Постанова

від 25.08.2015 по справі 910/5915/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа№ 910/5915/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - Шелефост Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Приватного підприємства "Лендгранд"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"

про стягнення 36915,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 по справі №910/5915/15-г позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Приватного підприємства "Лендгранд" 34257,00 грн. - заборгованості, 278,75 грн. - 3 % річних, 11307,05 грн. - інфляційних втрат, 5002,46 грн. - пені та 1827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в частині стягнення 3% річних.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та призначено справу до розгляду 25.08.2015.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/5915/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2015, колегією суддів в вищезазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

В судове засідання 25.08.2015 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 грудня 2008 року між Приватним підприємством "Лендгранд" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" укладено договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-083407/НЮ (далі - Договір)

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43, 3 га.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість робіт за договором становить 68444,00 грн.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що оплата робіт здійснюється до початку виконання робіт. Протягом 15-ти банківських днів, з дня укладення договору, відповідач сплачує аванс в розмірі 50 % вартості робіт, що складає 34222,00 грн. Протягом 10-ти банківських днів, з дня підписання акту здачі-приймання робіт, відповідач здійснює остаточну оплату виконаних робіт, за вирахуванням раніше сплачених сум.

Відповідно до п. 10.1. Договору, останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2009. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за договором, він продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

27 грудня 2012 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду від 27.12.2012 до Договору, якою сторони визначили дату закінчення робіт - 21.12.2013 та внесли зміни до п. 3.4. Договору, згідно з яким, відповідач зобов'язаний протягом 30-ти банківських днів, з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, провести повну оплату виконаних робіт. Термін дії договору встановлено до 31.12.2013, а у разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за договором, він продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

26 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою погоджено, що предметом договору є виконання позивачем вишукувальних робіт з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43, 3 га та реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Датою завершення робіт є 01.10.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач виконав роботи на загальну суму 34257,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати за виконані роботи належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 34257, 00 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 083407/НЮ-2 від 18.12.2014, який підписано та скріплено печатками сторін без зауважен, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Посилання апелянта на неправомірне нарахування до суми заборгованості 3% річних є необґрунтованим, оскільки нормами чинного законодавства України не заборонено одночасне застосування до боржника, у разі порушення грошового зобов'язання, таких штрафних санкції як неустойка ( штраф, пеня) та 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений іншій розмір відсотків.

Відповідач не надав доказів встановлення у договорі іншого розміру відсотків річних, як вбачається з матеріалів справи, в пункті 6.2 Договору встановлена саме пеня, як штрафна санкція, а не інший розмір річних.

Оскільки проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то проценти річних передбачені ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями за порушення зобов'язань та не можуть відноситись до санкцій зазначених у ст.549 ЦК України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 по справі №910/5915/15-г - без змін.

Матеріали справи №910/5915/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Чорна

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.08.15