Постанова

від 29.09.2009 по справі 8/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/59

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.09.2009                                                                                           № 8/59

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Студенця  В.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Донченко К.Ю.;

від відповідача – Олійник В.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2009

 у справі № 8/59 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Русь Інтернешнл"

 до                                                   Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання договору № 01/09-2005 від 01.09.2005р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» подало позов до приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» про визнання договору                        № 01/09-2005 від 01.09.2005 року недійсним.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» 85,00 коп.  державного мита та 118,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду приватне підприємство «Будівельна компанія «Олександрія» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 8/59. Розгляд справи призначено на 03.08.2009 року.

Розпорядженням від 03.08.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці розгляд апеляційної скарги у справі № 8/59 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Євсікова О.О.

Представником приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» 28.07.2009 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подано заяву, в якій останній просить відкласти розгляд даної справи у зв'язку з тим, що на даний час керівництво товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» та приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» ведуть переговори щодо мирного врегулювання даного судового спору.

Колегією суду задоволено клопотання сторін та продовжено строк вирішення спору до 01.10.2009 року. В судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2009 року.

Розпорядженням від 29.09.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із виробничою необхідністю (зайнятістю судді Євсікова О.О. у розгляді інших справ) розгляд даної справи доручено здійснити у наступному складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

          В судовому засіданні представник приватного підприємства „Будівельна компанія „Олександрія” просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року у справі № 8/59, а не рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2009 року у справі          № 8/15, як помилково вказано в резолютивній частині апеляційної скарги.

          Представник товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” заперечував проти задоволення апеляційної скарги.  

          Колегія суддів відхиляє клопотання приватного підприємства „Будівельна компанія „Олександрія” про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” документів вказаних в апеляційній скарзі враховуючи, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.09.2005 року між приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія» - «підрядник» в особі директора Маклакова Аркадія Аркадійовича, який діяв на підставі статуту та товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» - «замовник» в особі головного інженера Білойвана Анатолія Григоровича, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2005 року був укладений договір     № 01/09-2005.

          Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що «замовник» доручив, а «підрядник» прийняв на себе обов'язок здійснити на свій ризик, власними силами та засобами роботи по встановленню металопластикових віконних систем на 5 поверху ГК «Русь» відповідно до кошторису та договірної ціни за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (п. 1.2 договору).

          Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором складає                             700000,00 грн. (з ПДВ). «Підрядник» зобов'язався виконати роботи протягом 90 днів з дня підписання цього договору (п. 3.1 договору).

          Умовами даного договору сторони погодили, що «замовник» оплачує виконані «підрядником» роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін (п. 4.2 договору).

          Відповідач посилаючись на вимоги ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України просив суд першої інстанції застосувати позовну давність до вимог які є предметом спору у даній справі та відмовити на цій підставі у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої доводи про пропуск позивачем позовної давності тим, що договір № 01/09-2005 підряду на виконання будівельних робіт було укладено 01.09.2005 року, а позовну заяву про визнання зазначеного договору недійсним товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" подало 09.01.2009 року.

          Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством» що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

          Приписами статті 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року було передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. При цьому, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (76 ЦК УРСР).

          Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Приписами 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність у три роки. При цьому, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог про визнання угод недійсними з посиланням на п. 3.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає винятків щодо застосування позовної давності до вищезазначених позовних вимог.

Зокрема, ст. 83 Цивільного кодексу УРСР та ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання угод недійсними (постанова Верховного Суду України від 25.05.2004 року у справі № 14/278).

          Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Спірний договір укладено між сторонами 01.09.2005 року, а з позовом позивач звернувся до господарського суду м. Києва 09.01.2009 року.

          Тому, товариство з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” пропустило строк позовної давності про застосування якої заявлено приватним підприємством „Будівельна компанія „Олександрія”, що є підставою для відмови у позові.

          З іншими висновками суду першої інстанції колегія суддів також не погоджується з наступних підстав.

          Відповідно до умов договору № 01/09-2005 від 01.09.2005 року приватне підприємство "Будівельна компанія Олександрія" здійснило роботи по встановленню метало-пластикових віконних систем на п'ятому поверсі готельного комплексу Русь. До матеріалів справи на підтвердження виконання робіт за даним договором залучено акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року до договору № 01/09-2005 від       01.09.2005 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, податкова накладна № 106 від 30.09.2005 року, які підписано між приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія» -«підрядник», в особі директора Маклакова А.А., який діяв на підставі статуту та товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» - «замовник», в особі головного інженера Білойвана А.Г., який діяв на підставі довіреності від 12.01.2005 року та скріплені печатками товариства з обмеженою відповідальністю "Русь-Інтернешнл" і приватного підприємства "Будівельна компанія Олександрія", згідно яких вартість виконаних робіт складає  700000.00 грн.

          Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88                 від 24.05.1995 року первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації і власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

          Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Згідно до п. 1 ст. 9 даного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          Відповідно до спільного Наказу № 237/5 Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", первинними обліковими документами у будівництві є: "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (форма № КБ-2) і "Довідка про вартість виконаних робіт та витрати" (форма № КБ-3), які було запроваджені до застосування з 1 липня 2002 року.

          Відображення в бухгалтерському обліку витрат на будівельно-монтажні роботи здійснюється відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкції по його застосуванню затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року              № 291.

          Отже, акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в 28/09 від 30.09.2005 року і довідка про вартість виконаних робіт за формою КБЗ-28/09 від 30.09.2005 року є первинними документами, які використовуються для розрахунків із замовником за виконані підрядні роботи та складання звітності у будівництві.

          Згідно до п. 3, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

          Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

          Згідно з п. 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88                   від 24.05.1995 року, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

          Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

          Від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Русь-Інтернешнл" договір         № 01/09-2005 від 01.09.2005 року було скріплено печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Русь-Інтернешнл" та підписано головним інженером Білойваном Анатолієм Григоровичем який діяв на підставі довіреності від 12.01.2005 року.

          Згідно п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

          Як вбачається з довіреності від 12.01.2005 року головного інженера Білойвана А.Г. було уповноважено укладати і підписувати власним підписом від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Русь-Інтернешнл": господарські договори та цивільно-правові договори (підряду, будівельного підряду, про надання послуг та поставки), що стосується забезпечення функціонування готельного комплексу "Русь"; акти приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних робіт та інші документи, що стосуються виконання вищезазначених договорів, а також вчиняти інші дії на виконання цієї довіреності, дана довіреність скріплена печаткою.

          В матеріалах справи відсутні докази підробки печатки або передачі іншій особі та докази того, що будь-яку іншу особу підприємства було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл”. Як вбачається з письмових пояснень, наданих директором позивача, печатка товариства знаходиться у сейфі генерального директора і викрадена не була. Таким чином, без відома генерального директора неможливо було поставити печатку на спірний договір. Суду не було надано підтверджень того, що головного інженера Білойвана А.Г. або іншу особу підприємства було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл”.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” не надало суду доказів, що на договорі № 01/09-2005 від 01.09.2005 року проставлено відтиск підробленої печатки позивача.

          Отже, генеральний директор позивача знав або мав знати про укладання та існування спірного договору, а також обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл”, які випливають із нього.

          Крім того, необхідно звернути увагу, що постановами Київського апеляційного господарського суду у справах №№ 8/15, 8/16 було встановлено правомірність підписання Білойваном А.Г. договорів на підставі довіреності від 12.01.2005 року від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” з приватним підприємством „Будівельна компанія „Олександрія” (копії зазначених постанов додані відповідачем).

          Колегія суддів вважає, що головний інженер Білойван А.Г. діяв від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” в межах наданих йому повноважень, а тому оскаржуваний договір було укладено з дотриманням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.      

          Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

          При цьому, за своєю правовою природою договір № 01/09-2005 від 01.09.2005 року є договором підряду у зв'язку з чим правовідносини між сторонами регулюються умовами укладеного Договору та главою 61 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

          В той же час, статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним.

          Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Таким чином, суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

          Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

          Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

          П. 42 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” також зазначається, що на підставі ч. 3    ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 року (68/151/ЄЕС).

          Позивачем не доведено, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про існуючи обмеження, передбачені статутними документами товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” щодо повноважень генерального директора.

          Судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним є безпідставними і задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду першої інстанції слід скасувати.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –                    

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2009 року у справі № 8/59 скасувати.

2.          В позові відмовити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» (01023,               м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код 32380281) на користь приватного підприємства «Будівельна компанія «Олександрія» (01021, м. Київ. вул. Грушевського, 28/2а, код 32980413) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Справу № 8/59 повернути до господарського суду міста Києва.

5.          Копію постанови направити сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.10.09 (відправлено)