Постанова

від 02.03.2017 по справі 910/5915/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 910/5915/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯценко О.В., СуддівБакуліна С.В. Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі№ 910/5915/15-г Господарського судуміста Києва за позовомПриватного підприємства "Лендгранд" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" простягнення грошових коштів, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились, - відповідача:Гиря Н.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. (суддя - Цюкало Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 208,36 грн 3% річних, 542,19 грн інфляційних втрат, 3 772,96 грн пені; в іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період 14.05-26.07.2015; перевіривши розрахунок пені урахуванням норм ст. 232 ГК України суд розрахував пеню за період 14.05-19.07.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2016 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обгрунтування своїх доводів заявник посилається на порушення судами ст. 22 ГПК України, оскільки позивач, заявивши клопотання про зміну предмету позову, неправомірно змінив як предмет, так і підстави позову, тоді як за вимогами наведеної норми процесуального закону та згідно з роз'ясненнями п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одночасна зміна предмету та підстави позову не допускається, тому суд мав відмовити в задоволенні такого клопотання позивача.

Приватне підприємство "Лендгранд" у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що згідно з роз'ясненнями п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, тому доводи скаржника суперечать нормам права, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанції, просить оскаржувані рішення та постанову залишити без зміни а скаргу без задоволення.

Ухвалою від 03.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.12.2008 р. між Приватним підприємством "Лендгранд" (далі - виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - замовник), було укладено договір № П3/ЗС-083407/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО "Південно-Західна залізниця" в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43,3 га.

Вартість робіт за договором становить 68 444,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору оплата робіт здійснюється у наступному порядку: до початку виконання робіт протягом 15-ти банківських днів з дня укладення договору відповідач сплачує аванс у розмірі 50 % вартості робіт, що складає 34 222,00 грн; протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт відповідач здійснює остаточну оплату виконаних робіт за вирахуванням раніше сплачених сум.

Пунктом 6.2 договору підряду сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2008 р. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за договором, він продовжує свою дію до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою від 27.12.2012 р. до договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. сторони визначили дату закінчення робіт - 31.12.2013 р. та внесли зміни до п. 3.4 договору, відповідно до яких протягом 30 банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по II стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт

26.11.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 року, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 43,3 га та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 датою завершення робіт є 01.10.2014 р. Термін дії договору № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. встановлено до 01.10.2014 р.

Доведено, що відповідачем було виконано роботи на загальну суму 34 186,70 грн, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. у справі № 910/596/14 було затверджено мирову угоду у справі № 910/596/14, якою сторони погодили, що відповідач зобов'язується здійснити оплату за виконані роботи, в т.ч. за договором від 15.12.2008 р. № ПЗ/ЗС-083407/НЮ, за I стадію робіт в розмірі 34 187,00 грн.

Крім того, за умовами вказаної мирової угоди позивач відмовляється у повному обсязі від стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 41 165,77 грн, 3% річних у розмірі 31 834,75 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 76 119,15 грн.

18.12.2014 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 083407/НЮ-2, за яким позивач передав, а відповідач прийняв роботи за договором № ПЗ/ЗС-083407/НЮ від 15.12.2008 р. на суму 34 257,00 грн.

Встановлено, що відповідачем було сплачено 135 337,00 грн, в тому числі за мировою угодою у справі № 910/596/14, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № П3/ЗС-083407/НЮ на проведення проектно-вишукувальних робіт щодо оплати виконаних робіт у погоджені строки, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 208,36 грн 3% річних та 542,19 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 208,36 грн 3% річних та 542,19 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4 167,15 грн пені за період з 14.05.2015 р. по 26.07.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розрахунок пені, вірно визначив період її нарахування з огляду на строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за II стадією, який закінчився 18.01.2015 р., тому дійшов правильного висновку, що з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК України строк нарахування пені закінчився 19.07.2015 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком розрахованої позивачем пені, який здійснений судом, відповідно до якого задоволенню підлягає 3 772,96 грн пені за період з 14.05.2015 р. по 19.07.2015 р.

Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем неправомірно змінено предмет та підстави позову, оскільки вони не грунтуються на правильному розумінні цих понять скаржником з таких мотивів.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Так, зі змісту заяви позивача про зміну предмету позову не вбачається, що останнім змінено і підстави позову, оскільки первісні обставини позову не змінилися.

Таким чином, відсутні правові підстави для відмови у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судами норм права, тому оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення підлягають залишенню без зміни, а в задоволенні скарги суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 910/5915/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська