Постанова

від 25.08.2016 по справі 910/5915/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2016 р. cправа№ 910/5915/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Загоруйко Л.В.

відповідача - Гиря Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р.

у справі № 910/5915/15-г (суддя - Цюкало Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства «Лендгранд»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2015 року Приватне підприємство «Лендгранд» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34 257,00 грн за договорами № ПЗ/ЗС - 083407/НД на проведення проектно-вишукувальних робіт від 15.12.2008 р., 98,55 грн 3% річних, 1 061,97 грн інфляційних втрат та 1 398,44 грн пені.

25 березня 2015 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 34 257,00 грн суми основного боргу, 174, 57 грн 3 % річних, 1 815,62 грн інфляційних втрат та 2 918, 89 грн пені.

У травні 2015 року Приватне підприємство «Лендгранд» знову звернулося до місцевого суду із клопотанням про збільшення позовних вимог, у якому просив суд стягнути з відповідача 34 257,00 грн основної заборгованості, 278,75 грн 3 % річних, 11 307,05 грн інфляційних втрат та 5 002,46 грн пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 р. у справі № 910/5915/15-г позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 34 257,00 грн основної заборгованості, 278,75 грн 3% річних, 11 307,05 грн інфляційних втрат, 5 002,46 грн пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. у справі № 910/5915/15-г рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 03.12.2015 р. у справі № 910/5915/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 р. скасовано; матеріали справи № 910/5915/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

15.01.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій просив стягнути з відповідача 208,36 грн. 3% річних, 542,19 грн. інфляційних втрат, 4 167,15 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року замінено відповідача - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця». Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 10.02.2016 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 208,36 грн 3% річних, 542,19 грн інфляційних втрат, 3 772,96 грн пені; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р., Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом при винесенні постанови було безпідставно прийнято заяву позивача про зміну предмета позову, оскільки вказана заява позивача містить в собі прохання змінити не лише предмет позову, а й підстави.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 р. у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Андрієнко В.В., прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» до провадження та призначено її до розгляду на 16.06.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2340/16 від 16.06.2016 р. у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5915/15-г, відповідно до якого апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. у справі № 910/5915/15-г прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. Іншою ухвалою від 16.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 11.08.2016 р. у зв`язку з неявкою представників позивача.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-52/3797/16 від 10.08.2016 р. у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5915/15-г, відповідно до якого апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. у справі № 910/5915/15-г до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Також, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 р. було відкладено розгляд справи до 25.08.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.12.2008 р. між Приватним підприємством «Лендгранд» (далі - виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - замовник), було укладено договір № П3/ЗС-083407/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Південно-Західна залізниця» в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43,3 га.

Вартість робіт за договором становить 68 444,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору оплата робіт здійснюється у наступному порядку: до початку виконання робіт протягом 15-ти банківських днів з дня укладення договору відповідач сплачує аванс у розмірі 50 % вартості робіт, що складає 34 222,00 грн; протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт відповідач здійснює остаточну оплату виконаних робіт за вирахуванням раніше сплачених сум.

Пунктом 6.2 договору підряду сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2008 р. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за договором, він продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою від 27.12.2012 р. до договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. сторони визначили дату закінчення робіт - 31.12.2013 р. та внесли зміни до п. 3.4 договору, відповідно до яких протягом 30 банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по II стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт

26.11.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 року, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43,3 га та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 датою завершення робіт є 01.10.2014 р. Термін дії договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. встановлено до 01.10.2014 р.

Доведено, що відповідачем було виконано роботи на загальну суму 34 186,70 грн, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. у справі № 910/596/14 було затверджено мирову угоду у справі № 910/596/14, якою сторони погодили, що відповідач зобов'язується здійснити оплату за виконані роботи, в т.ч. за договором від 15.12.2008 р. № ПЗ/ЗС-083407/НЮ, за I стадію робіт в розмірі 34 187,00 грн.

Крім того, за умовами вказаної мирової угоди позивач відмовляється у повному обсязі від стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 41 165,77 грн, 3% річних у розмірі 31 834,75 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 76 119,15 грн.

18.12.2014 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 083407/НЮ-2, за яким позивач передав, а відповідач прийняв роботи за договором № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. на суму 34 257,00 грн.

Встановлено, що відповідачем було сплачено 135 337,00 грн, в тому числі за мировою угодою у справі № 910/596/14, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № П3/ЗС-083407/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт щодо оплати виконаних робіт у погоджені строки, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплатити 208,36 грн 3% річних, 542,19 грн інфляційних втрат, 4 167,15 грн пені.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено вище, позивачем згідно з умовами договору підряду було виконано роботи на загальну суму 34 186,70 грн, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. у справі № 910/596/14 було затверджено мирову угоду у справі № 910/596/14, якою сторони погодили, що відповідач зобов'язується здійснити оплату за виконані роботи, в тому числі за договором від 15.12.2008 р. № ПЗ/ЗС-083407/НЮ, за I стадію робіт в розмірі 34 187,00 грн, а позивач відмовляється у повному обсязі від стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 41 165,77 грн, 3% річних у розмірі 31 834,75 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 76 119,15 грн.

18.12.2014 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 083407/НЮ-2, за яким позивач передав, а відповідач прийняв роботи за договором № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. на суму 34 257,00 грн.

Таким чином, акт приймання-передачі виконаних робіт № 083407/НЮ-2 від 18.12.2014 р. підтверджує, що відповідачем прийнято роботи за II стадією.

Крім того, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за II стадією, з урахуванням внесених до укладеного договору підряду змін і доповнень, закінчився 18.01.2015 р.

Відповідач сплатив 135 337,00 грн, в тому числі 34 257,00 грн за мировою угодою у справі № 910/596/14, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Згідно з платіжним дорученням № 2605 від 27.07.2015 р. відповідачем було сплачено позивачу 69 133,00 грн, в тому числі за договором № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р., тобто за роботи за II стадією.

Отже, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 208,36 грн 3% річних та 542,19 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 208,36 грн 3% річних та 542,19 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4 167,15 грн пені за період з 14.05.2015 р. по 26.07.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Встановлено, що, здійснюючи розрахунок пені, позивачем було невірно визначено період нарахування, оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за II стадією закінчився 18.01.2015 р., а отже відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України строк нарахування пені закінчився 19.07.2015 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно якого задоволенню підлягає 3 772,96 грн пені за період з 14.05.2015 р. по 19.07.2015 р.

При цьому судом першої інстанції було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Доводи скаржника про те, що заява позивача про зміну предмета позову містить в собі прохання змінити не лише предмет позову, а й підстави, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Так, зі змісту заяви позивача про зміну предмету позову не вбачається, що останнім змінено і підстави позову, оскільки первісні обставини позову не змінилися.

Таким чином, відсутні правові підстави для відмови у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. у справі № 910/5915/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5915/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран