при розгляді справи суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що у даному випадку солідарна відповідальність відповідачів не передбачена, однак судами не надано оцінки п.6.11 договору, з урахуванням приписів ч.3 ст. 14 Закону, а також, фактично не з'ясовано розмір збитків, які були спричинені ДТП, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б могли свідчити про розмір збитків.

01.07.2015р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 6623,00 грн. та просив суд припинити провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, а решту - розглянути у загальному порядку.

Судом першої інстанції задоволено вказану заяву на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до умов якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до ст. 78 ГПК України часткова відмова позивача від позову заявлена уповноваженим представником позивача, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін та не суперечить чинному законодавству, а тому на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України прийняв відмову позивача від позову у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6623,00 грн., припинивши провадження в цій частині позовних вимог.

Також, 01.07.2015р. позивач звернувся з клопотанням про виключення особи (другого відповідача) із складу відповідачів та залучення її до складу учасників судового процесу в якості третьої особи на стороні відповідача, в задоволенні якого відмовлено судом першої інстанції, за відсутності правових підстав для його задоволення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2015 року (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі у частині стягнення 6623,00 грн. - витрат на правову допомогу. У частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів у позові - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" в особі Харківської філії ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Стандарт" - 54978,06 грн. вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан; 400,00 грн. - витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача; 1827,00 грн. - витрат з оплати судового збору.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ІТЛ-ГРУППВ» з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2015 року по справі №922/4501/14 повністю та прийняти нове судове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«СтандартВ» у задоволенні позовних вимог по справі №922/4501/14 щодо стягнення грошових коштів з ТОВ В«ІТЛ-ГРУППВ» в особі Харківської філії ТОВ В«ІТЛ-ГРУППВ» . Судові витрати - покласти на позивача.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, відповідальність за пошкодження вантажу, виходячи зі змісту п.6.11 договору від 29.10.2012 року повинен нести саме перевізник (виконавець), що безпосередньо здійснював його доставку - ТОВ «МК Прайм». Також, вважає, що відповідальність щодо відшкодування збитків, нанесених автонавантажувачу під час перевезення, повинен нести відповідно до п.6.11 договору від 29.10.2012 року та ст.618 ЦК України саме перевізник, що здійснював доставку вантажу - ТОВ «МК Прайм».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 19.10.2015р. на 10:30 год. в складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Розпорядженням голови суду від у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні 19.10.2015р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, зазначених у відзиві (вх.№14210) на апеляційну скаргу. Зокрема, посилається на те, що договір №291012/4Х73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29 жовтня 2012 року був укладений між відповідачем 1, який є експедитором, та позивачем, який є замовником, то відповідальність перед позивачем (клієнтом) за пошкодження вантажу перевізником (третьою особою) повинен нести саме експедитор за договором №291012/4Х73, яким є ТОВ «ІТЛ Групп». Просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2015 року у справі №922/4501/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другого відповідача у судове засідання 19.10.2015р. не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., копію якої отримав 21.09.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

17 липня 2014 року за договором №ПР67 поставки вантажної техніки від 17.07.2014 року, відповідно до специфікації №1 до договору, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Стандарт" придбало на праві власності у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп", м.Днепропетровськ (код ЄДРПОУ: 32838690), автонавантажувач Linde S 40-шасі 316J121003040 вартістю 179360,00 грн.

29.10.2012р. між Харківською філією ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач) та ТОВ «Стандарт» укладено договір №291012/4X73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні, відповідно до умов якого визначено порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (п.1.1.).

Згідно з п. 1.2 договору замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

Відповідно до п. 2.2 договору на кожні окремі транспортно-експедиторські послуги оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.2.4, 4.2.7 договору на 1-го відповідача (експедитора) як на суб'єкта господарювання, який за дорученням позивача (замовника) організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, покладено обов'язки організації перевірки забезпечення збереження та забезпечення доставки вантажу вантажеотримувачу у строки, що вказані у заявці.

Згідно з п. 6.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань та умов виконання заявки на ТЕУ по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з Конвенцією КДПГ, Конвенцією МДП, діючим законодавством України та положеннями даного договору.

Відповідно до п.6.11 договору сторони за цим договором передбачили, що за часткову або повну порчу та втрату вантажу під час перевезення, відповідальність несе перевізник, який безпосередньо здійснює доставку вантажу.

Як свідчать матеріали справи, позивач (ТОВ «Стандарт») надіслав 1-му відповідачу (Харківська філія ТОВ «ІТЛ-ГРУПП») заявку на перевезення №3000017062X8 від 17.07.2014 року (а.с.35, том 1), що є додатком до договору №291012/4X73 від 29.10.2012 року, відповідно до якої з боку 1-го відповідача були надані траспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням техніки.

Згідно з товарно-транспортною накладною №1707 від 17.07.2014 року TOB "ITЛ-Групп" (1-й відповідач) є автомобільним перевізником, а TOB "Стандарт" (позивач) замовником та вантажоодержувачем (а.с.33, том 1).

Під час перевезення вантажу відбулося ДТП. Факт ДТП підтверджується довідкою Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харків ГУМВС України в Харківській області (а.с.23, том 1).

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_5 18.07.2014р. о 09 год. 30 хв. у м. Харкові, керуючи транспортним засобом В«МАЗ 9758В» н/з НОМЕР_1 з напівпричепом на автомобілі МАНТ 32 д/з АЕ 3501 АО, рухаючись по вул. Гагаріна в районі будинку 127А, не виконав вимоги знаку 3.18 В«Рух транспорту заборонений висота, якого перевищує 3,5мВ» , внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, навантажувачем В« LindeВ» , який перевозив, чим спричинив матеріальні збитки.

З постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. вбачається, що вина ОСОБА_4 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 07.08.2014р. серії АБ2 №715529, схемою місця ДТП, актом про перевірку руху тролейбуса та письмовими поясненнями порушника (а.с.240, том 1).

Матеріалами справи підтверджується наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка водія ОСОБА_4, який зазначений у товарно-транспортній накладній від 17.07.2014р. №1707 експедитором автомобільного перевізника ТОВ В«ІТЛ-ГРУППВ» (а.с.33, том 1), що призвела до шкідливих наслідків - пошкодження вантажу (Linde-S40-316J21003040) та, відповідно, завдала збитків у розмірі вартості ремонтних робіт та запчастин, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан та витрат на проведення дефектації пошкоджуваного автонавантажувача. Вина особи підтверджується постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. у справі №182/7207/14-п.

21 липня 2014 року складено акт технічного огляду автонавантажувача, відповідно до якого, з метою остаточного визначення технічного стану автонавантажувача та встановлення суми збитків, спричинених в результаті ДТП, представники Харківської філії TOB "ІТЛ-Групп", Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, ТОВ «Стандарт» дійшли висновку про необхідність проведення повної дефектації автонавантажувача із залученням до цього ТОВ «ТД «Ремпо» (а.с.36, том 1).

21 липня 2014 року між ТОВ «Стандарт» та TOB "ТД "Ремпо" укладено договір №74 про проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, відповідно до умов якого сума послуг складає 400,00 грн. (а.с.37-а.с.38, том 1).

06 серпня 2014 року TOB "ТД "Ремпо" визначено вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, у розмірі 54978,06 грн., про що свідчить калькуляція до договору за №404 від 06.08.2014 року (а.с.63, том 2).

07 серпня 2014 року позивач звернувся до 1-го відповідача з претензією за вих. № 65 про відшкодування шкоди протягом 30 днів, заподіяної майну у розмірі 54978,06 грн. для відновлення автонавантажувача Linde-S40-316J21003040 та сплату витрат, понесених у зв'язку з залученням третіх осіб для визначення технічного стану автонавантажувача та встановлення суми збитків (а.с.40, том 1).

У листі від 04.09.2015р. ТОВ «ІТЛ-Груп» проти вимог позивача заперечує з тих підстав, що перевезення вантажу було здійснено TOB "МК Прайм" згідно з договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 170714/10X33 від 17.07.2014 року, за яким TOB "МК Прайм" (2-й відповідач) є перевізником, а ХФ TOB "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач) - клієнтом. У зв'язку з цим, 1-й відповідач вважає, що відшкодування збитків, нанесених автонавантажувачу під час його перевезення перед позивачем повинен нести 2-й відповідач, ТОВ "МК Прайм", а саме: третя особа, яка була залучена до транспортної експедиції та безпосередньо винна в ушкодженні вантажу (а.с.42, том1).

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з двох відповідачів у розмірі 55378,06 грн., з яких: 54978,06грн. вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, та 400,00 грн. витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача.

Господарський суд Харківської області, при новому розгляді, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати і роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст. 623 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем -1 договір №291012/4Х73 від 29.10.2012р. є договором транспортного експедирування і, відповідно, взаємовідносини сторін (у тому числі відповідача 2) регулюються нормами ЦК України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який є спеціальним нормативним актом.

Згідно з ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Аналогічне положення закріплено у ч.2 ст.4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в якій зазначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ч.2 ст.932 Цивільного кодексу України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.618 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст.528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Тобто, безпосередній виконавець може нести відповідальність перед кредитором замість боржника у двох випадках: якщо відповідальність виконавця перед кредитором боржника передбачена договором або така відповідальність передбачена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: п. 6.11 Договору №291012/4X73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.10.2012 року сторони передбачили, що за часткову або повну порчу та втрату вантажу під час перевезення відповідальність несе перевізник, який безпосередньо здійснює доставку вантажу.

За приписами ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №170714/10X33 від 17.07.2014 року перевізником був другий відповідач, а замовником (клієнтом) - перший відповідач, який діяв від свого імені, а не від імені позивача.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З огляду на зазначене, та, приймаючи до уваги той факт, що договір №291012/4X73 від 29.10.2012 року укладений безпосередньо між позивачем та першим відповідачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність перед позивачем (клієнтом) за пошкодження вантажу перевізником (третьою особою) повинен нести саме експедитор за договором №291012/4X73 від 29.10.2012 року на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні, тобто - ТОВ "ІТЛ-Групп".

Таким чином, судом першої інстанції надано належну правову оцінку п.6.11 договору, з урахуванням приписів ч.3 ст.14 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також повною мірою з'ясовано розмір збитків, які спричинені ДТП (на підставі калькуляції до договору за №404 від 06.08.2014 року (а.с.63, том 2) та наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Стандарт" у частині солідарного стягнення з обох відповідачів вартості запчастин та ремонтних робіт, а також витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, та законно поклав відшкодування цих витрат саме на 1-го відповідача як особу, відповідальність якої передбачена чинним законодавством. При цьому правомірно відмовив у задоволенні позову у частині позовних вимог до ТОВ "МК Прайм".

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статті 43 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про те, що доводи 1-го відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі; прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не були допущені порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ІТЛ-ГРУППВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2015 року у справі №922/4501/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.10.2015 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя О.О.Крестьянінов

Суддя О.В.Шевель