Постанова

від 19.08.2015 по справі 910/1671/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа№ 910/1671/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Дітковський С.В., директор;

від відповідача - Мироненко О.О., дог. б/н від 29.08.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного підприємства «Імпекс 2010»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2014 року

у справі № 910/1671/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна

компанія «Інвест Буд»

до Приватного підприємства «Імпекс 2010»

про стягнення 608 707,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/1671/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Імпекс 2010» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвест Буд» 568 835,00 грн. - основного боргу, 28 745,64 грн. - пені, 11 127,35 грн. - 3% річних та 12 174,16 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Імпекс 2010» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/1671/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвест Буд» на користь Приватного підприємства «Імпекс 2010» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 087,08 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року по справі № 910/1671/14 апеляційну скаргу було прийнято та призначено до розгляду.

17.11.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвест Буд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року було задоволено клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи по справі № 910/1671/14 та зупинено розгляд справи до закінчення проведення експертизи.

У зв'язку з поверненням справи з експертної установи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року було поновлено провадження по справі та призначено до розгляду на 05.08.2015 року.

Склад судової колегії під час розгляду справи неодноразово змінювався, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного суду від 05.08.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, сформовано наступний склад судової колегії: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року справу № 910/1671/14 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року розгляд справи № 910/1671/14 відкладено на 19.08.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Приватного підприємства «Імпекс 2010» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/1671/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвест Буд» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвест Буд» (далі - позивач, підрядник, ТОВ «БК «Інвест Буд») та Приватним підприємством «Імпекс 2010» (далі - відповідач, замовник, ПП «Імпекс 2010») було укладено договір підряду № 01-05 (далі - Договір).

За умовами Договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, технікою, з використанням власних матеріалів за завданням та за рахунок замовника виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 27 календарних днів з моменту його підписання.

Згідно з п.п. 3.4, 3.5, 4.4.1 Договору, оплата здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, вказаний в договорі не пізніше двох календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що здача виконаних робіт замовнику здійснюється підрядником на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт за довільною формою, який засвідчує завершення та здачу підрядником замовнику виконаних робіт.

У свою чергу, п. 5.4 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний протягом трьох банківських днів, від дня одержання акту, повернути один примірник позивачу або в той самий строк надати йому мотивовану відмову від його підписання. У разі ненадання письмової відмови від підписання акту, цей акт вважається підписаним.

У відповідності до п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання сторонами.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що закінчення строків дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, що відбулись під час його дії.

Позивач, звертаючись з позовом посилається на те, що він належним чином та в порядку передбаченим Договором виконав роботи, проте відповідач оплату за виконані роботи не здійснив.

На підтвердження виконання позивачем робіт за Договором, останній надав акт здачі-прийняття робіт від 23.05.2013 року за № 0у-130523 на суму 568 835 грн. (а.с. 15), який був направлений відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с.21-22).

Також було додано акти прийому-передачі будівельного майданчику по благоустрою та вивезенню сміття (а.с. 16-17).

Крім того, вартість виконаних робіт, підтверджена виставленим рахунком-фактурою відповідачу від 23.05.2013 року за № СФ-230513 (а.с. 14).

Відповідач акт здачі-прийняття робіт не підписав, письмову мотивовану відмову позивачу не надав, оплати робіт не здійснив.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Акт здачі-прийняття робіт від 23.05.2013 року за № 0у-130523 на суму 568 835 грн., підписаний лише підрядником.

За доводами позивача, відповідач ухилявся від підписання вказаного акту.

У зв'язку з чим, позивач разом з претензією про сплату заборгованості № 06-1/11/13 від 06.11.2013 року направив відповідачу акт здачі-прийняття робіт від 23.05.2013 року за № 0у-130523, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Проте, відповідач акт не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач у поясненнях доданих до справи та у апеляційній скарзі посилається на відсутність господарських відносин між ним та позивачем, а також вказує, що його представник не підписував Договір на підставі якого проводиться стягнення. Враховуючи вказане, на вимогу відповідача судом першої інстанції було призначено проведення почеркознавчої судової експертизи.

Проте, призначену почеркознавчу судову експертизу відповідач не оплатив, у зв'язку з чим, експертна установа повернула матеріали справи без проведення експертизи.

Посилання апелянта щодо не направлення йому рахунку на оплату експертизи спростовуються, зокрема, листом КНІСЕ № 4484/14-32/4485/14-33 від 19.06.2014 року, яким підтверджується надсилання відповідачу рахунку на оплату експертизи.

Під час апеляційного розгляду справи, судом було призначено комплексну судово-технічну почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № 17381/14-32/17382/17383/14-33 від 22.05.2015 року відтиск печатки на договорі нанесений печаткою, якою виконані вільні та експериментальні зразки відтисків печатки відповідача. Крім того, встановлено, що у Договорі спочатку був надрукований текс документу, виконаний підпис, а потім поверх тексту та підпису був нанесений відтиск печатки відповідача.

Стосовно відповідності підпису Волощука О.А. вчиненого на сторінках Договору, то таке встановлення виявилось не можливим з причин значної варіації зразків підпису Волощука О.А., що є недостатнім не тільки для категоричного, але й навіть для ймовірного висновку про тотожність. При цьому, збіжність та розбіжність почергових ознак експерту не вдалося встановити через малий обсяг графічного матеріалу у даних досліджуваних підписах та простоту будови їх елементів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Договір містить відтиск печатки відповідача, проте жодних доказів втрати печатки чи подання заяви про злочин (незаконне використання печатки) відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи висновок експертизи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 568 835 грн. заборгованості за виконанні роботи по Договору.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 28 745,64 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 6.4 Договору за порушення строків оплати, замовник зобов'язується на письмову вимогу підрядника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення, від розміру не перерахованої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 28 745,64 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 11 127,35 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 11 127,35 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Приватним підприємством «Імпекс 2010» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/1671/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Імпекс 2010» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне підприємство «Імпекс 2010» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Імпекс 2010» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/1671/14 без змін.

2. Матеріали справи № 910/1671/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 19.08.2015 року.