Рішення

від 10.04.2007 по справі 2-4312/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-4312/07

Справа №2-4312/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10

квітня 2007 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: Головуючого -

судді Нікітіної С.Й. При секретарі - Виноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого Товариства „Абонент" про

припинення юридичної особи та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1

яка є членом СТ „Абонент" і просить припинити юридичну особу,  не пов'язуючи це з її банкрутством,  а також зобов'язати державних реєстраторів

при Виконавчому комітеті Одеської міської ради внести до Єдиного державного

реєстру запис про припинення юридичної особи.

При цьому позивач посилається на те, 

що установчі документи СТ „Абонент" (надалі - „Споживче Товариство")

не відповідні вимогам чинного законодавства, 

а скликати Загальні збори учасників Споживчого Товариства з метою

усунення існуючих невідповідностей законодавству та затвердження установчих

документів товариства в новій редакції неможливо.

Крім того,  посилаючись на норми

Закону України „Про кооперацію", 

позивач зазначає,  що через

відсутність фактичної можливості скликати Загальні збори учасників Споживчого

Товариства,  до виключної компетенції

яких віднесено вирішення всіх основних питань діяльності Товариства,  вона позбавлена можливості реалізувати свої

права як члена Споживчого Товариства,  а

саме: право на управління товариством, 

право на контроль за діяльністю виконавчих органів товариства,  право на повернення пайового внеску та

отримання частини прибутку.

Ці вимоги підтримані в судовому засіданні її представником за довіреністю

ОСОБА_2.

Представник відповідача по довіреності ОСОБА_3 в судовому засіданні проти

задоволення позову заперечує, 

посилаючись на те,  що норми

закону не мають зворотної сили,  а на

момент створення Споживчого Товариства чинне законодавство не містило

вимог,  які передбачені ЗУ „Про кооперацію".

Суд,  дослідивши матеріали

справи,  заслухавши пояснення

представників сторін вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими,  доказаними і такими,  що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд

виходить з наступних обставин.

29.08.1996 р. було зареєстроване Споживче товариство

„Абонент" (код ЄДРПОУ: 24527373), 

Статут якого був затверджений протоколом № 1 від 29.07.1996 р. загальних

зборів засновників товариства. Статут СТ „Абонент" був зареєстрований

Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Одеси за реєстраційним

номером 217. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію

юридичної особи (нового зразка) серія А00 № 261774,  видане Споживчому товариству

„Абонент",  в якому зазначений номер

запису про включення відомостей до про юридичну особу до ЄДРПОУ - 1 556 120

0000 012826.

Згідно з положеннями Розділу 1 Статуту Споживчого

Товариства,  воно визнається юридичною

особою та може здійснювати господарську та іншу діяльність,  не заборонену чинним законодавством з дня

його державної реєстрації.

Відповідно до положень розділу 1 Статуту Споживчого Товариства („Загальні

положення"),  воно було створене з

метою надання послуг засновникам та членам Споживчого товариства з метою

підвищення на цій основі їх соціального та економічного добробуту. Таким

чином,  Споживче Товариство є

підприємницькою юридичною особою приватного права,  створеною у формі споживчого кооперативу.

Згідно з положеннями розділу 3 Статуту, 

вищим органом управління в Споживчому товаристві є загальні збори його

учасників. Відповідно до положень абзацу восьмого розділу 3 Статуту,  Загальні збори учасників Споживчого

товариства є правомочними для прийняття рішень лише у випадку,  якщо на Зборах присутні не менш ніж 60% його

членів та хоча б один постійний член Товариства (або його постійний

представник). Згідно з положеннями розділу 3 Статуту,  до компетенції загальних зборів Споживчого

Товариства віднесено вирішення наступних питань:

1.     

прийняття Статуту;

2.     

вибори голови та членів правління,  ревізійної комісії,  визначення кількісного складу цих органів;

3.     

затвердження положення про правління та ревізійну

комісію.

При цьому до виключної компетенції загальних зборів

віднесено вирішення наступних питань: питання реорганізації та ліквідації

товариства,  питання вступу товариства до

районного союзу та виходу з нього. Рішення з цих питань вважається

прийнятим,  якщо за нього проголосували

не менш ніж 2/3 членів товариства,  які

приймали участь в голосуванні,  за

умови,  що жоден з присутніх на зборах

постійних членів не голосував проти такого рішення (п. 4 абз. З розділу 3

Статуту). До компетенції загальних зборів товариства віднесені також питання

виключення членів Споживчого Товариства з його складу (розділ 2 Статуту).

Рішення загальних зборів приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів

присутніх членів Споживчого Товариства, 

за умови,  що жоден з присутніх на

зборах постійних членів не проголосував проти, 

та вносяться до протоколу (абз. 9 розділу 3 Статуту).

Згідно з положеннями розділу 6 Статуту, 

реорганізація та ліквідація Споживчого Товариства можуть відбуватися

тільки за рішенням загальних зборів його членів.

Положеннями Статуту встановлено,  що

виконавчим органом Споживчого товариства є Голова правління (арк. 8

Статуту,  абз. 6, 7). Статутом також

передбачено,  що Голова правління та його

заступники несуть персональну відповідальність за законність прийнятих ними

рішень. Протоколом № 1-09-05 від 26.09.2005 р. головою правління Споживчого

Товариства був призначений громадянин ОСОБА_4.

Як свідчить довідка Вих. № 73/ПО-7 від 16.11.2006 р. за підписом головного

бухгалтера Споживчого Товариства,  станом

на 16.11.2006 p.,  кількість членів у Споживчому Товаристві складає 23.352

(двадцять три тисячі триста п'ятдесят дві) особи. При цьому з них: фізичних

осіб - 23.350 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят),  юридичних осіб - 2 (дві). Заяву на вихід з

членів Споживчого Товариства станом на 16.11.2006 р. подали 33 фізичні та 1

юридична особа.

Спеціальним законом, 

який регулює правовідносини в галузі кооперації є Закон України „Про

кооперацію" № 1087-IV

від 10 липня 2003 р. Пункт 1 ст. 41 Закону України „Про кооперацію"

встановила,  що він набирає чинності з

дня його опублікування. Офіційне опублікування закону відбулося в „Урядовому

кур'єрі" № 8 (158) за 2003 р. від 27.08.2003 р. Частина 2 статті 41 Закон

України „Про кооперацію" встановила, 

що кооперативи та кооперативні об'єднання,  які створено до набрання чинності цим законом

(Законом України „Про кооперацію"), 

зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим законом привести

свої статути у відповідність із цим законом. Таким чином,  Споживче Товариство було зобов'язане привести

свій статут у відповідність до вимог Закону України „Про кооперацію" не

пізніше 27.08.2004 p.,  що досі не було виконане через неможливість скликання та

проведення Загальних зборів Споживчого товариства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 ЗУ „Про кооперацію",  споживчий кооператив (товариство) - це

кооператив,  який утворюється шляхом

об'єднання фізичних та/або

юридичних осіб

для організації торговельного обслуговування, 

заготівель сільськогосподарської продукції,  сировини, 

виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення

споживчих потреб його членів.

Стаття 4 ЗУ „Про кооперацію"

закріплює основні принципи кооперації, 

до яких віднесені принципи: - добровільності вступу та безперешкодного

виходу з кооперативної організації; - соціальної справедливості,  взаємодопомоги та співробітництва; - рівного

права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); -

вільного вибору напрямів і видів діяльності; - демократичного контролю за

діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів

кооперативних організацій; -безпосередньої участі членів кооперативної

організації у її діяльності.

П. 6 ч. 1 ст. 2 ЗУ

„Про кооперацію" встановлює,  що пай

- це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у

створення та розвиток кооперативу,  який

здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, 

в тому числі грошей,  майнових

прав,  а також земельної ділянки.

ЗУ „Про кооперацію"

передбачає,  що одержання кооперативних

виплат та виплат на паї,  а також

одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки,  визначені його статутом,  є одними з основних прав членів кооперативу

(п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону).

Ч. 1 ст. 8 ЗУ „Про кооперацію"

передбачає,  що статут кооперативу є

правовим документом,  який регулює його

діяльність. Ч. 2 ст. 8 ЗУ „Про кооперацію" закріплює,  що статут кооперативу повинен містити такі

відомості: - найменування кооперативу, 

його тип та місцезнаходження; - мета створення кооперативу і вичерпний

перелік видів його діяльності; - склад його засновників; - умови і порядок

вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; - права і обов'язки

членів та асоційованих членів кооперативу; -порядок внесення змін до статуту

кооперативу; - порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами

кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;- форми

участі членів кооперативу в його діяльності; - порядок формування,  склад і компетенція органів управління та органів

контролю кооперативу,  а також порядок

прийняття ними рішень,  у тому числі з

питань,  рішення з яких приймається

одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу,  які беруть участь у загальних зборах; -

порядок формування,  використання та

розпорядження майном кооперативу; -порядок розподілу його доходу та покриття

збитків; - порядок обліку і звітності у кооперативі; - порядок реорганізації і

ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; - порядок

скликання загальних зборів; - умови і порядок повернення паю. Крім того,  статут споживчого товариства може містити

інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення,  що не суперечать законодавству.

Разом з тим,  в

статуті Споживчого Товариства відсутні обов'язкові положення,  які регулюють наступні питання: 1) порядок

внесення змін до статуту кооперативу; 2) порядок встановлення розмірів і сплати

внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення

зобов'язань щодо їх сплати; 3) форми участі членів кооперативу в його діяльності;

4) порядок розподілу його доходу; 5) порядок обліку і звітності у кооперативі;

6) умови і порядок повернення паю.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази,  суд доходить висновку,  що позивач позбавлений можливості реалізувати

свої права члена споживчого кооперативу (товариства),  зокрема: право безперешкодного виходу,  право на безпосередню участь в діяльності

товариства,  право контролю за посадовими

особами товариства; право членів товариств на повернення пайових внесків

членів,  які згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 ЗУ „Про кооперацію",  є майновими поворотними внесками.

Як свідчать докази, 

надані суду позивачем,  Правлінням

Споживчого Товариства декілька разів здійснювалися спроби скликати та провести

загальні збори учасників Споживчого Товариства з метою приведення установчих

документів товариства у відповідність до вимог чинного законодавства. Доказами

цього є надані суду позивачем копії договорів оренди: № 03/04 від 27.04.2006 p., 

№ 07/05 від 18.05.2006 р. та № 10/07 від 27.07.2006 р.

укладеного Споживчим Товариством з Спортивно-концертним комплексом

Одеський

палац спорту. Предметам цих договорів було надання Споживчому Товариству

приміщення Одеського палацу спорту з метою проведення загальних зборів. Доказом

фактичного виконання договорів,  укладених

відповідачем з Одеським палацом спорту є акти виконаних робот,  рахунки-фактури,  зокрема № ДС-0000606 від 01.03.2006 р.

Доказами сплати наданих послуг є копії платіжних доручень СТ „Абонент".

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено,  що Правлінням Споживчого товариства в засобах

масової інформації неодноразово були розміщені оголошення про проведення

Загальних зборів Споживчого товариства. Зазначені оголошення про скликання

позачергових загальних зборів були надруковані:

відносно зборів,  призначених

на 04.05.2006 р. - в газеті

Одеської міської ради „Одеський Вісник" - № 91-92 (3643-3644) від

20.04.2006 р. ,  стор. 13; в газеті

„Вечірня Одеса" - № 58 (8400) від 20.04.2006 р., 

стор. 2;

відносно зборів,  призначених на

27.07.2006 р. - в газеті „Аргументи та Факти" - № 28 (518) липень 2006 p., 

стор. 22; в газеті „Одеський Вісник" - № 150 (3702)

від 12.07.2006 р.,  стор. 8;

відносно зборів, 

призначених на 29.08.2006 р. - в газеті „Аргументи та Факти" № 32

(522) за серпень 2006 p.,  стор. 13; в газеті „Вечірня Одеса № 117 (8459) від

10.08.2006 p.,  стор. 2; в газеті „Одеський Вісник" - № 172-173

(3724-3725) від 10.08.2006 р.,  стор. 16.

В усіх оголошеннях був визначений наступний порядок

денний: „1) Внесення змін до статуту товариства з метою приведення статуту

товариства у відповідність до вимог чинного законодавства України. 2)

Затвердження звіту правління про фінансово-господарську діяльність товариства

за 2005 р. 3) Затвердження звіту ревізійної комісії за 2005 р. 4) Вирішення

кадрових питань товариства".

Відповідно до умов п. абз. 7 розділу 3 Статуту,  оголошення були подані Правлінням Споживчого

Товариств більш ніж за 15 днів до призначеної дати проведення зборів,  в усіх оголошеннях були зазначені дата,  місце та час проведення зборів,  викладений порядок денний позачергових

зборів.

Як

свідчать Акти № 1 від 04.05.2006 p.,  № 2 від

27.07.2006 p.,  та № 3,  Загальні

збори не відбулися жодного разу, 

оскільки необхідна кількість учасників Споживчого Товариства не

з'являлися для проведення Загальних зборів. Так,  акт № 1 від 04.05.2006 р. підписало

одинадцять осіб,  які з'явилися для

участі в загальних зборах; акт № 2 від 27.07.2006 р. підписали дев'ять осіб,  а акт № 3 - десять осіб. Всі зазначені акти

свідчать про неможливість проведення загальних зборів Споживчого Товариства

через відсутність кворуму. Відповідно до положень абзацу 9 Розділу 3 Статуту

Споживчого товариства,  Загальні збори

повноважні вирішувати питання за наявності не менш ніж 60% його членів та хоча

б одного постійного члена (або його постійного представника). Таким чином,  на момент звернення до суду для скликання

загальних зборів,  які були б

повноважними для вирішення всіх основних питань діяльності Споживчого

Товариства,  необхідна наявність за

зборах не менш ніж 14.012 (чотирнадцяти тисяч дванадцяти) осіб та хоча б одного

постійного члена Споживчого Товариства. В іншому випадку згідно з положеннями

статуту Споживчого Товариства загальні збори його членів не повноважні для

вирішення питань,  що віднесені для

виключної компетенції загальних зборів. Згідно з абз. З розділу З статуту

Споживчого Товариства,  вирішення питання

про прийняття статуту віднесено до виключної компетенції загальних зборів

Споживчого Товариства.

Відповідно до ст. 15 ЗУ

„Про кооперацію",  вищим органом управління

кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних

зборів членів кооперативу належить:

· 

затвердження статуту кооперативу та внесення до нього

змін,  прийняття інших рішень,  що стосуються діяльності кооперативу;

· 

утворення органів управління та органів контролю за

діяльністю кооперативу,  інших органів

кооперативу;

· 

заслуховування звітів його органів управління і органів

контролю;

затвердження порядку розподілу доходу кооперативу;

· визначення

розмірів вступного і членського внесків та паїв;

· визначення

розмірів,  порядку формування та

використання фондів кооперативу;

· визначення

розмірів оплати праці голови правління, 

голови ревізійної комісії (ревізора), 

а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів

контролю за діяльністю кооперативу;

· затвердження

річного звіту і балансу кооперативу;

· затвердження

рішення правління або голови про прийняття нових членів та припинення членства;

· прийняття

рішень щодо володіння,  користування та

розпорядження майном;

· утворення

спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників;

· прийняття

рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань;

· прийняття

рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Таким чином,  вирішення

всіх основних питань діяльності споживчого товариства (кооперативу),  віднесені законом зо компетенції загальних

зборів членів кооперативу. Такі рішення були включені і до порядку денного

загальних зборів,  які не відбулися тричі

поспіль,  а саме: 1) Внесення змін до

статуту товариства з метою приведення у відповідність до вимог чинного

законодавства України; 2) Затвердження звіту правління про

фінансово-господарську діяльність товариства за 2005 р. 3) Затвердження звіту

ревізійної комісії за 2005 р. 4) Вирішення кадрових питань товариства.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо невідповідності установчих

документів Споживчого товариства вимогам чинного законодавства України.

Так,  в порушення положень ст. 8 Закону

України „Про кооперацію",  в Статуті

Споживчого товариства відсутні наступні обов'язкові розділи та положення: 1)

порядок внесення змін до статуту кооперативу; 2) порядок встановлення розмірів

і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення

зобов'язань щодо їх сплати; 3) форми участі членів кооперативу в його

діяльності; 4) порядок розподілу його доходу; 5) порядок обліку і звітності у

кооперативі; 6) умови і порядок повернення паю.

В чинному статуті Споживчого Товариства також відсутні інші положення,  передбачені законом: ведення обліку членів

кооперативу та видання кожному з них посвідчення про членство (ч.3 ст. 10

Закону); обов'язок внесення пайових внесків (ч. 1 ст. 11 Закону); затвердження

Загальними зборами членів товариства рішень правління чи голови кооперативу про

прийняття до кооперативу нових членів (ч. 2 ст. 11 Закону).

Стаття 5 ЗУ „Про кооперацію"

встановлює,  що законодавство про

кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу

України,  самого цього закону,  інших нормативно-правових актів з питань

кооперації.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України від 16 січня 2003 p.,  його положення застосовується до цивільних відносин,  що виникли після набрання ним чинності.

Пункт 2 ч. 1 статті 110 Цивільного кодексу України передбачає,  що юридична особа ліквідується також за

рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи

через допущені при її створенні порушення, 

які не можна усунути,  а також в

інших випадках,  встановлених законом.

Спеціальним законом, 

що регулює правовідносини,  які

виникають у сфері державної реєстрації створення та припинення юридичних

осіб,  а також фізичних осіб

-підприємців,  є Закон України „Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-          підприємців"

№ 755-IV

від 15 травня 2003 р.

Пункт 1 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачає,  що юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна,  прав та

обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам у результаті злиття,  приєднання, 

поділу,  перетворення

(реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням,  прийнятим засновниками (учасниками) юридичної

особи або уповноваженим ними органом,  за

судовим рішенням або за рішенням органу державної влади,  прийнятим у випадках,  передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 38 Закону

України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців",  однією з підстав для

винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи,  що не пов'язано з банкрутством юридичної

особи,  є визнання недійсним запису про

проведення державної реєстрації через порушення закону,  допущені при створенні юридичної особи,  які не можна усунути.

Частина 2 статті 38 Закону України „Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначає,  що підставами для постановления судового рішення

щодо припинення юридичної особи,  що не

пов'язано з банкрутством юридичної особи, 

зокрема є:

·       

визнання недійсним запису про проведення державної

реєстрації через порушення закону, 

допущені при створенні юридичної особи, 

які не можна усунути;

·       

провадження нею діяльності,  що суперечить установчим документам,  або такої, 

що заборонена законом;

·       

невідповідність мінімального розміру статутного фонду

юридичної особи вимогам закону;

·       

неподання 

протягом   року  органам 

державної  податкової  служби  

податкових декларацій,  документів

фінансової звітності відповідно до закону;

·       

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про

відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З огляду на вищевикладене,  суд

доходить висновку про те,  що ані стаття

110 Цивільного кодексу України,  ані

стаття 38 Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців" не встановлюють вичерпного переліку підстав для постановления судового рішення

щодо припинення юридичної особи. Позиція згідно з якою не є вичерпним перелік

підстав для постановления

судового рішення про припинення юридичної особи,  встановлений Законом України „Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців",  підтверджується також в листі Державного

комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7540 від

29.10.2004 р.

Таким чином,  суд

доходить до висновку про можливість припинення юридичної особи через

підстави,  що не пов'язані з її

банкрутством,  а саме - з огляду на

те,  що установчі документи Споживчого Товариства

не відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому суд також приймає до

уваги той факт,  що наявні в установчих

документах Споживчого Товариства недоліки не можна усунути,  оскільки: по-перше,  прийняття подібних рішень згідно з

положеннями ст. 15 ЗУ

„Про кооперацію" та розділу З Статуту Споживчого Товариства віднесено до

виключної компетенції Загальних зборів; по-друге,  відсутня реальна можливість скликати Загальні

збори,  що підтверджено наданими суду

належними та допустимими доказами.

Суд також погоджується з твердженнями позивача про те,  що через відсутність фактичної можливості

скликати Загальні збори Споживчого Товариства, 

кооператив позбавлений можливості вирішувати всі інші питання,  віднесені до виключної компетенції Загальних

зборів відповідно до положень розділу 3 Статуту,  а саме: вирішення питання про прийняття та

затвердження статуту Споживчого Товариства в новій редакції.

Відповідно до статті ПО Цивільного кодексу України

юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною

державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні

порушення,  які не можна усунути,  а також в інших випадках,  встановлених законом. Вимога про ліквідацію

юридичної особи на підставах,  зазначених

у пункті 2 частини першої цієї статті, 

може бути пред'явлена до суду органом, 

що здійснює державну реєстрацію, 

а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію

юридичної особи на його учасників або орган, 

уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію

юридичної особи,  можуть бути покладені

обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу

України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті

визначено способи захисту цивільних прав та інтересів,  і в ній зазначено,  що суд може захистити цивільне право або

інтерес іншим способом,  що встановлений

договором або законом.

Крім того,  до

спірних правовідносин також мають застосовуватись норми спеціального

закону,  який регулює права,  обов'язки та зобов'язання суб'єктів споживчої

кооперації - Закону України „Про кооперацію". Частина 1 ст. 29 Закон

України „Про кооперацію" встановлює підстави для ліквідації кооперативів

та передбачає,  що кооператив

ліквідується: а) за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів

уповноважених; б) за рішенням суду.

Стаття 55 Конституції України зазначає,  що права і свободи людини і громадянина

захищаються судом. Стаття 124 Конституції України встановлює,  що юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини,  що виникають у

державі,  а стаття 8 Конституції України

передбачає,  що її норми є нормами прямої

дії.

Суд також приймає до уваги той факт,  що згідно з роз'ясненнями,  наведеними у листі від 29.10.2004 р. № 7540

Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,  перелік підстав для постановления судового

рішення щодо припинення юридичної особи, 

який встановлено ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців",  не є вичерпним.

Враховуючи викладене вище,  керуючись положеннями ст. ст. 8,  55, 

124 Конституції України,  ст. ст.

16,  ПО Цивільного кодексу України,  ст. ст. 5, 

8, 11, 12 Закону України „Про кооперацію",  ст. ст. 33, 

ч. 1 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців",  ст.

ст. 213-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1

задовольнити.

Припинити юридичну особу - Споживче товариство

„Абонент" (код ЄДРПОУ 24527373, 

місцезнаходження: 65012,  Одеська

область,  м. Одеса,  вул. Велика Арнаутська,  15, 

зареєстроване 20.08.1996 р. Виконавчим комітетом міської ради народних

депутатів міста Одеси).

Зобов'язати державного реєстратора Виконавчого комітету

Одеської міської ради внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення

юридичної особи -Споживчого товариства „Абонент" (код ЄДРПОУ

24527373,  місцезнаходження: 65012,  Одеська область,  м. Одеса, 

вул. Велика Арнаутська,  15,  зареєстроване 20.08.1996 р. Виконавчим

комітетом міської ради народних депутатів міста Одеси).

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може

бути подано заяву про апеляційне оскарження, 

а протягом 20 днів після подання заяви - апеляційну скаргу через

місцевий суд.