Рішення

від 20.08.2015 по справі 910/9719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015Справа №910/9719/14

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет кріейтів груп -Україна"

про стягнення 67723,86 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Денисюк В.В. (дов.№55-Д від 26.12.2014)

від відповідача: Риженко Д.М. (дов.№б/н від 22.10.2014)

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2014 року Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі - КП "ЦОС Шевченківського району", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет кріейтів груп - Україна" (надалі - ТОВ "Інтернет кріейтів груп - Україна", відповідач) про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги по договору № К-251 від 01.04.2007 в сумі 6662,47 грн. та заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги за період з 27.09.2010 по 31.03.2014 у сумі 54509,83 грн. та нарахованих на дану заборгованість інфляційних втрат у розмірі 3999,51 грн. та 3 % річних у сумі 2552,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати наданих та фактично спожитих комунальних послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі № 910/9719/14 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за комунальні послуги за договором № К-251 від 01.04.2007 в сумі 6 662,47 грн., заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги у період з 27.09.2010 по 31.03.2014 в розмірі 54 509,83 грн., індекс інфляції в розмірі 3 999,51 грн., три проценти річних в розмірі 2 552,05 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 зазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції на підставі наданих відповідачем під час апеляційного перегляду справи додаткових доказів встановив факт укладення між сторонами договору від 01.01.2010 № К-251, тому висновок місцевого господарського суду про відсутність договірних відносин між сторонами після жовтня 2010 року та надання послуг на позадоговірній основі визнано безпідставним. У той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення відповідачу платіжних документів щодо сплати за спожиту теплову енергію, а також доказів факту та обсягів споживання відповідачем теплової енергії у спірний період.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані з направленням справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду з підстав порушення норм процесуального права, а саме приписів ст. 101 ГПК України, яке полягало у перегляді справи по суті судом апеляційної інстанції із врахуванням поданих відповідачем додаткових доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, без обгрунтування відповідачем неможливості надання цих доказів до місцевого суду. Оскільки додатково додані докази не були предметом дослідження також суду першої інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування і рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 справа прийнята до провадження суддею Поляковою К.В., її розгляд призначено на 30.06.2015 року.

У судовому засіданні 30.06.2015 оголошено перерву до 15.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 за заявою представників сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 20.08.2015.

Під час судового засідання 20.08.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач у наданих письмових запереченнях позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що правовідносини сторін щодо надання житлово - комунальних послуг врегульовані договором від 01.01.2010 № К-251, укладеним з КП ЖЕК "Покровська". Проте відповідач на виконання умов цього договору не замовляв у позивача постачання тепла на опалювальний сезон 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, тому нарахування позивачем оплати за послуги у цей період є безпідставним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" згідно з рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

Відповідно до п. 2.1. Статуту позивач створений з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

2.2. Основними напрямками діяльності позивача є:

2.2.1. Забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.

2.2.2. Здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.

2.2.3. Забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

2.2.4. Здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.

2.2.5. Здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київгаз" тощо).

ТОВ "Інтернет кріейтів груп - Україна" є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема, 74 (на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008) та споживає комунальні послуги, які надає їх виконавець - КП "ЦОС Шевченківського району".

Судом встановлено, що у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів з власників (орендарів), у тому числі з ТОВ "Інтернет кріейтів груп-Україна", від імені позивача здійснювало КП "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" на підставі договорів доручення.

01.04.2007 між КП "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" та відповідачем укладений договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № К-251, за умовами якого КП "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо), а відповідач зобов'язаний сплатити вартість спожитих комунальних послуг у строки та в порядку, встановлених п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 905 від 13.09.2010 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (перейменоване у КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району") зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками приміщень Шевченківського району; КП ЖЕКи зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт звіряння станом на 01.10.2010 року. У зв'язку з чим КП "ЖЕК "Покровська" було передано зведений перелік сальдо погоджених актів звірок станом на 01.10.2010, за яким передано по споживачу комунальних послуг ТОВ "Інтернет кріейтів груп-Україна" до позивача заборгованість за комунальні послуги у розмірі 6 662,47 грн.

Звертаючись із даним позовом, позивач послався на те, що на виконання вищевказаного окремого доручення ним підготовлено відповідний прямий договір про надання послуг з централізованого опалення та надано його відповідачу, який останнім підписаний не був. Разом з тим, незважаючи на відсутність договірних правовідносин, у період з 27.09.2010 по 31.03.2014, відповідачу фактично надавались комунальні послуги, що підтверджується обліковими картками, рахунками на оплату виставленими відповідачу, які не були оплачені останнім, внаслідок чого виникла заборгованість за цей період на загальну суму 54 509,83 грн.

У той же час, на виконання обов'язкових в силу ст. 111- 12 ГПК України вказівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2015, судом при розгляді справи встановлено наступне.

01.10.2010 між КП "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" (виконавець), яке діяло у якості повіреного від імені та в інтересах позивача, та відповідачем укладений Договір № К-251 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідачу надаються послуги з постачання холодної води та центрального опалення (п. п. 2.1., 2.3 договору).

У пункті 3 договору встановлено обов'язок відповідача оплатити надані послуги в 10-ти денний строк після отримання виставлених виконавцем документів. Зміна розмірів та форми оплати здійснюється виконавцем у відповідності зі зміною цін і тарифів та згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 15 договору термін його дії встановлено з 01.01.2010 по 31.12.2012, з одночасною вказівкою в пункті 16 договору, про те, що у випадку коли по закінченні дії договору ні одна зі сторін, не менш ніж за два місяці, не звернулися до іншої сторони про припинення дії договору чи його зміни, дія договору вважається продовженою на новий термін. Оскільки сторонами не надано суду будь-яких доказів припинення або зміни умов договору, то в силу п. 16 договору його дія була продовжена на новий трирічний термін, тобто до 31.12.2015 року.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Отже, договір № К-251 від 01.01.2010, укладений між КП "ЖЕК "Покровська" та ТОВ "Інтернет Кріейтів Груп-Україна", створює права та обов'язки для довірителя - КП "ЦОС Шевченківського району м. Києва" та, відповідно, саме цей договір є підставою для отримання відповідачем житлово-комунальних послуг з січня 2010 року.

За таких обставин посилання позивача у позовній заяві на відсутність договірних відносин між сторонами та надання послуг на позадоговірній основі не відповідає фактичним обставинам та спростовується наявними у справі доказами.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У період з 27.09.2010 по 31.03.2014 позивачем направлялись відповідачу рахунки за комунальні послуги, однак у порушення умов договору та приписів чинного законодавства оплату направлених рахунків відповідачем не здійснено.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за комунальні послуги складає 61 061,39 грн. (з урахуванням суми боргу станом на 01.10.2010 в сумі 6 662,47 грн.), у т.ч. основний борг 54 509,83 грн., інфляційні втрати 3 999, 51 грн., 3% річних 2 552,05 грн. Розрахунок вартості наданих послуг правомірно здійснений позивачем на підставі умов договору та тарифів, затверджених розпорядженнями КМДА № 230 від 02.03.2009, № 758 від 30.06.2009, № 859 від 31.05.2011 року. Вказані розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги та на які Позивач посилався при зверненні до суду з даним позовом не скасовані, а тому є (розпорядження) чинними, а розрахунок таким, що здійснений із дотриманням вимог чиного законодавства.

Несплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані комунальні послуги в установлений договором строк.

З метою досудового врегулювання спору 11.04.2014 позивачем направлено відповідачу претензію із зазначенням заборгованості та вимогою сплати, до якої долучено рахунки на оплату комунальних послуг.

Вказана претензія залишена відповідачем без виконання, грошових коштів останній на користь позивача не спрямував, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що станом на день розгляду спору надані позивачем послуги за договором не оплачені відповідачем.

Таким чином, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача суму основного боргу за спожиті комунальні послуги. Жодних доказів, які б підтверджували факт ненадання позивачем обумовлених договором послуг відповідач не надав. Посилання відповідача на відмову від отримання комунальних послуг, зокрема шляхом надсилання КП "ЖЕК "Покровська" відповідного письмового повідомлення, фактично є односторонньою відмовою від укладеного між сторонами договору, що прямо суперечить ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, оскільки можливість такої відмови не передбачена умовами договору. Доказів припинення договору у порядку, встановленому його умовами (п.п. 10, 11 договору) та нормами чинного законодавства, відповідачем не надано.

У той же час статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У даному випадку звернення позивача з позовом відбулося у травні 2014 року, тоді як період заборгованості визначений ним з 27.09.2010 по 31.03.2014 року.

На виконання вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідачем 30.06.2015 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Отже, позовні вимоги щодо основної заборгованості у строк до 30.04.2011 заявлені зі спливом трирічного строку позовної давності, що відповідно до імперативних вимог 267 ЦК України позбавляє позивача права на судовий захист порушеного права у цій частині та є підставою для відмови в позові.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково за період з 01.05.2011 по 31.03.2014 в сумі 41 290,71 грн.

Доводи позивача на переривання строку позовної давності за ст. 264 ЦК України у зв'язку зі здійсненням відповідачем 11.03.2011 часткової оплати за спожиті послуги за жовтень та листопад 2010 року є безпідставними, оскільки у даному випадку нарахування оплати за послуги здійснюється періодично, окремо за кожний місяць і визнання відповідачем боргу за певний період не означає переривання строку позовної давності за усією заборгованістю. Тому у даному випадку положення статті 264 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З урахуванням вимог ст. 266 ЦК України розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат підлягає здійсненню за період 01.05.2011-31.03.2014 та становить 3% річних у розмірі 1 025,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143,09 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 41 290,71 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 025,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143,09 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на зазначені законодавчі положення суд дійшов висновку, що судові витрати мають бути покладені на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет кріейтів груп - Україна" про стягнення 61 061,39 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет кріейтів груп - Україна" (0050, місто Київ, вулиця Артема, 74; ідентифікаційний код 312822656) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, вулиця М.Кирпоноса 10/8; ідентифікаційний код 31731838) основний борг у розмірі 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) гривень 71 копійка, 3% річних у розмірі 1 025 (одна тисяча двадцять п'ять) гривень 77 копійок, інфляційну складову боргу у розмірі 143 (сто сорок три) гривні 09 копійок, та 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) гривень 50 копійок витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 20.08.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.08.2015 року

Суддя К.В. Полякова