Постанова

від 12.01.2011 по справі 2/90-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. Справа № 2/90-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддs Тимошенко О.М.,Савченко Г.І.,

секретар судового засідання Новак Р.А.

Представники сторін:

від позивача- Романчишин П.П., представник (довір.№1 від 04.01.2011р.);

від відповідача- не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від «13»травня 2010р. у справі № 2/90-09

за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-

Релігійна громада стрітення Господнього Вінницької єпархії

Української православної церкви м.Вінниця

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудівельна

механізована колона №62»м.Вінниця

про стягнення 27 895,00 грн. шкоди, завданої внаслідок порушення природо-

охоронного законодавства -

ВСТАНОВИВ:

Справа №2/90-09 вже розглядалась господарськими судами.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 29.07.2009р. у задоволенні по-зову було відмовлено, з чим 03.12.2009р. погодилась судова колегія Житомирського апеляційно-го господарського суду.(т.1, арк.справи 35, 92-94). Проте, постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010р. вищезазначені судові рішення з підстав неповного з'ясування об-ставин справи було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.(т.1, арк.справи 107-111).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.05.2010р. у даній справі (суддя Білоус В.В.) Державній екологічній інспекції у Вінницькій області відмовлено у задоволенні по-зовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудівельна механізована ко-лона №62»про стягнення 27 895,00 грн. збитків, завданих внаслідок порушення природоохо-ронного законодавства, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сто-роні позивача-Релігійна громада стрітення Господнього Вінницької єпархії Української правос-лавної церкви.

Обгрунтовуючи прийняте рішення суд першої інстанції визнав передчасним висновок По-зивача про сомовільну (без отримання в установленому порядку дозволу) порубку Відповідачем 79 дерев породи: граб, горобина, дуб, черешня в межах міста та підставність відшкодування зав-даної державі шкоди в сумі 27 895 грн., оскільки Державною екологічною інспекцією у Вінниць-кій області не доведено належними засобами доказування ті обставини, що саме такі дерева, такої

породи, розміру до проведення Відповідачем будівельних робіт були висаджені на території пар-ку «Дружби народів»у м.Вінниця. Суд, зокрема, зауважив, що такими доказами відповідно до вказаних норм мав би бути паспорт на об'єкт, на якому розташовані зелені насадження, реєстр зелених насаджень установленої форми, акт інвентаризації і ніякі інші, а згідно письмових пояс-нень Позивача від 13.05.2010р. -вказані документи (паспорт об'єкта, реєстр, які б стверджували наявність дерев до їх знищення) -відсутні.

Крім того, господарський суд Вінницької області не прийняв до уваги Акт перевірки до-тримання природоохоронного законодавства від 10.02.2009р., який покладено в основу позову, а також поставив під сумнів правильність і точність вимірів діаметрів пнів, відображених у польо-вій переліковій відомості від 10.02.2009р.(т.1, арк.справи 148-149).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач-Державна екологічна інспекція у Він-ницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняв-ши нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними доказами Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства та польову перелікову відомість від 10.02.2009р., оскільки такого висновку не дійшов адміністра-тивний суд, який мав би розглядати спір з приводу неправмірних дій працівників інспекції, а та-кого спору не було.

Крім того, апелянт вважає, що рішення прийняте на підставі взаємовиключаючих виснов-ках. Так, посилаючись на ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду контро-лю...»від 05.04.2007р. №877-У, п.1.4 «Порядку проведення перевірок...», затвердженого наказом Мінприроди від 10.09.2008р. №464 у поєднанні з ч.2 ст.34 ГПК України, суд першої інстанції вказує що Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства є єдиним допустимим доказом порушення природоохоронного законодавства -самовільної вирубки дерев і дане пору-шення не може бути підтверджено ніякими іншими доказами (поясненнями, актами виконаних робіт тощо).

Апелянт зауважує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з посиланням на ту ж ч.2 ст.34 ГПК України водночас визнає єдино допустимим доказом -паспорт на зелені насад-ження. З таким висновком апелянт не погоджується, оскільки (на що вказує сам суд - аб.2 ст.5 рішення) -облік зелених насаджень, проводиться з метою посилення (а не встановлення факту) відповідальності за збереження насаджень.(т.2, арк.справи 3-4).

На момент розгляду скарги, Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні 12 січня 2011р. Позивач підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги в повному обсязі.(т.2, арк.справи 86).

В судове засідання апеляційної інстанції 12 січня 2011 року представники Відповідача та Третьої особи не з'явились, хоч про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 80-81). Проте, неявка сторони не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процессу-ального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 13.05.2010р. у справі №2/90-09.

При цьому, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої державі самовільною порубкою зелених насаджень.

Відносини в галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конс-титуцією України, Міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом Ук-раїни «Про охорону навколишнього природного середовища», а також, відповідно до нього земе-льним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним зако-нонодавством.

Відповідно до підпункту "а" частини 1 пункту 4 Положення про державну екологічну інс-пекцію, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету міністрів України від 20.12. 2006р. №1768, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001р. №1520, держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середо-вища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів,екологічну та в ме-жах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегова-них їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, гро-мадянами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови-ща», основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема, є гаран-тування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.

Пунктом «з» ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови-ща»,-самовільне спеціальне використання природних ресурсів вважається порушенням законо-давства України про охорону навколишнього природного середовища і особи, винні в такому ви-користанні -несуть встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Статтею 40 Закону України, від 09.04.1999р. «Про рослинний світ»встановлено, що відпо-відальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у про-типравному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Згідно п.п.3.4 Постанови Кабінету міністрів України від 01.08.2006р. №1045 «Про затвер-дження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», видалення зе-лених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку). Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.

Відповідно до частини 4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шко-ду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середови-ща, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Вірішуючи спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища суд керується тим, що доказами наявності зелених насаджень до їх зни-щення можуть бути офіційні документи підприємств та організацій, до компетенції яких віднесе-но здійснення реєстрації, обліку, догляду зелених насаджень.

Згідно п.1.6 Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Укра-їни №226 від 24.12.2001р., зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 25.02.2001р. за №182/ 6470 880/12754 - у результаті проведення інвентаризації на кожний об'єкт зеленого господарст-ва має складатися паспорт об'єкта зеленого господарства, який затверджується власником, ко-ристувачем, балансоутримувачем.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд повинен дослідити докази, що стверджують: 1) наявність зелених насаджень на території парку «Дружби народів»у місті Вінниця до їх знищен-ня; 2) фіксування події правопорушення у сфері природоохоронного законодавства -самовільну без спеціального дозволу порубку (зрізання, знищення) дерев у м.Вінниця; 3) пояснення осіб, ви-нних у вчиненні правопорушення; 4) підставність нарахування розміру завданої шкоди.

Проте, з огляду на зазначені норми права і встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у справі до-казів: паспорту на об'єкт, на якому розташовані зелені насадження, реєстру зелених насаджень установленої форми, акту інвентаризації, які стверджують, що саме такі дерева, такої породи, роз-міру до проведення Відповідачем будівельних робіт були висаджені на території парку «Дружби народів»у м.Вінниця.

Судова колегія також приймає до уваги надані Позивачем в судовому засіданні 12.01.2011 року пояснення та копії документів щодо внесення Позивачу 20 жовтня 2010р. заступником Про-кура Вінницької області протесту на дії державного інспектора з охорони навколишнього при-родного середовища Сокрути В.В., який 10.02.2009р. склав Акт про порушення Відповідачем при-родоохоронного законодавства та прийняте Позивачем 01.11.2010р. рішення за даним протестом про скасування Акту перевірки території парку «Дружби народів»від 10.02.2009р., що стверд-жується матеріалами справи.(т.2, арк.справи 82-83).

Вбачається, що скасування Акта перевірки від 10.02.2009р. та Польової перелікової відо-мості, як додатку до Акту (т.1, арк.справи 5, 6) - виключає настання для Відповідача правових наслідків і спростовує позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, зая-влені у позовній заяві від 08.04.2009р.

З огляду на зазначене в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішен-ня місцевого суду від 13.05.2010р.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 13.05.2010р. у справі №2/90-09 -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.