Рішення

від 16.03.2007 по справі 14/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/152

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.03.07 р.                                                                               Справа № 14/152                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “КУА “Укрінкор” м.Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Консім” м.Донецьк

за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства “Інвестиційна компанія “Діком” м.Донецьк

про  стягнення 1 021 450 грн. 87 коп.     

за участю:

представників сторін:

від позивача Бочарова О.Ю. - юрисконсульт

від відповідача Подколзін В.Т. – юрисконсульт, Темерко В.Г. – представник

від третьої особи Бочарова О.Ю. - юрисконсульт

Спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України, тобто сторонам було створено всі необхідні умови з урахуванням змагальності, рівності сторін перед законом та судом.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення боргу в сумі  1021450 грн. 87 коп. згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р.    

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

-          позовні вимоги обґрунтовані наявністю договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р. та додаткової угоди до нього від 30.09.05р., які відповідачем не підписувались, а були підписані відкритим акціонерним товариством “Інвестиційна компанія “Діком”, що діяв на підставі договору на брокерське обслуговування № К-06/105 від 01.07.05р.;

-          відповідач вважає, що договір на брокерське обслуговування № К-06/105 від 01.07.05р. за своєю правовою природою є договором комісії;

-          третя особа після вчинення правочину за дорученням відповідача надала йому звіт № 1 від 30.09.05р., згідно якого відповідачу було передано договір купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р. без додаткової угоди до нього;

-          відповідачу до подання позову не було відомо про наявність додаткової угоди до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р., тому строк платежу за договором не настав та на момент подання позову між позивачем та відповідачем не було предмету спору;

-          відповідач посилається на те, що лист № 01/37 від 30.09.05р. є підробним та не надсилався на адресу третьої особи;

-          третя особа при підписанні додаткової угоди до договору № К-06/02/105 від 30.09.05р. перевищила свої повноваження, які були визначені договором № К-06/105 від 01.07.05р., тому додаткова угода від 30.09.05р. не може вважатися дійсною, а отже відповідачем не порушено зобов'язання по оплаті акцій.       

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.07.05р. між відкритим акціонерним товариством “Інвестиційна компанія “Діком” (третя особа по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Консім” (відповідач по справі) було укладено договір № К-06/105 на брокерське обслуговування на ринку цінних паперів.

Згідно даного договору відповідач доручив, а третя особа зобов'язалась за винагороду надавати йому посередницькі послуги відносно:

-          купівлі цінних паперів (далі - “ЦП”);

-          продажу ЦП;

-          обміну ЦП;

-          інших операцій з ЦП, передбачених законодавством України.

          30.09.05р. між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “КУА “Укрінкор” (продавець) та відкритим акціонерним товариством “Інвестиційна компанія “Діком” (покупець), що діяв на підставі договору на брокерське обслуговування № К-06/105 від 01.07.05р., було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався забезпечити прийом та оплату зазначених у договорі цінних паперів у вигляді акцій простих іменних, що відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу, відносно поняття акція, діючого у той час.

Одразу після укладення позивач передав третій особі акції, що є предметом договору № К-06/02/105 від 30.09.05р., про що свідчить акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р.   

Згідно п. 2.1 даного договору клієнт покупця, товариство з обмеженою відповідальністю “Консім”, зобов'язався сплатити суму в розмірі 1 021 450 грн. 87 коп. продавцю у продовж 18 місяців з дня підписання договору.   

Однак, 30.09.05р. між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду до договору № К-06/02/105 від 30.09.05р., згідно якої пункт 2.1. договору було змінено, а саме строк оплати відповідачем вартості отриманих акцій позивачу був встановлений до 01.01.06р.

Але до наступного часу відповідач свої зобов'язання не виконав, акції отримав, однак оплату не здійснив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 1021450 грн. 87 коп., який позивач намагається стягнути.  

В процесі розгляду справи позивач згідно ст. 22 ГПК України двічі уточнював позовні вимоги:

-          уточненнями від 13.03.07р. просив суд в рахунок виконання рішення суду передати у його власність квартиру, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Льва Толстого, б. 13, кв. 1;

-          уточненнями від 16.03.07р. просив суд на виконання рішення суду по справі № 14/152 звернути стягнення на майно відповідача.   

Однак, до прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України відмовився від уточнених позовних вимог, що є його волевиявленням, та просить суд задовольнити первісні позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 1021450 грн.87 коп. До прийняття відмови позивача від позову в цих частинах, роз'яснені процесуальні наслідки його дій.

Оскільки відмова позивача від вимог, заявлених в уточненнях від 16.03.07р., не суперечить законодавству вона прийнята судом. Тому провадження по справі відносно вимог про звернення стягнення на майно відповідача підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Відмова позивача від вимог, заявлених в уточненнях від 13.03.07р., не приймається судом до уваги, оскільки ці дії суперечать законодавству та порушують права і охоронювані законом інтереси відповідача.    

Тому у задоволенні вимог позивача щодо передачі у його власність квартири, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Льва Толстого, б. 13, кв. 1, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Суд вважає доводи позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача такими, що не відповідають вимогам законодавства за наступними обставинами:

Пунктом 1 договору № К-06/105 від 01.07.05р. передбачено, що   

відповідач доручає, а третя особа зобов'язується за винагороду надавати відповідачу посередницькі послуги.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою між відповідачем та третьою особою укладено змішаний договір передбачений ст.628 ЦК України, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів. А саме: договору послуги, передбаченого ст.901 ЦК України, та договору доручення за приписами ст.1000 ЦК України, однак не комісії в розумінні ст.1011 ЦК України, на чому наполягає відповідач на час слухання справи.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Послуга за ЦК України – це дія яка споживається в процесі вчинення. Оскільки послуга споживається в процесі (ч.1 ст.901 ЦК України):

-          вчинення певної дії;

-          здійснення певної діяльності, то вона не має матеріального результату.

Відсутність матеріального результату призвело до того, що оплачуються не саме результат послуги, а дії або бездіяльність виконавця, які призвели до певного результату. Послуга надається на підставі договору в якому обов'язково вказується плата(ст.903 ЦК України).

Посередницька послуга – це дії, в результаті котрих одна особа зобов'язана вчинити правочин за дорученням та за рахунок іншої особи. Цивільним кодексом України передбачено два види таких правочинів, а саме договір доручення та договір комісії.

Відповідно до вимог ст. 1000 ЦК України 2003р. за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У той же час за вимогами статті 1011 ЦК України 2003р.за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок кредитора.

Тобто за договором доручення повірений здійснює правочини від імені довірителя та за його рахунок. Повірений не є стороною у договірних відносинах між довірителем та третьою особою, а тому не ніяких прав та обов'язків від таких правовідносин не набуває. Згідно з розділом 1 договору на брокерське обслуговування на ринку цінних паперів від 01.07.2005р. за № К-06/105 ТОВ "Консім" є довіритель (замовник), у той же час ВАТ "Інвестиційна компанія Діком" – повірений (виконавець).

На відміну від доручення за договором комісії, комісіонер здійснює правочини від свого імені, але за рахунок комітента. Зокрема предметом договору комісії є укладення договорів з третіми особами. Тобто комісіонер є стороною договірних відносин з третіми особами, а тому набуває відповідні права та обов'язки.

Відповідно  до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази надаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Ухвалою від 31.01.07р. суд зобов'язав сторони надати для огляду в засіданні оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р., додаткової угоди до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р., акт виконаних робіт по договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р., листа № 01/37 від 30.09.05р.

Позивач повідомив суд про неможливість надання даних документів, однак надав нотаріально засвідчену копію листа № 01/37 від 30.09.05р. та додаткової угоди до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р.

Відповідач не надав доказів, які підтверджують факт підробки спірного листа та додаткової угоди, дії нотаріуса в засвідчені копії листа також відповідачем у встановленому порядку не оскаржені, що знайшло своє підтвердження у постановах Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.06р. та  Вищого господарського суду України від 16.01.07р. у справі № 11/224пн.

У розумінні ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти встановлені рішення господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням викладенного, у суду відсутні підстави для неприйняття завірених копій в якості доказів по справі.

А тому суд вважає, що листом на адресу відкритого акціонерного товариства "Діком" відповідач дав йому повноваження укласти додаткову угоду про зміну строків оплати вартості придбаних акцій. Таким чином ВАТ "Діком", укладаючи додаткову угоду від 30.09.05р., діяло в межах наданих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Слід звернути увагу на те, що судом досліджено всі обставини справи, однак наданий відповідачем оригінал звіту № 1 до заявки № 2 від 30.09.05р. складено на підставі договору на брокерське обслуговування на ринку цінних паперів № К-06/505 від 01.07.06р., тоді як спірним є договір № К-06/105 від 01.07.06р.

Згідно вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  

Кожна сторона за вимогами статті 33 ГПК України повинна обґрунтувати свої позовні вимоги та заперечення. Стаття 43 ГПК України передбачає, що ніякі докази для суду не мають заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов щодо стягнення з відповідача боргу в сумі  1021450 грн. 87 коп. згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-06/02/105 від 30.09.05р.  обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Донецької області по справі № 14/152 від 22.05.06р. судом були застосовані заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати належне йому нерухоме майно, а саме квартиру №1, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Льва Толстого, у будинку №13, та накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Консім", у тому числі на рахунку №26005301530547, №2610530153054, №26155301530547 у Київському відділенні ПІБ м.Донецьк МФО 334271.

За результатами перегляду апеляційної скарги відповідача на зазначену ухвалу Донецький апеляційний господарський суд постановою по справі № 14/152 від 22.06.06р. частково скасував ухвалу від 22.05.06р., виклавши пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції: "Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1030000грн., що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Консім" м.Донецьку т.ч. рахунку 26005301530547 у Київському відділенні  ПІБ м.Донецька МФО 334271". В іншій частині ухвалу залишено без змін.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Якщо обставини, котрі були передумовою вжиття заходів забезпечення позову, змінились і відпала необхідність у його забезпеченні, господарський суд приймає рішення про скасування забезпечення позову. Як правило, ініціатором такої дії стає відповідач. Рідше ініціатива виходить від позивача. Скасувати забезпечення позову суд може і за власною ініціативою.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що законні вимоги позивача до наступного часу не задоволені, існує загроза порушення цих прав, тому потреба у забезпеченні позову не відпала, і підстав для його скасування суд не вбачає.  

Щодо питань розподілу державного мита то з цього приводу слід зазначити наступне:

- у випадках скасування рішення господарського суду розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або в касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - товариство з обмеженою відповідальністю “Консім”.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Позивач зайво переказав до бюджету держмито, а тому згідно п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. за № 7-93 “Про державне мито” держмито в сумі 1 грн. 49 коп. підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок.

У вступній частині ухвал по справі від 04.12.06р., 18.01.07р., 31.01.07р., 13.03.07р. припущено помилку, яка не змінює зміст рішення, зокрема: пропущені слова ”за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства “Інвестиційна компанія “Діком” м.Донецьк”.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст. ст. 525, 526, 628, 901, 903, 691, 692, 1000 ЦК України 2003р., ст. ст. 55, 179 ГК України, ст. ст. 22, 26, 33, 34, 35, 36, 44, 47, 49, 66, 67, 68, п. 4 ст. 80, 82, 84, частиною третьою ст. 85, 89 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі щодо звернення стягнення на майно відповідача припинити.

2. У задоволенні вимог щодо передачі у власність позивача квартири, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Льва Толстого, б. 13, кв. 1, відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Консім”, 83005, м. Донецьк, вул. Героїв Панфілівців, 11, ід.код 24455604, р/р 26005301530547 у Київському відділенні ПІБ м.Донецька, МФО 334271, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю “КУА “Укрінкор”, 83005, м. Донецьк, вул. Героїв Панфілівців, 11, ід. код 32902876, р/р 265090824980 в АБ „УкрБізнесБанк” м.Донецька, МФО 334969, борг в сумі 1 021 450 грн. 87 коп., витрати по держмиту в сумі 10214 грн. 51 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.

4. Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “КУА “Укрінкор” 1 грн. 49 коп. держмита, перерахованого квитанцією № 62 від 15.05.06р., оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Підставою повернення держмита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

5.Витрати по держмиту в сумі 85 грн. та по забезпеченню судового процесу в розмірі 118 грн. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - товариство з обмеженою відповідальністю “Консім”.

6.Виправити помилку припущену у вступній частині ухвал по справі від 04.12.06р., 18.01.07р., 31.01.07р., 13.03.07р. і зазначити наступне: ”за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства “Інвестиційна компанія “Діком” м.Донецьк”...” далі по тексту.

7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України: 21.03.07р.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.