Рішення

від 26.01.2009 по справі 2-2041/09

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-2041/09

             Справа

№ 2-2041/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року                        Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя - Чорнобук В.І.

при секретарі - Тепловій Г.Є.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальність „С.Л.Г.” про стягнення суми заборгованості за

договором та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„С.Л.Г.” до ОСОБА_1 про визнання права власності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до

Товариства з обмеженою відповідальність „С.Л.Г.” про стягнення суми

заборгованості за договором підряду, укладеним 30.08.2006 року з ТОВ „С.Л.Г.”, у

зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору. Позивачем  на попередньому судовому засіданні було

уточнено позовні вимоги, з врахуванням яких позивач просить  визнати за ним  право власності на об'єкт незавершеного

будівництва, а саме на літ. А - 1 - будівлю незавершеного будівництва, А'-1 - прибудову незавершенного будівництва, Б - 2 -

будівлю незавершеного будівництва,  № 1 -

огорожу,  № 2 - огорожу, які розташовані

за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

Уточнені позовні

вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем умови договору підряду,

укладеного між ними 30.08.2008 року, не виконано, тобто Відповідачем не

оплачено вартість робіт, здійснених Позивачем по створенню вищезазначених

об'єктів. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на ч. 1 ст. 331

Цивільного кодексу України, де зазначено, що право  власності 

на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо

інше не встановлено договором або законом. Таким чином, оскільки Позивачем було

створено майно, що є предметом спору, Відповідачем не сплачено за виконану ним

роботу, це є підставою для визнання за ним, ОСОБА_1,  право власності на вищезазначені об'єкти

нерухомості.

Відповідач проти

позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем на попередньому судовому засіданні в порядку ст. 123, 124

Цивільного процесуального кодексу України подано зустрічну позовну заяву.

 Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

розглянувши подану зустрічну позовну заяву та встановивши, що зустрічна позовна

заява відповідає вимогам ЦПК України, а також спільний розгляд зустрічної

позовної заяви можливий разом із первісним позовом, так як обидва позови

взаємопов'язані,  прийняв зустрічну

позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом.

В зустрічній

позовній заяві ТОВ „С.Л.Г.” просить суд визнати за ними право власності на

об'єкт незавершеного будівництва, а саме на літ. А - 1 - будівлю незавершеного

будівництва, А'-1 - прибудову незавершенного будівництва, Б - 2 -

будівлю незавершеного будівництва,  № 1 -

огорожу,  № 2 - огорожу, які розташовані

за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

Свої позовні

вимоги ТОВ „С.Л.Г.” обґрунтовує тим, що вищезазначені об'єкти нерухомості було

виготовлено з матеріалів та за власний рахунок ТОВ „С.Л.Г.”. Також підставою

для визнання за ТОВ „С.Л.Г.” права власності, як вказано у зустрічному позові,

є договір оренди земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого

майна, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ „С.Л.Г.”, рішення

Дніпропетровської міської ради від 01.03.06 № 299/34 „Про передачу ТОВ „С.Л.Г.”

земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду для проектування, проведення

реконструкції та експлуатації будівель та споруд з виробництва та складування

будівельних матеріалів і металевих конструкцій” та договір купівлі - продажу

об'єктів незавершеного будівництва, розташованих за адресою м. Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1, укладений 28 серпня 2003 року між ТОВ „С.Л.Г.” та Регіональною

міжгалузевою комерційно - акціонерною Асоціацією „Славутич”.  Як вказує позивач за зустрічним позовом,

вищевказані обставини є підставою відповідно до ст. 328, 331 ЦК України для

визнання права власності за ТОВ „С.Л.Г.”, як особи, яка за власний рахунок та

власними коштами створила об'єкт.

При цьому,

представник ТОВ „С.Л.Г.” пояснив, що між ТОВ „С.Л.Г.” та ОСОБА_1 дійсно було

укладено договір підряду. Відповідно з умовами договору підрядник здійснював

керівництво над процесом будівництва вищевказаних об`єктів нерухомого

майна. При цьому на нього також було покладено обов'язок щодо введення в

експлуатацію побудованих об'єктів. Оскільки 

будівництво підрядником не було завершено, то відповідно не було

здійснено і введення в експлуатацію побудованих об`єктів. За таких

умов ТОВ „С.Л.Г.” не було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт, та

не оплачено вказану в договорі суму. Таким чином, ТОВ „С.Л.Г.” вважає позовні

вимоги позивача за первісним позовом незаконними та такими, що порушують їх

законні права та інтереси на створені ними об'єкти нерухомості.  Враховуючи норми ст. 392 ЦК України  ТОВ „С.Л.Г.” звертається до ОСОБА_1 за

визнанням права власності, так як цією фізичною особою таке право ТОВ „С.Л.Г.”

на вищевказані об'єкти не визнається. Позивач за зустрічним позовом - ТОВ

„С.Л.Г.” просить зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі та

визнати за ними право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме на

літ. А - 1 - будівлю незавершеного будівництва, А'-1

- прибудову

незавершенного будівництва, Б - 2

- будівлю незавершеного будівництва,  № 1

- огорожу,  № 2 - огорожу, які

розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

У

судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник

відповідача позов не визнав, просив у задоволені первісного позову відмовити,

а  позовні вимоги за зустрічним позовом

задовольнити.

Заслухавши

позовні вимоги позивача за первісним позовом, пояснення відповідача за

первісним позовом, позовні вимоги за зустрічним позовом, пояснення щодо  зустрічного позову, дослідивши матеріали

справи суд вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають

задоволенню, а у задоволенні вимог за первісним позовом повинно бути відмовлено

з наступних підстав.

Судом

встановлено, що 28 серпня 2003 року між Регіональною міжгалузевою комерційно -

акціонерною Асоціацією „Славутич”  (далі

- РМКАА „Славутич”) та  Товариством з

обмеженою відповідальністю „С.Л.Г.” було укладено договір купівлі - продажу

об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м.

Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.  

На момент

укладення між ТОВ „С.Л.Г.” та РМКАА „Славутич” договору купівлі - продажу

об'єктів незавершеного будівництва правовідносини щодо укладення договорів

регулювалися нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до

ст.  227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку

повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу УРСР).

 Таким чином з врахуванням норм ЦК УРСР 1963

року договір купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва, укладений

між  ТОВ „С.Л.Г.” та РМКАА „Славутич” 28

серпня 2003 року  не потребував

обов'язкового нотаріального посвідчення.

 11.05.2006 року ТОВ „С.Л.Г.” було отримано в

орендне користування земельну ділянку за кадастровим номером

1210100000:02:041:0066 за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 із розташованим

на ній об'єктами незавершеного будівництва.

Так відповідно

до п. 1.1. договору оренди, укладеного 11.05.2006 року між Дніпропетровською

міською радою  (орендодавець) та ТОВ

„С.Л.Г.” (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне

користування земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:041:0066 за

адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Договір оренди зареєстровано відповідно

до норм чинного законодавства України 31.07.2006  року № 040610400901. Цільове використання

земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ): 1.10.5 (підприємства іншої

промисловості) - п. 1.2. договору оренди. Підставою для надання ТОВ „С.Л.Г.”

земельної ділянки в орендне користування стало рішення Дніпропетровської

міської ради від 01.03.2006 року № 299/34 „Про передачу ТОВ „С.Л.Г.” земельної

ділянки по АДРЕСА_1 в оренду для проектування, проведення реконструкції та

експлуатації  будівель і споруд з

виробництва і складування будівельних матеріалів і металевих конструкцій”.

Договір оренди укладено строком на 15 років - п. 3.1. договору оренди. На

момент розгляду справи договір оренди є діючим.

30 серпня 2006

року між ОСОБА_1 та  ТОВ „С.Л.Г.” було

укладено договір підряду (далі - Договір) на будівництво об'єктів нерухомого

майна за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. 

Згідно п.1.1. Договору ОСОБА_1 зобов'язується в порядку та на умовах,

визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати (організувати) за завданням

та з використанням  матеріалів ТОВ

„С.Л.Г.”, а ТОВ „С.Л.Г.” зобов'язується в порядку та на умовах,

визначених в Договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: будівництво

та введення в експлуатацію нежитлових приміщень за адресою: м. Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1. Згідно умов Договору,

оплата виконаної ОСОБА_2 роботи, що визначена у п. 1.1 Договору, здійснюється

за її договірною ціною, яка становить: 210 000 (десять тисяч) грн. Згідно

п.2.2. Договору, договірна ціна, визначена у п. 2.1 Договору, включає в себе:

організацію будівництва вищезазначених обєктів нерухомості, а саме пошук фірм

будівників, супроводження підписання підрядних договорів між ТОВ „С.Л.Г.” та

підприємствами (фірмами) будівниками, нагляд та керівництво над процесом

будівництва, введення будівель в експлуатацію та ін.

У відповідності з п. 3.1. Договору, оплата робіт провадиться

у 5-ти денний строк після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Акт виконаних робіт надається після введення будівель в

експлуатацію.

Як встановлено в судовому засіданні Позивач після закінчення будівництва

надав керівництву ТОВ „С.Л.Г.” на підписання акт прийому-передачі виконаних

робіт за яким здавалася робота по будівництву об'єктів нерухомості. Як

вбачається із матеріалів справи, введення в експлуатацію побудованих об”єктів,

що є предметом спору, не було здійснено.

Крім того ТОВ „С.Л.Г.”, для підтвердження того, що об”єкти, розташовані за

адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 є об”єктами незавершеного будівництва,

тобто підрядником умови Договору підряду від 30.08.2006 року не виконано

належним чином, було надано у справу Технічний висновок судового

експерта (свідоцтво від 15.12.2004 № 881, видане МЮУ в галузі будівельно -

технічних експертиз) за № 725-09 від 30.10.2008 року про обстеження та оцінку

технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій вищевказаного

об'єкту незавершеного будівництва.

Так відповідно до висновку № 725-09 від 30.10.2008 року об'єкти мають наступні

позначення та відсоток готовності: літ. А-1 - будівля незавершеного

будівництва, А'-1 - прибудова незавершенного будівництва, Б-2 - будівля

незавершеного будівництва, № 1 - огорожа, № 2 - огорожа, які розташовані за

адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

 Таким чином за умовами укладеного

договору підряду ТОВ „С.Л.Г.” правомірно не було підписано акти

прийому-передачі виконаних робіт та не було оплачено суму за договором підряду.

Згідно ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо  підрядник 

відступив  від умов договору

підряду,  що погіршило роботу,  або допустив інші недоліки в  роботі, 

замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення

цих недоліків у розумний строк або виправити 

їх  за  свій 

рахунок  з правом  на 

відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного

зменшення плати за роботу, якщо інше не 

встановлено договором.

Оскільки,

підрядником за Договором підряду не було усунуто недоліків у роботі, то

несплата робіт за договором є правомірною, а вимога про визнання на цій

підставі права власності за позивачем за первісним позовом є безпідставною.

Таким чином суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

з мотивів невиконання ТОВ „С.Л.Г.” умов договору підряду від 30.08.2006 року,

так як це не є підставою для визнання за позивачем права власності на об'єкти,

побудовані за кошти та за рахунок ТОВ „С.Л.Г.”. При цьому умов щодо набуття

права власносності ОСОБА_1 на створені об'єкти нерухомого майна не встановлено

ні діючим законодавством, ні договором підряду від 30.08.2006 року.

Відповідно до п. 1 ст. 331 ЦК

України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою,

набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка

виготовила річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення

будівництва (створення майна) - ч. 1 п. 2 ст. 331 ЦК України.

Як вказано у п. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення

майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були

використані в процесі цього будівництва (створення майна).

(Частина четверта

ст. 4 ст. 331 Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону України

„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 15.12.2005 №

3201-ІV).

Згідно з п. 4 ст. 331 ЦК України (діяв до внесеня змін З.У. „Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України ” від 15.12.2005 № 3201-ІV”) за

заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого

нерухомого майна.

Суд встановлено,

що на момент розгляду даної справи Законом України „Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України ” від 15.12.2005 № 3201-ІV” права ТОВ „С.Л.Г.”

звужені та обмежені щодо прав на об'єкти нерухомого майна за адресою м.

Дніпропетрвоськ, АДРЕСА_1, так як редакція ст. 331 ЦК України в редакції З.У. „Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 15.12.2005 №

3201-ІV”  дає право ТОВ „С.Л.Г.” вимагати

визнання права власності тільки на матеріали, з яких побудовано об'єкти. Однак,

як вбачається із системного аналізу норм права, застосування статті 331 ЦК

України в редакції З.У. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

” від 15.12.2005 № 3201-ІV”  буде

порушенням прав позивача за  зустрічним

позовом та не може бути застосовано судом при розгляді даної справи, так як

право власності у ТОВ „С.Л.Г.” на об'єкти нерухомого майна, що є предметом

спору, виникло у ТОВ „С.Л.Г.” до внесення змін в ст. 331 ЦК України З.У. „Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 15.12.2005 № 3201-ІV”,

здійснення перебудов внерухомого майна ТОВ „С.Л.Г.” проведено за власний  рахунок та з власних матеріалів, на земельній

ділянці, відведеній ТОВ „С.Л.Г.” для здійснення будівництва.

Відповідно до п. 4

ст. 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує

права, належні учасникам цивільного судочинства України, чи обмежує їх

використання, не має зворотньої дії в часі. 

Керуючись ч. 3  ст. 22 Конституції

України, п. 4 ст. 2 ЦПК України  суд

приходить до висновку про неможливість звуження змісту та обсягу прав та свобод

юридичної особи та необхідності застосування до правовідносин щодо визнання за

ТОВ „С.Л.Г.” права власності на нерухоме майно за адресою м. Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1, як на об'єкт незавершеного будіівництва, п. 4 ст. 331 ЦК України, що

діяв до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України ” від 15.12.2005 № 3201-ІV”.

Також згідно з п.

4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акту закону України або

міжнародному договору, згода на обвя'зковість якого надана Верховною Радою

України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Крім

того, пунктом 2 статті 5 Цивільного кодексу України втасновлено, що акт

цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі, окрім випадків, коли він

пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що так як права ТОВ

„С.Л.Г.” на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1

виникли до моменту несення змін в статтю 331 ЦК України, то суд з метою захисту

інтересів ТОВ „СЛГ” застосовує норму статті 331, що діяла до внесення змін З.У.

„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 15.12.2005 №

3201-ІV” та має за потрібне визнати право власності ТОВ „С.Л.Г.” на нерухоме майно,

розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, як на об'єкт незавершеного

будівництва.

Норми статті 392

Цивільного кодексу України надають право власнику

майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

Отже з

врахуванням того, що ОСОБА_1 право власності ТОВ „С.Л.Г.” на об'єкт

незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1, не визнається (підтверджується пред'явленням позову до ТОВ „С.Л.Г.”),

суд приходить до висновку про те, що ТОВ „С.Л.Г.” вірно обрано засіб захисту

порушених та оспорюваних  прав та

інтересів на підставі ст. 16, 392 Цивільного кодексу України.   

Як

встановлено п. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Також у п. 2 ст. 328 ЦК

України зазначено, що право  власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо 

не  випливає  із 

закону  або  незаконність 

набуття  права власності не

встановлена судом.

Таким чином суд

приходить до висновку про те, що є всі правові підстави для визнання за ТОВ

„С.Л.Г.” права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташовані за

адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 на підставі ст. 328, 331 ЦК України, так

як неправомірність набуття права власності на ці об'єкти не випливає із  закону та не встановлено судом у процесі

розгляду справи.

Судом

встановлено, що у лютому 2008 року Дніпропетровським міським комунальним

підприємством „Бюро технічної інвентаризації” за замовленням ТОВ „С.Л.Г.” було

проведено поточну інвентаризацію новостворених об'єктів нерухомого майна,

розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. З метою проведення

інвентаризації до БТІ було надано договір оренди земельної ділянки, який

підтверджує право володіння ТОВ „С.Л.Г.” земельною ділянкою та розташованими на

ній об'єктами незавершеного будівництва, рішення Дніпропетровської міської ради

від 01.03.2006 року „Про передачу ТОВ „С.Л.Г.” земельної ділянки по АДРЕСА_1 в

оренду для проектування, проведення реконструкції ...” та договір купівлі -

продажу, укладений між ТОВ „С.Л.Г.” та РМКАА „Славутич” 28 серпня 2003 року. За

результатами технічної інвентаризації КП „Дніпропетровське міжміське бюро

технічної інвентаризації” 27.02.2008 року було виготовлено технічний паспорт,

відповідно до якого вказано, що побудовані об'єкти є об'єктами незавершеного

будівництва. Об'єктам  присвоєно літери

та позначення: літ. А-1 - будівля незавершеного будівництва, А'-1 - прибудова

незавершеного будівництва, Б-2 - будівля незавершеного будівництва, № 1 -

огорожа, № 2 - огорожа, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ,

АДРЕСА_1.

У технічному

паспорті від 27.02.2008 року вказано, що відсоток готовності об'єкту

незавершеного будівництва літ. А -1 - будівля 

незавершеного будівництва складає 43%, літ. Б-2 - будівля незавершеного

будівництва складає 44 %.

З

врахуванням  того, що об'єкти,

розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, а саме, літ. А - 1, А'-1,

Б - 2 є об'єктами нерухомого майна та при наявності Технічного висновку

експерта за № 725-09 від 30.10.2008 року про обстеження та оцінку технічного

стану та експлуатаційної придатності конструкцій вищевказаного об'єктів, суд

приходить до висновку, що право власності на нерухоме майно, що є предметом

спору, підлягає реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України у

бюро технічної інвентаризації (п. 1. 6 Тимчасового положення) без акту введення

об'єкту в експлуатацію, так як об'єкт, права на який підлягають

реєстрації,  є об'єктом незавершеного

будівництва.

На підставі

вищевикладеного та керуючись ст. 16, 220, 328, 331,  Цивільного кодексу України, статтями  4, 10, 60, 88, 212, 213, 215 Цивільного

процесуального кодексу України, суд, -  

ВИРІШИВ:

1.   Відмовити

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

2.   Позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю „С.Л.Г.” задовольнити в повному обсязі.

3.   Визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю „С.Л.Г.” (49057, м.  

Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 174, код ЕДРПОУ 30345842)

право власності на об'єкти незавершеного будівництва літ. А - 1 - будівля

незавершеного будівництва площею 7 812,0 кв.м., А'-1

- прибудова незавершенного будівництва площею

1 406,0 кв.м., Б - 2 - будівля незавершеного будівництва площею 1 546,5

кв.м.,  № 1 - огорожа площею 664,6

кв.м.,  № 2 - огорожа площею 89,6 кв.м.,

які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

2.   Витрати по

справі на державне мито у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно -

технічне забезпечення процесу у розмірі 30,00 грн. стягнути з ОСОБА_1 (ІПН

НОМЕР_1, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ „С.Л.Г.”

(49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 174, код ЕДРПОУ 30345842).

Рішення суду

може бути оскаржено шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження  протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, 

апеляційної скарги - на протязі двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                             

         В.І. Чорнобук