Рішення

від 26.10.2010 по справі 4/107-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "26" жовтня 2010 р. по справі № 4/107-38

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Леся "ЛТД

до відповідача ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 12 630,21 грн.

Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність у справі

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Леся" ЛТД звернувся в господарський суд з позовною заявою до підприємця ОСОБА_2, смт. Стара Вижівка, в якій просить стягнути 12630,21грн. заборгованості за поставлений бетон.

Відповідач у заперечені на позовну заяву від 11.10.2010р. та представник в судовому засіданні просить в позові відмовити з тих підстав, що поставлений товар включений позивачем у вартість робіт виконаних в травні 2008 року

Позивач в додатковому поясненні від 26.10.2010р. та представник в судовому засіданні з врахуванням заперечень відповідача по даній справі вважає, що зазначена обставина не відповідає дійсності та спростовується наступними документами: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року; актом приймання виконаних підрядних робіт та підсумковою відомістю ресурсів за травень 2008 року.

Так згідно довідки вбачається, що замовник надав відповідачу матеріалів на суму 27359,58 грн. в т.ч. ПДВ. Згідно акту виконаних робіт загальна вартість матеріалів, виробів та конструкцій становить 42985,00 грн. без ПДВ; 51582,00 грн. з ПДВ. Тобто відповідач використовував і свої матеріали, які пізніше були оплачені позивачем. Згідно підсумкової відомості ресурсів за травень 2008 року вбачається, що отриманий від позивача бетон включений відповідачем як вартість використаних останнім матеріалів, які підлягають оплаті. Таким чином, відповідач хоче уникнути своїх зобов'язань по сплаті за отриманий товар, який вже йому оплачений на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно видаткових накладних № ЛЕ-0000015 від 12.05.2008р., № ЛЕ-0000016 від 13.05.2008р., № ЛЕ-0000018 від 14.05.2008р. на підставі довіреності НБК № 139205 від 12.05.2008р. позивач - ТзОВ "Леся" поставив відповідачу підприємцю ОСОБА_2 бетон в кількості 23 куб м. на загальну суму 12630,21грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідач - підприємець ОСОБА_2 оплату не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість станом на момент звернення з позовом в сумі 12630,21грн.

Відповідач, вимогу позивача № 12 від 30.08.2010р. залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження факту оплати поставленого позивачем бетону.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 258, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (Волинська область, смт. Стара Вижівка, вул. Підрічна, 1а/22; Ківерцівський район, с. Звірів, вул. Центральна, 14, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" ЛТД, (м. Луцьк, вул. Конякіна, 16а, код 13359777) 12630,21грн., 126,30грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

"Повне рішення складено 28.10.2010р."

Суддя Слободян П. Р.